«Нога болить… Голова крутиться…» — учасниця тренінгу грає роль пораненої після вибуху. За сценарієм умовної події, у неї травмована кінцівка та масивна кровотеча. Колегам потрібно оцінити ситуацію і надати допомогу. Поруч – тренерка, яка спостерігає за діями, дає поради та пояснює помилки. Цього разу все відбувається у навчальній залі. Але для прифронтового Запоріжжя ситуація, яку відпрацьовують учасники тренінгу – місцеві журналісти, цілком реальна. Поруч із пораненою людиною може опинитися кожен. І сам, на жаль, може постраждати. Тож важливо знати, що робити до приїзду медиків.
У тренінговому центрі Запорізького медико-фармацевтичного університету відбувся вишкіл з тактичної медицини «Що значить бути готовим допомогти собі та оточуючим в екстремальних умовах» для журналістів місцевих та всеукраїнських медіа. Вони вчилися оцінювати стан постраждалого, розпізнавати небезпечну кровотечу, користуватися турнікетом і надавати самодопомогу.
Допомога починається з безпеки
Перше, на чому зосередили увагу учасників, — власна безпека. Бажання допомогти зрозуміле. Проте там, де тривають вибухи, є вогонь, загроза обвалу чи підозрілі предмети, існує загроза повторного обстрілу, ризикує життям і той, хто поспішає до постраждалого.
– Ми завжди повинні дбати про свою власну безпеку, щоб не опинитися самим на місці постраждалого. Тому спочатку швидко огляньте місце події, переконайтеся, що вам нічого не загрожує. Пам’ятайте, не можна заходити в зону прямої небезпеки. Там, де потрібна робота рятувальників або поліції, слід дочекатися фахівців, – наголосила тренерка, керівниця міжкафедрального тренінгового центру, доцентка Катерина Романова.
Йшлося й про захист під час контакту з кров’ю. Медичні рукавички — важлива частина особистого набору. Бажано мати запасну пару, адже під час надання допомоги вони можуть пошкодитися. Слід взяти собі за правило: без медичних рукавичок і турнікету не виходити з дому. Саме це в разі необхідності може врятувати життя.
Для журналістів, які працюють у прифронтових громадах і висвітлюють наслідки обстрілів, це також питання професійної підготовки. Потрібно вміти оцінити загрозу для себе й розуміти, яку допомогу можеш надати іншій людині.
Турнікет треба вміти застосовувати
Окрема частина заняття — розпізнавання масивної кровотечі. Тренерка звертала увагу на кров, яка інтенсивно витікає з рани, швидко просочує одяг, утворює калюжу, що збільшується. Учасники обговорювали, чому важливо правильно оцінити стан людини та визначити першочергові дії.
Водночас турнікет не є засобом на всі випадки. Його застосування має відповідати характеру поранення та кровотечі. На занятті пояснювали відмінності між використанням турнікета, тиснучої пов’язки й тампонуванням рани.
Після теоретичної частини тренінгу кожен його учасник отримав навчальний турнікет. Журналісти розбиралися з його будовою: стрічкою, пряжкою, воротком і фіксатором. Потім вчилися складати його так, щоб було зручно скористатися. Навіть ця підготовка потребувала уваги. Де залишити вільний кінець стрічки? Як тримати турнікет? Що заважатиме швидко його розгорнути? Учасники підходили ближче до тренерки, перепитували й повторювали рухи. Бо одна справа знати, як виглядає турнікет, і зовсім інша – вміти оперативно і правильно ним користуватися.
Саме практична робота дозволяє побачити, де бракує навички, та виправити помилку під наглядом фахівця. Журналісти раз за разом діяли все впевненіше. Швидше готували турнікет, впевненіше накладали його на місце умовного поранення. Тренувалися і на собі, і на колегах.
– Ці вміння мають сенс тільки тоді, коли дії доведені до автоматизму. Тут одного-двох занять замало. Невпевнені дії нікого не врятують, – ділиться з колегами власним досвідом журналіст телеканалу «Київ-24» Микита Шляхтунов. – Я пройшов навчання з тактичної медицини в цілому комплексі тренінгів, навіть іспит склав. Думав, що на всяк випадок, але, на жаль, ці вміння знадобилися. Під час підготовки репортажу з місця прильоту довелося накладати турнікет постраждалому, а під час волонтерського виїзду надавати допомогу людині з переломом ноги. Ось так і знадобилися навички і знання. Я тоді згадав, як один з тренерів говорив нам на заняттях, що тренінги з тактичної медицини – це інвестиція в безпеку. Він мав рацію на всі 100%, – підкреслив журналіст.
До речі, учасники тренінгу змогли наочно переконатися у рівні його домедичної підготовки під час накладання турнікету умовно пораненій колезі – Микита діяв чітко і впевнено, детально пояснюючи кожен крок. Натхненна таким прикладом, успішно надала допомогу самому Микиті, зупинивши умовну кровотечу при пораненні нижньої кінцівки, молода журналістка Валерія Константинова. Вона теж виїжджає на прифронтові території готувати матеріали про евакуацію мешканців, і, окрім детектора дронів завжди має з собою турнікет і рукавички. А ще – знання і навички з тактичної медицини, які постійно удосконалює.
Не менш вправно рятувала умовного пораненого і редактора газети «Трудова слава» Світлана Карпенко, яка ще донедавна розвозила газету на прифронтові території.
– Ще тоді я відвідувала подібні тренінги і знала, як допомогти постраждалим. До того ж, поруч були рятувальники. Зараз обстановка в Оріхові і в сусідніх громадах не дозволяє туди виїжджати, та й ні до кого. Звідти вже евакуюють останніх мешканців. Але вміння надати домедичну допомогу потрібне зараз всюди і всім. Бо наше Запоріжжя, де постійні тривоги, обстріли і вибухи – це суцільна зона ризику. Потрапити під удар може кожен, тож треба бути готовим допомогти оточуючим і собі самому, – говорить Світлана.
Коли допомогти потрібно собі
На тренінгу відпрацьовували й самодопомогу. Учасникам демонстрували, як діяти з пораненою рукою чи ногою, зокрема сидячи з опорою або лежачи.
Ця частина навчання особливо важлива для людей, які можуть опинитися під обстрілом. Поруч не завжди буде той, хто одразу допоможе. Тому засоби для зупинки кровотечі мають бути доступними, а користування ними — знайомим із практики.
Тренерка також розмежувала навчальне спорядження та засоби, призначені для реального надання допомоги. Для повторення вправ використовують тренувальні турнікети. До вибору засобу для власної аптечки потрібно поставитися відповідально. Всі вони повинні бути сертифіковані.
Навички, які потрібно поновлювати
Серед учасників були чимало журналістів, які вже проходили подібні навчання. Під час обговорення після практичної частини згадували й випадки, коли знання домедичної допомоги доводилося застосовувати поза навчальною залою.
Повторне заняття дає можливість перевірити себе: що пам’ятаєш, які рухи виконуєш упевнено, а що потрібно відпрацювати ще раз. Поставити запитання, яке раніше не виникало. Зрозуміти власні помилки.
Для наших громад, які живуть із постійною загрозою обстрілів, такі навички мають цілком практичне значення. Вони можуть знадобитися вдома, дорогою, на роботі чи під час допомоги сусідам. На навчанні є час зупинитися, перепитати й повторити. Тож треба користуватися цією можливістю заздалегідь, щоб бути готовими правильно діяти в екстремальних ситуаціях.
І наостанок – кілька ключових порад для журналістів щодо надання домедичної допомоги і дій в екстремальних ситуаціях:
Навчіться швидко і впевнено працювати з турнікетом, накладати тиснучи пов’язки, проводити тампонування.
Завжди носіть з собою дві пари рукавичок і турнікет. Це – ваша безпека.
Приїхали працювати – безпека на першому плані, переконайтеся, що рятувальники і поліція вже на місті, а потім починайте роботу.
Ви стали свідком прильоту – ви не біжите з машини або через дорогу одразу надавати допомогу. Спочатку огляньте все навколо, впевніться, що нічого над вами не летить, щоб кількість поранених не примножувалась, і тільки потім надаєте допомогу.
Якщо людина під завалами, ви фізично не можете надати допомогу. Але ви можете її психологічно підтримати, вона налякана, вона може бути поранена, в неї може бути шок. І коли вона чує ваш голос, відчуває, що хтось поруч – значить, допомога надійде, то їй вже легше. Тож, якщо є можливість контактувати з постраждалим, треба бути з ним, заспокоювати, говорити з ним. Отже, перше – комунікація.
Далі, скажімо, стався вибух, ви хочете і маєте можливість надати постраждалому допомогу. Про що ви повинні подумати? Про те, що вибух стався, але осколки, скло, каміння можуть ще продовжувати падати. Тому спочатку огляньте місце події, переконайтеся, що воно безпечне – і тільки потім підходите.
І ось тут – друге! Надягніть рукавички, щоб не заразитися, бо ви матимете справу з чужою кров’ю. А вже в рукавичках дістаєте постраждалого і переходите до огляду.
Зверніть увагу, що для надання допомоги при сильній кровотечі маєте до 3-х хвилин, щоб її зупинити. При втраті свідомості і зупинці дихання – у вас для надання допомоги до 5 хвилин. Тобто, це – про критично оперативну допомогу. Не встигнете і далі – смерть постраждалого. Тому вміння накладання турнікет треба довести до автоматизму.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Лана Світланова, Валентина Бистрова
Світлини Сергія Біжка
Дискусія з цього приводу: