На 80-му році життя помер відомий український фотохудожник, журналіст і письменник, член Національної спілки журналістів України Костянтин Бобрищев. Про його смерть повідомила Білицька селищна територіальна громада на Полтавщині.
Костянтин Бобрищев був одним із тих фотографів, для яких камера стала способом документувати час і зберігати людську пам’ять. Особливе місце в його творчості посідала документальна фотографія, а в останні роки – російсько-українська війна. Він працював у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Макарові, Охтирці, Авдіївці та інших містах і селах, зруйнованих російськими військами, зустрічався з людьми, які пережили окупацію, втратили рідних і домівки.
Бобрищев не обмежувався зйомкою руїн і наслідків бойових дій. Головною темою його фотографії залишалася людина. Фотомитець вважав, що найточніше трагедію війни можна передати через людське обличчя, емоцію, жест. Після початку великої війни він багато фотографував церемонії прощання із загиблими українськими захисниками — побував більш ніж на сотні таких поховань. Саме ці світлини стали однією з основ його великого фотопроєкту «Портрети війни».
«Кожна моя фотографія – не просто страшна. Вона – як правда, як істина», – говорив Костянтин Бобрищев в одному зі своїх останніх великих інтерв’ю, опублікованому у червні цього року. Він був переконаний: зафіксовані сьогодні кадри мають побачити майбутні покоління – як документ про злочини російських загарбників і водночас свідчення незламності українців.
Однією з найвідоміших його робіт стала фотопоема «Війна і мир», видана ще у 2016 році й присвячена українським воїнам, які загинули, захищаючи незалежність і територіальну цілісність держави. До видання увійшли світлини про фронт, героїзм українських військових, материнське горе та життя країни під час війни.
Вершиною багаторічної праці майстра стала монументальна фотокнига «Портрети війни. На межі підсвідомості», яку презентували в Полтаві у червні 2026 року. Їй передував однойменний фотопроєкт, представлений ще 2023 року. Тоді Бобрищев пояснював, що спершу хотів показати передусім руїни й згарища, але зрештою зрозумів: найсильніше про війну розповідають людські обличчя.
У 2025 році Костянтин Бобрищев здобув Гран-прі міжнародного конкурсу репортерської фотографії LIFE PRESS PHOTO за серію «Безмежне материнське горе». У конкурсі того року брали участь фотографи з 24 країн. Бобрищев також був лауреатом Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, членом Міжнародної асоціації письменників і публіцистів, призером понад сотні всеукраїнських та міжнародних фотоконкурсів і виставок.
Його роботи бачили далеко за межами України. Виставки воєнної фотографії Костянтина Бобрищева проходили, зокрема, в Італії: його світлини погодилися прийняти близько двадцяти міст, серед них Рим. Через ці кадри європейський глядач бачив українську війну не як абстрактну новину, а через долі конкретних людей.
Костянтин Бобрищев був також краєзнавцем і автором книг про історію Полтавщини та видатних людей. Серед його ґрунтовних праць — двотомний «Отчий край»: перший том, виданий 2002 року, налічував 800 сторінок, другий вийшов 2004-го. Його книги й фотографії залишають по собі великий документальний літопис Полтавщини та України.
Ще кілька місяців тому, презентуючи «Портрети війни», 79-річний фотомайстер продовжував працювати з камерою і зізнавався: «вже давно боюся не встигнути чогось завершити». Він устиг залишити надзвичайно багато – тисячі кадрів, книги, людські історії й візуальні свідчення доби, яку переживає Україна.
Національна спілка журналістів України висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям і колегам Костянтина Бобрищева. Світла пам’ять колезі.
Дискусія з цього приводу: