Для журналістів Дніпропетровщини дронова загроза давно стала частиною професійної реальності. Російські війська регулярно атакують міста й громади області різними типами безпілотників, а журналісти виїжджають на місця обстрілів, де небезпека може залишатися і після самого удару. Тож під час роботи важливо думати не лише про кадр і матеріал, а й про власну безпеку. Саме цьому був присвячений тренінг «Дронова безпека: як журналісту розпізнати загрозу та діяти під час атаки БпЛА», який провів Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ.
«Ми приділяємо багато уваги практичній підготовці колег, – зазначила координаторка Центру Наталя Назарова. – Проводимо навчання з різних напрямів безпеки – фізичної, мінної, цифрової, психологічної, дронової, – а також із тактичної медицини та екстреної домедичної допомоги. Маємо також пункт прокату захисного спорядження та детектор дронів “Чуйка”, яким можуть користуватися журналісти. Важливо, щоб колеги мали не лише знання, а й конкретні інструменти для роботи».
Тренеркою запросили Ганну Логвіненко із Запоріжжя – інструкторку з безпекових питань, відеооператорку та режисерку, яка свого часу працювала у пресслужбі ГУ ДСНС у Запорізькій області, виїжджала на надзвичайні ситуації, брала участь у гуманітарних евакуаціях і працювала в умовах реальної небезпеки. Тож на тренінгу вона ділилася не лише теоретичними знаннями, а й власним практичним досвідом.
Ганна Логвіненко також має досвід створення просвітницького контенту з безпеки – зокрема серії коротких анімаційних відео, у яких простими й зрозумілими засобами пояснює правила поведінки під час надзвичайних ситуацій.
Серед учасників були журналісти-практики, які вже працюють в умовах дронової загрози – регулярно або епізодично. Дехто мав досвід зіткнення з такою небезпекою, але ще не мав практичного досвіду роботи безпосередньо під час атаки. Були й учасники, які раніше з дроновою загрозою не стикалися.
До тренінгу долучилися і студенти – першокурсники спеціальності «Журналістика» НТУ «Дніпровська політехніка». Для них це була можливість отримати базові знання з безпеки ще до початку професійної роботи в медіа.
Побачили або почули дрон – не витрачайте час на роздуми
Під час тренінгу учасники говорили про різні типи безпілотників – від FPV до ударних БпЛА, а також про особливості роботи дронів на оптоволокні.
Але головний акцент тренерка зробила не на тому, щоб журналіст навчився визначати кожен тип безпілотника. У небезпечній ситуації не варто витрачати дорогоцінні секунди на спроби роздивитися апарат чи з’ясувати, який саме дрон наближається.
Серед ознак можливої загрози – незвичний рух об’єкта в небі, низький політ, наближення дрона до людей, будівель чи транспорту, характерне дзижчання або гул, різка зміна напрямку чи висоти.
Тому основний принцип тренінгу сформульований просто: «Не намагайся роздивитися дрон – намагайся врятувати себе».
Ганна Логвіненко також радить не використовувати навушники там, де існує загроза FPV, щоб не створювати собі додаткового шумового фону і не втрачати можливість почути наближення дрона. Вона розповіла про випадок у Запоріжжі, коли людина через музику в навушниках не почула наближення дрона і зазнала поранення.
Якщо загрозу помітили або почули, головне – не спостерігати за нею і не намагатися зняти на камеру, а якнайшвидше перейти до захищеного місця.
Де шукати захист
Найкращий варіант – міцна капітальна споруда, підвал, підземний перехід або інше приміщення без вікон.
Якщо повноцінного укриття поруч немає, потрібно використати особливості рельєфу – канаву, яму, заглиблення чи іншу нерівність місцевості. У такому разі варто лягти якомога нижче та прикрити голову і шию. Ноги при цьому варто схрестити, захистивши від можливого уламкового ураження великі стегнові артерії.
У приміщенні слід відійти від вікон і скористатися правилом «двох стін».
Окремо під час тренінгу розібрали ситуацію, коли FPV-дрон помітили з автомобіля. Алгоритм простий: не панікувати, не намагатися знімати дрон і не витрачати час на спостереження за ним. Якщо це можна зробити без створення небезпеки для інших учасників руху – зупинитися, залишити автомобіль, відійти від нього та шукати укриття.
Тренерка також застерігає від спроб просто «втекти» від FPV на машині: дрон може переслідувати рухому ціль. Якщо повноцінного укриття поблизу немає, варто використати доступне заглиблення рельєфу – канаву, яму чи іншу нерівність місцевості.
Команда має діяти як одне ціле
Під час тренінгу говорили і про розподіл ролей під час небезпечного виїзду. За словами Ганни Логвіненко, команда має заздалегідь домовитися, хто відповідає за безпеку, керує автомобілем, працює з камерою та спілкується з героями матеріалу. При цьому кожен учасник групи має знати базовий алгоритм дій, уміти надати допомогу колезі та швидко знайти аптечку чи турнікет.
Важливо також, щоб редакція знала, куди вирушила команда. Якщо ситуація змінюється – пошкоджено автомобіль, хтось отримав поранення або команда не може самостійно залишити місце, – про це потрібно оперативно повідомити редакцію, чітко вказавши місце перебування, що сталося та яка допомога потрібна.
На місці удару небезпека не закінчується
Ще одна важлива частина тренінгу – поведінка медійників після обстрілу.
Небезпека не зникає автоматично після того, як пролунав вибух. На місці можуть залишатися нерозірвані боєприпаси, уламки безпілотників, пошкоджені батареї та інші небезпечні предмети.
Тому до збитого або пошкодженого дрона та його уламків не можна підходити, торкатися їх чи намагатися самостійно щось від’єднати або знешкодити. Побачили підозрілий предмет – відійдіть на безпечну відстань і повідомте відповідні служби.
Під час роботи на місці удару важливо також не затримуватися там довше, ніж необхідно для виконання журналістського завдання.
Ганна Логвіненко розповіла про власний підхід на зйомках: оператор може знімати загальну ситуацію та стежити за тим, що відбувається навколо, тоді як журналіст у цей час працює з героєм матеріалу. Такий розподіл дає змогу одночасно виконувати журналістське завдання і контролювати ситуацію довкола, не втрачаючи уваги до можливої небезпеки.
Детектор може допомогти, але не замінює уважність
Під час тренінгу учасникам продемонстрували роботу детекторів дронів – зокрема «Чуйки» та «Цукорка». Тренерка пояснила, що такі пристрої можуть виявляти певні радіосигнали керування або передачі даних, однак можливості детектора залежать від конкретного типу сигналу та самого апарата.
Тому навіть наявність детектора не означає, що журналіст гарантовано помітить кожен дрон. Зокрема, радіодетектор може не виявити апарат, який використовує інший принцип керування. Окремо під час тренінгу говорили про оптоволоконні FPV-дрони.
«Не треба покладатися на прилад на сто відсотків. Треба дивитися і слухати», – наголосила Ганна.
Тож детектор може бути додатковим інструментом для команди, але не замінює уважності, дотримання алгоритму дій та готовності швидко перейти в укриття.
Підготуватися до виїзду заздалегідь
Безпека починається ще до того, як журналіст вирушає на завдання.
Серед базового спорядження, яке обов’язково повинен мати журналіст на небезпечному виїзді, – бронежилет, шолом, індивідуальна аптечка, турнікет. Якщо є можливість – додаткові засоби виявлення дронів.
При цьому аптечка і турнікет мають бути в легкодоступному місці – так, щоб сам журналіст або його колега могли швидко їх знайти та використати.
Головне – знати алгоритм дій
Під час тренінгу учасники не лише слухали теорію, а й говорили про реальні ситуації, з якими вже стикалися самі або їхні колеги. Говорили про роботу під час атак, поведінку в автомобілі, перебування на місці удару, використання детекторів та домедичну допомогу.
Для журналістів, які працюють у прифронтових районах, такі знання поступово стають частиною професійної підготовки. Адже важливо не лише знати, який саме дрон може з’явитися в небі, а насамперед – розуміти, що робити в перші секунди загрози.
Практичну цінність такого навчання відзначила Юлія Підгола, воєнна кореспондентка «Суспільне Донбас»: «Тренінг був надзвичайно корисним. Навчання допомогло систематизувати знання та по-новому оцінити алгоритми дій під час дронової атаки. Ганна дала чітке розуміння того, як правильно орієнтуватися на місцевості, оцінювати ризики та швидко ухвалювати рішення під час загрози – як під час журналістської роботи в прифронтовій зоні, так і в повсякденному житті. Дякую організаторам за актуальні матеріали та професійну подачу».
Під час тренінгу учасники не лише слухали теорію, а й говорили про реальні ситуації, з якими вже стикалися самі або їхні колеги. Говорили про роботу під час атак, поведінку в автомобілі, перебування на місці удару, використання детекторів та домедичну допомогу.
Для журналістів, які працюють у прифронтових районах, такі знання поступово стають частиною професійної підготовки. Адже важливо не лише знати, який саме дрон може з’явитися в небі, а насамперед – розуміти, що робити в перші секунди загрози.
Практичну цінність такого навчання відзначила Юлія Підгола, воєнна кореспондентка «Суспільне Донбас»: «Тренінг був надзвичайно корисним. Навчання допомогло систематизувати знання та по-новому оцінити алгоритми дій під час дронової атаки. Ганна дала чітке розуміння того, як правильно орієнтуватися на місцевості, оцінювати ризики та швидко ухвалювати рішення під час загрози – як під час журналістської роботи в прифронтовій зоні, так і в повсякденному житті. Дякую організаторам за актуальні матеріали та професійну подачу».
Важливість тренінгу відзначила і Наталія Сорокіна, професорка кафедри журналістики та публічних комунікацій НТУ «Дніпровська політехніка». За її словами, особливо корисними для неї та студентів були практичні приклади й розбір реальних ситуацій, які допомагають краще зрозуміти, як діяти в небезпечних умовах і не наражати на ризик себе та колег.
Першокурсниця Ярослава Чернова звернула увагу на чітку й структуровану подачу матеріалу та практичні приклади. Отримані знання, за її словами, стануть у пригоді під час зйомок, прямих включень і підготовки репортажів.
А для Мілени Демченко важливим стало те, що правила дій у разі дронової загрози стосуються не лише роботи журналіста чи виїздів. «Тренінг навчив мене в цілому, як реагувати на дронову небезпеку не тільки під час роботи та на виїздах, а й просто протягом знаходження у себе вдома або під час прогулянки», – зазначила студентка.
Для її одногрупниці Марії Кириленко, яка родом із Запоріжжя, тема дронової безпеки була особливо актуальною. Вона зізналася, що давно цікавилася різновидами зброї та тепер краще розуміє відмінності між «Шахедами», FPV та іншими дронами, а також отримала практичні знання для підвищення власної безпеки.
«Деякі теми були для мене тригерними, було боляче чути про мій рідний знищений Оріхів, у якому останній раз була в дитинстві. Юрківка та Запоріжжя залишаться шрамом, що ніколи не загоїться. Зараз тут, у Дніпрі, я мимоволі забуваю про війну і трагедії. Тому вважаю, що про війну та її наслідки треба говорити голосно і масово», – поділилася Марія.
І головний принцип, який варто винести з такого навчання, простий: життя важливіше за кадр, автомобіль чи матеріал. Побачили загрозу – спочатку подбайте про себе та команду, а вже потім продовжуйте роботу.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру).
Дніпровський ЦЖС
Фото Віктора Качанова та Світлани Іотової
Дискусія з цього приводу: