«Я думаю про роботу навіть у вихідні», – твердження, яке викликало багато позитивних емоцій та не залишило байдужим нікого із журналістів та управлінців провідних медіа, учасників групи психологічної підтримки Національної спілки журналістів України. «А що таке вихідні?» – перепитала з усмішкою колега Любов. Далі – ще кілька таких впізнаваних тез і моментів: «Я швидко втомлююся від людей», «Мені важко відновлюватися після роботи». Так у пресцентрі НСЖУ почалася розмова про професійне вигорання та відновлення внутрішніх ресурсів. Вона поєднала різноманітні техніки, елементи психоедукації та активної ігрової й командної роботи. Зустріч групи підтримки провела практична психологиня Наталія Петренко.
– Під час війни ми повинні турбуватися про себе, – зазначила психологиня. – Адже журналісти, як і психологи, багато працюють із людьми, їх кризами та сильними емоціями. Тому виснаження – це головна тема, яка постійно присутня у роботі. І її профілактика – важлива складова для психологічного здоров’я. Через те, моїм головним завданням зустрічі сьогодні – є відключити вас від робочих питань, незавершених статей та інтерв’ю, дедлайнів.

Фото: Л.Портянко
Під час знайомства учасники ділилися своїм станом і очікуваннями від зустрічі. Лунали відгуки: «Сподіваюся на ресурсну зустріч», «Настрій чудовий, бо бачу приємних мені людей», «Хочу просто побути серед колег», «Маю надію, що після психологічного розвантаження буде легше виконувати робочі завдання, яких дуже багато».
Разом із цим, на початку і в кінці зустрічі учасники оцінювали свій стан за шкалою від 0 до 10, щоб побачити, як змінився їхній емоційний рівень після вправ і спільної роботи.
Розпочали із вправи «Термометр професійного вигорання». Журналісти відповідали на питання, відмічали на шкалі значення за своїм внутрішнім відчуттям та аналізували своє навантаження. Психологиня пояснила, важливо вчасно помічати, коли навантаження вже переходить у виснаження. І все, що відчувається як 8–10 за шкалою, – це високий рівень прояву, що потребує уваги та відновлення.
На цій зустрічі окремий блок був присвячений диханню та тілесним практикам. Як відомо, дихальні вправи зменшують емоційне напруження та сприяють розслабленню. Наталія Петренко зазначила, що контрольоване дихання активізує процеси саморегуляції, знижує фізіологічні прояви стресу, покращує концентрацію уваги та допомагає швидше відновити емоційну рівновагу.
Також учасники виконали вправу «Метелик» – техніку самозаспокоєння, під час якої людина схрещує руки на грудях і почергово м’яко поплескує себе по плечах. Вправа допомагає стабілізувати емоційний стан, знизити рівень тривоги та відновити відчуття внутрішньої безпеки.
Після цього учасники виконали вправу з тактильної стимуляції, яка передбачала легке простукування кінчиками пальців і м’яке поплескування різних ділянок тіла – рук, плечей, грудної клітки, спини та ніг. Під час виконання вправи особлива увага приділялася концентрації на власних тілесних відчуттях.
Наталія Петренко зазначила, що тактильна стимуляція сприяє зниженню психоемоційної напруги, допомагає переключити увагу з тривожних думок на тілесні відчуття, активізує відчуття безпеки, сприяє заземленню та відновленню внутрішньої рівноваги. Поєднання вправ «Метелик» і тактильної стимуляції допомагає швидше зменшити прояви стресу та посилити відчуття контролю над власним самопочуттям.

Колаж: Л. Портянко
Ще одним етапом зустрічі стали вправи з м’ячиками, які вимагали швидкого переключення уваги, координації рухів і високої концентрації. Як пояснила психологиня, такі вправи допомагають знизити психоемоційну напругу, покращують міжпівкульну взаємодію, активізують увагу та сприяють відновленню внутрішнього ресурсу. Для декого завдання спочатку виявилося непростим, однак уже після кількох повторень учасники впевнено його виконували й навіть отримували задоволення від процесу.
Найбільше емоцій викликав блок «Коло підтримки». Спочатку учасники промовляли власне ім’я у найтеплішій та найкомфортнішій для себе формі, а потім творчо оформлювали його на аркуші паперу. Після цього вони обмінювалися роботами й писали одне одному слова підтримки, риси характеру та позитивні якості.
Після завершення вправи багато хто зачитав свої аркуші вголос. Серед написаних слів були: «розумний», «добра», «креативний», «щира», «енергійний», «чуйна», «впевнена», «приємний», «красива».
Учасники зізнавалися, що деякі характеристики стали для них несподіваними й цінними. Багато хто вирішив зберегти ці аркуші, оформити їх у рамку або залишити на видному місці як нагадування про власні сильні сторони.
– Написані мені слова підтримки та комплімети додали піднесення, – зазначив молодий журналіст Дмитро. – Цікаво було дізнатися, як мене бачать і сприймають інші, навіть не знайомі до сьогодні, колеги.
Саме такі вправи, наголосила психологиня, позитивно впливають на самооцінку, згуртовують групу та зміцнюють професійну спільноту.

Фото: Н.Євдокименко
Журналістка Олена ділиться враженнями:
– Я опинилася у колі своїх, де завжди бути приємно. Такі заходи – про підтримку, гарний настрій. І, звичайно, це мені допомагає психологічно.
Цікавими видаються і коментарі журналістки Оксани:
– Інколи корисно погратись м’ячиком. Вправи, які повертають нас у дитинство, додають позитиву, і для мене є цікавими та підтримуючими.
Журналіст Сергій каже:
– Для мене такі зустрічі це – про людей, які надихають, про відкритість.
Журналістка Марина додала:
– Настрій натхненний. Це було весело, пізнавально та корисно.
Загалом учасники відзначили позитивний емоційний підйом наприкінці зустрічі і поділилися, що планують застосовувати отримані знання та техніки для підтримки власного психологічного благополуччя та з метою профілактики професійного вигорання.
Подія проводиться в межах проєкту «Розширення стратегій, мереж та інструментів у галузі психічного здоров’я та профілактики вигоряння для громадянського суспільства в Україні» спільно з Araminta gUG та Офіс Дій.
Лариса Портянко
























Дискусія з цього приводу: