Після початку повномасштабної війни робота українських локальних редакцій змінилася. Місцеві медіа дотепер лишаються надійним джерелом новин регіону для своїх громад. У редакції газети «Ваш голос Прикарпаття» кажуть: довіра читачів вибудовується роками. Завдяки цьому повідомлення видання про збори чи важливі події для багатьох мешканців громади стають підтвердженням того, що інформація перевірена. Про роботу редакції в умовах війни, поєднання друкованого й онлайн-форматів та довіру читачів розповіла головна редакторка газети «Ваш голос Прикарпаття» Марія Кузьмин.
– Пані Маріє, розкажіть, будь ласка, якими є основні напрями роботи газети «Ваш голос Прикарпаття». та над чим редакція працює сьогодні?
– Я переконана, що журналістика має людські обличчя. Для нас важливо розуміти, для кого створюємо матеріали і хто є нашим читачем. Саме це лежить в основі роботи локального медіа. За різними дослідженнями місцева журналістика має найбільшу вагу, адже вона найближча до людей. Ми не просто повідомляємо про подію, а намагаємося пояснити її причини, наслідки та підказати, що робити далі.
Нашою аудиторією є не лише мешканці наших громад, а й земляки, які живуть за їхніми межами. Ми бачимо це за активністю на сайті та в соціальних мережах. Саме через наше слово люди залишаються пов’язаними зі своїм рідним краєм.
Сьогодні «Ваш голос Прикарпаття» – це не лише друкована газета. Ми працюємо одразу на кількох інформаційних платформах: розвиваємо сайт, сторінки у Facebook та TikTok. Це дозволяє охоплювати різні покоління читачів. Найбільша аудиторія сьогодні саме у Facebook, але кожен майданчик має свого читача.
Разом із тим друкована газета залишається важливою частиною нашої роботи. Вона вже не може конкурувати з інтернетом у швидкості подачі новин, проте виконує іншу місію – зберігає історію. Саме в газеті залишаються історії наших захисників, краєзнавчі матеріали, людські долі. Через багато років саме підшивки газет допоможуть згадати події сьогодення.
– Газета виходить у друкованому форматі. Наскільки сьогодні складно зберігати друковане видання в умовах активного розвитку онлайн-медіа?
– Безумовно, це непросто. Онлайн-платформи значно оперативніші, і це сучасна реальність. Проте друкована газета не втратила своєї цінності. Є багато людей, які й досі чекають кожного нового номера, люблять тримати газету в руках і саме так отримують інформацію. Для декого друковане видання залишається основним джерелом новин.
Ми не протиставляємо друк і онлайн. Вони доповнюють одне одного.
Сучасна журналістика змінюється, і ми повинні змінюватися разом із нею. Навчаємося, опановуємо нові формати, працюємо із соціальними мережами, окрім друкованого формату. Якщо журналіст перестає розвиватися, він ризикує втратити свою аудиторію.
– Як повномасштабна війна вплинула на роботу редакції? Які зміни довелося впровадити насамперед?
– Із початком повномасштабної війни наша робота змінилася. Значно збільшилося навантаження, адже потрібно було не лише інформувати людей, а й гуртувати громаду для підтримки земляків на фронті.
Від перших днів вторгнення редакція стала своєрідним волонтерським хабом. Ми одразу поставили собі запитання: що можемо зробити в цій ситуації? Спочатку було страшно, як і всім, однак дуже швидко зрозуміли, що повинні бути корисними.
Ми допомагали організовувати збори для військових, передавали автомобілі, дрони, гуманітарну допомогу. Наші земляки, які воювали ще з 2014 року, підтримували нас, заспокоювали, пояснювали ситуацію на фронті.
Крім цього, змінився і сам контент. З’явилося більше матеріалів про військових, нові рубрики – «Наші герої», «Небесні воїни». Ми прагнемо зафіксувати історії людей, які захищають Україну, щоб їх пам’ятали майбутні покоління. Довіра людей відіграла в цьому величезну роль.
Сьогодні інформації дуже багато, але якщо про збір чи іншу важливу ініціативу повідомляє «Ваш голос Прикарпаття», люди знають, що цій інформації можна довіряти. Вони охочіше долучаються до допомоги, підтримують військових, поширюють наші дописи.
– З якими найбільшими труднощами редакція стикається сьогодні?
– Викликів багато. Насамперед це фінансові питання: зростає вартість друку, паперу, доставки. Не меншою проблемою є людський ресурс. Журналістика – це професія, яка потребує повної віддачі, тому люди нерідко вигорають або шукають менш емоційну, менш виснажливу роботу.
Окрема проблема – доставка друкованої газети. Після змін у роботі поштової служби виникають ситуації, коли читачі не отримують номер вчасно. Буває, що газета має вийти у четвер, коли її традиційно чекають, але до відділень вона потрапляє із запізненням. Такі випадки, на жаль, повторюються доволі часто.
Ми розуміємо, що не можемо вплинути на всі процеси, однак постійно шукаємо можливості працювати далі. Бо добре знаємо свою місію.
– Як змінився підхід до висвітлення тем, пов’язаних із війною? Яких принципів редакція дотримується під час підготовки таких матеріалів?
– Ми навчалися працювати з темою війни. Уже в березні 2022 року брали участь у спеціалізованих тренінгах для журналістів. Це допомогло зрозуміти, як правильно висвітлювати військові теми та не нашкодити.
Найголовніше для нас – довіра. Військові самі підказують, про що можна говорити публічно, а що повинно залишатися поза інформаційним простором. Якщо йдеться про загиблих захисників, ми завжди спілкуємося з їхніми родинами, узгоджуємо інформацію та ставимося до таких історій максимально делікатно.
Основний принцип нашої роботи – «не нашкодь». Водночас розуміємо, що замовчувати події також не можна. Люди мають знати правду, але вона повинна бути перевіреною, достовірною і безпечною.
Саме тому ми не женемося за першістю чи великою кількістю переглядів. Якщо стається якась подія, ми спершу телефонуємо до відповідальних служб або шукаємо офіційне підтвердження. Для нас важливіше опублікувати інформацію, хоч і пізніше, але бути впевненими в її достовірності. Адже журналіст, який позбувся довіри своєї аудиторії, втрачає найцінніше.
– Чи вдалося зберегти своїх читачів?
– Якщо говорити про друковану версію, її наклад справді зменшився, але це пов’язано передусім із проблемами доставки, а не зі втратою інтересу до нашого контенту.
Натомість дуже активно розвиваються наш сайт і соціальні мережі. Саме там ми бачимо постійне зростання аудиторії. До нас приєднуються не лише мешканці Прикарпаття, а й українці, які зараз перебувають за кордоном, але хочуть залишатися в інформаційному просторі своєї громади.
– Чи змінилися інформаційні потреби та вподобання ваших читачів? Як редакція реагує на ці зміни?
– Я б не сказала, що вподобання змінилися кардинально. Як і раніше, читачів найбільше цікавлять історії про людей. Ми не відмовилися від рубрик, які розповідають про місцеві ініціативи, талановитих українців, підприємців чи успішні проєкти. Такі матеріали мотивують і показують, що життя триває навіть у складний час. Якщо перестати розвиватися, можна втратити своїх читачів. Ми розуміємо, що дедалі більше аудиторії отримує інформацію онлайн. Тому постійно працюємо із сайтом, Facebook, TikTok.
Водночас ми не намагаємося охопити абсолютно всі новини. Наше головне завдання – створювати якісний локальний контент. Ми хочемо, щоб люди знали: історії про їхню громаду вони знайдуть саме у «Вашому голосі Прикарпаття».
– Яку пораду Ви дали б журналістам і редакторам, які сьогодні працюють у друкованих медіа в умовах війни?
– Насамперед розуміти свою місію і свої цінності.
Журналіст має чітко усвідомлювати, для чого він працює і яку відповідальність несе перед людьми. Важливо постійно розвиватися, навчатися, не боятися нових форматів і змін. Журналістика змінюється, і ми повинні змінюватися разом із нею.
Кожен матеріал потрібно створювати щиро. Навіть одна тема може відгукнутися людям, якщо журналіст вкладає в неї свої знання і своє серце.
Я переконана, що журналістика – професія вічна. Змінюються платформи, формати, способи подачі інформації, але незмінними залишаються її головні цінності. Важливо берегти українську мову, дбати про якість матеріалів і пам’ятати, що слово має вагу. Саме довіра читачів є найбільшою цінністю для будь-якого медіа. Тому варто не забувати дбати про своє емоційне здоров’я. Шукати способи заряджати свою внутрішню батарейку.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Центру журналістської солідарності Львів-Суми: 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Садівничий – координатор Сумського центру, +0505822517).
Соломія Волошин, студентка-практикантка Львівського ЦЖС
Дискусія з цього приводу: