Попри очевидні спроби
затягнути слідство, справу про побиття телеоператора харківської служби новин
«Вісті» Вадима Макарюка не закрили лише завдяки суспільному резонансу та
підтримці журналістів. Інцидент трапився в червні 2019 року, однак станом на
грудень 2020 року ще й досі не відбулося підготовчого судового засідання.
«Це тягнеться більше року, і щоразу виникають незрозумілі перепони, які перешкоджають
перейти до повноцінного розгляду справи, – коментує колега Вадима Макарюка журналістка Анна Черненко. – Так, призначене
на дев’яте грудня
засідання у Київському районному суді Харкова перенесли на тринадцяте січня. Минуле відклали через те, що суддя був на лікарняному. Потім захворів
один із підозрюваних. Тому все важче вірити в те, що правосуддя восторжествує.
Але іншого не залишається, тому що Вадим і досі через стан здоров’я не може вийти на роботу. Він переніс інсульт і отримав
другу групу інвалідності.
До суду, як
правило, ходять по можливості всі працівники редакції служби новин «Вісті», а
також колеги з інших ЗМІ. Всі вони одностайно пов’язують напад на Вадима з його професійною діяльністю.
«На нього напали, коли він виконував редакційне
завдання – знімав конфлікт між підприємцями й адміністрацією ТЦ «Барабашово», в
який втрутився «Національний корпус». Нападники не лише побили оператора, а й
розтрощили камеру і забрали картку, на яку він знімав відео.
Ми констатуємо, що це далеко не перший випадок прямого
чи опосередкованого перешкоджання журналістській діяльності на Харківщині», –
йдеться в листі-зверненні медіа-спільноти міста Харкова.
«Нещодавно була річниця передачі справи в суд, – з сумом констатує Анна Черненко. – На щастя, на
підтримку Вадима стала Національна спілка журналістів України, яка вимагає від правоохоронних органів забезпечити професійне та
ефективне розслідування справи й не дає згаснути суспільному інтересу. Засудила
напад на нього й ОБСЄ. Головне – не відпускати цікавість до цієї ситуації, щоб
громадська думка не давала порушувати закон».
Не втрачає надію й потерпілий Вадим Макарюк. Каже: після травми став метеозалежним, має серйозні проблеми зі здоров’ям. На запитання, чи вірить він у справедливе розслідування, зітхає: «А що мені залишається робити? Тільки вірити. Якби не колеги, які тримають цю тему в полі зору, мою справу, мабуть, уже давно б поховали. Її не закрили тільки тому, що медійна спільнота не дає це зробити».