УАндрія Демиденка – ЮВІЛЕЙ! Видатний український поет і поет-пісняр з міжнародним визнанням й високими нагородами, автор понад 950 пісень, народний артист України, Секретар НСПУ, академік, професор та наставник молодих літераторів, чиї твори вже стали класикою.
Справжня поезія не шукає визнання – вона шукає відлуння в людських серцях. Коли великий майстер Андрій Малишко поблагословив ще зовсім юного школяра з Поліського краю, він промовив пророчі слова: «Я бачу вашу літературну доріжку — вона аж дзвенить!». Сьогодні, коли поетові Андрію Демиденку виповнилося 75 років, цей дзвін переріс у величну симфонію української пісні, яка звучить у кожній домівці, на кожній сцені й у найпотаємніших куточках нашої колективної душі.
Творчість філософськаАндрія Демиденка — унікальний феномен, де інженерна точність та доскональна журналістська зорієнтованість у просторі (недаремно за плечима митця КНУБА й Університет Шевченка) поєдналися з абсолютно космічною, тонкою емпатією. Ставши народним поетичним кумиром і тричі академіком , він залишився тим самим щирим хлопчиком із села Мартиновичі, який уміє чути запах м’яти й ріллі та лікувати душу споришами.
Феномен української ідентичності та «Україночка»
А. Демиденко створив вірші для близько 950 пісень. Його голосом співали істинні легенди: Дмитро Гнатюк, Назарій Яремчук, Ніна Матвієнко, Раїса Кириченко, Софія Ротару, Алла Пугачова, Юрій Богатиков… І в кожному з його творів — живий нерв нашої ідентичності.
Згадаймо всесвітньо його знамениту «Україночку». Це не просто супер естрадний хіт, це маніфест незламності жіночої та національної сили і духу. Крізь віки полону, загарбань та болю постає образ молодої і чарівної жінки, яка «із сльози відродилася», бо українкою народилася.
Філософія роду й ліки для душі
Найбільша філософська і метафорична сила поезії Андрія Демиденка кристалізується і криється в її щемливій сповідальності. Тема батьківського дому, дитинства («Що не вернути/ Й повік не забути—/ Дитинство моє».) й невблаганного бігу часу є наскрізною у його творчості. Поет неймовірно відчуває це і своїм поетичним диханням нуртує у нас: «Бережімо ті дні золоті, коли батько і матір іще молоді».
У поезіях «Ах, моє ти село», «Не куплю я хустку” та «Душі криниця» постає безмірна любов і глибокий драматизм людського буття:
«Я ще літо, я ще літо, А батьки уже зима».
Для автора повернення до витоків — це не просто ностальгія, це єдині дієві ліки від життєвих ран. Коли висихає душі криниця від міської суєти порятунок один — сісти на батьківському порозі й стати «справжнім, як природа,/Як вечеря на столі».
Проте митець чесний зі своїм читачем: плин часу невблаганний. І коли зникають старі віконниці, а батьки «забіліли, як сад», постає болісне й таке розпинаюче питання: «Куди ж, куди летіти нам тепер?..».
Моральний орієнтир: вічна дуель добра і зла
Витончений Андрій Демиденко — глибокий мораліст. Його геніальна поезія «Дай, Боже, радості» розкриває одвічну дихотомію людської природи через образи білої та чорної заздрості. Це дивовижне за точністю протиставлення: світло проти темряви, щирість проти прихованої злості, «друзі і день» проти «зради і ночі». Поет-мислитель не просто констатує цю довічну дуель, він підносить високу молитву за чистоту людського серця, бажаючи світлої радості кожному дому.
А у вірші «Жіноча доля», в якому спресовані тисячоліття, поет бере на себе сміливість мовити від імені тієї, чий біль найважчий на землі. Він веде нас туди, де любов не обривається навіть із роками — на саму межу почуттів:
На відстань душі.
На відстань сльози.
На відстань самого серця.
***
Поет Андрій Демиденко зумів зробити те, що вдається лише одиницям: він підняв на п’єдестал Часу саму українську душу — з її тугою і зоряною ніжністю, непокірною волею і святою любов’ю до своїх батьків та батьківського дому, а ще вмінням воскресати сто разів поспіль. Його творча доріжка, яку колись розгледів сам Малишко, назвавши Андрія Демиденка своїм найкращим учнем, не просто дзвенить — вона вимостила надійний міст між поколіннями, ставши справжнім джерелом, що живитиме нас до останнього дня. Насамкінець процитую проникливі і відомі слова Івана Драча: «Поезія Андрія Демиденка вражає і захоплює. Це унікальний, рідкісний дар поета і поета-пісняра, який вміє в найпростішому знайти найдовершеніше, в побутовому —величне, у звичному — дивовижно незвичайне. Вічне». З роси і води вам, дорогий Маестро Слова!
Автор Олександр МОЛИБОГА
Дискусія з цього приводу: