У час, коли журналісти й медійники продовжують працювати в умовах війни, тривалого стресу та високого емоційного навантаження, питання психологічної стійкості стає не менш важливим, ніж професійні навички. Саме про це говорили учасники третьої зустрічі групи психологічної підтримки з профілактики професійного вигорання для медійників, яка відбулася в Одесі у просторі благодійного фонду «Пліч-о-пліч».
Зустріч провела психологиня-тренерка Марія Радзіховська, спеціалістка «Клініки неврозів». Фасилітаторкою заходу виступила психологиня Тетяна Голуб.
Простіри, де можна говорити чесно
За словами Марії Радзіховської, третя зустріч стала важливою точкою розвитку групи.
–Уже зараз можна побачити, що для учасників формується безпечний простір, куди можна прийти зі своїми переживаннями, отримати підтримку, бути почутими та зрозумілими. Це дуже цінний процес, адже саме відчуття приналежності й безпеки створює основу для відновлення ресурсів, – говорить психологиня.
Агресія як сигнал, а не проблема
Під час зустрічі учасники ділилися своїм емоційним станом за останній місяць, говорили про втому, напругу, тривогу та способи відновлення. Окрему увагу цього разу приділили темі агресії – емоції, яка часто залишається непроговореною, але накопичується в умовах постійного стресу.
Учасники аналізували власний досвід зіткнення з агресією, шукали конструктивні способи її проживання та обговорювали безпечні механізми вираження злості й напруги. Серед ресурсних способів учасники називали спорт, творчість, спів, танці, плавання, силу слова та символічні практики проживання емоцій.
Психоедукація та практичні інструменти
Окремим блоком стала психоедукаційна частина, присвячена панічним атакам та способам самостабілізації. За запитом учасників, піднятим ще під час попередніх зустрічей, говорили про методи зниження рівня стресу, тілесні техніки регуляції стану та практики заземлення. Кожен учасник отримав кишенькові матеріали з техніками самодопомоги.
Предмет у руках як спосіб повернути контроль
Однією з найбільш обговорюваних стала ідея «предмета-громовідводу» – речі, яка допомагає повернути контроль над емоціями у момент сильного напруження.
– Наша психологиня-тренерка показала предмет, який використовує як власний «громовідвід» – декоративну гільзу, прикрашену бісером. Коли виникає гнів або напруга, можна просто торкатися поверхні пальцями, концентруючись на відчуттях. Мені дуже відгукнулася ця ідея. У мене такою річчю стала стара фішка з бінго з номером 23 – тепер це мій маленький спосіб повернутися в момент «тут і зараз», – поділилася одна з учасниць.
Під час обговорення учасники також дізналися про те, що такими предметами можуть бути чотки, камінці, брелоки чи будь-які речі, які можна тримати в руках, перебирати пальцями та використовувати як спосіб заземлення й повернення уваги до власного тіла.
Про надію, сенси та внутрішній вогонь
Не менш важливою темою зустрічі стала надія – як внутрішній ресурс, який допомагає рухатися далі навіть у складних обставинах.
– Мені подобається думка про те, що одна справа – просто мати надію, а інша – самому її запалювати. А коли ти запалюєш надію в інших людях, то маєш підтримувати цей вогонь і в собі, – поділилася одна з учасниць.
Марія Радзіховська наголошує:
– Я завжди кажу: гори, але не згорай. Це різні речі. Горіти – це про сенс, про рух уперед, про внутрішній вогонь. Але важливо не забувати про себе.
Простір підтримки, який продовжує формуватися
Учасники також говорили про значущість власної роботи, сенси професії та здатність залишатися опорою для інших навіть тоді, коли самому непросто. Попри втому, тривогу та постійні виклики війни, журналісти продовжують працювати, підтримувати одне одного та знаходити місце для гумору, рефлексії й відновлення.
За словами учасників, навіть новачки швидко включаються в атмосферу довіри, а сама група поступово стає місцем, де можна не лише говорити про складне, а й знаходити нові ресурси для життя й роботи.
Новий учасник групи та запрошений гість
Під час зустрічі до групи долучився новий учасник, а також запрошений гість – історичний лектор із Канади (Монреаль) Баррі Лейн. Він розповів, що досліджує геополітику та уважно стежить за перебігом війни в Україні, пише розділ про воєнну Одесу для академічної книги. У 2024 році Баррі Лейн приїздив до Одеси для проведення дослідження в межах цієї роботи.
Гість також зазначив, що в Канаді питання підтримки України має широкий суспільний консенсус. За його словами, в країні проживає близько 1,5 мільйона осіб українського походження, з яких приблизно 300 тисяч прибули після 2022 року. Це, як він зауважив, найбільша українська діаспора в західному світі.
Професор поділився власними враженнями від перебування в Одесі.
– Мене вразив дух українців – їхня людяність, рішучість і спокійне почуття гумору.
Він також зауважив, що як сторонній спостерігач не може повною мірою відчути глибину травматичного досвіду мешканців Одеси, однак бачить контраст між зовнішньою буденністю міста та реаліями війни.
– Для мене Одеса виглядає майже як у мирний час: місто живе своїм життям, люди працюють, рухаються вулицями. Але я розумію, що це лише одна з площин реальності. Життя цивільних під час війни – це парадокс, у якому поєднуються звичайність і постійна загроза, – сказав він.
Подія проводиться в межах проєкту «Розширення стратегій, мереж та інструментів у галузі психічного здоров’я та профілактики вигорання для громадянського суспільства в Україні» спільно з Araminta gUG та Офісом Дій.
Підготувала Валентина Бакаєва
