Найбільша загроза для журналістів на війні – дрони. НСЖУ забезпечує медійників детекторами та закликає переглянути підходи до безпеки
Російські військові цілеспрямовано полюють із дронів на українських та іноземних журналістів у прифронтових зонах. Маркування «PRESS», яке за міжнародним гуманітарним правом мало б гарантувати імунітет від нападу, в реаліях цієї війни перетворилося на мітку цілі. Перед медійниками постало питання технологічного самозахисту – детекторів дронів, засобів радіоелектронної боротьби, антидронових рушниць – і водночас ризик, що використання такого обладнання трактуватимуть як участь у бойових діях.
Про це йдеться у матеріалі видання ZMINA, підготовленому напередодні Всесвітнього дня свободи преси.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко в коментарі ZMINA окреслив принципову різницю між різними видами антидронових засобів з погляду їхньої сумісності зі статусом журналіста як цивільної особи.
За його оцінкою, використання журналістами детекторів дронів у зоні бойових дій є елементом пасивного захисту і не суперечить їхньому цивільному статусу.
– Функція детекторів – моніторити простір і інформувати журналістів, чи вони в полі зору російських дронів, чи на них націлилися, – пояснив голова НСЖУ. Такі пристрої, за його словами, доповнюють традиційні засоби захисту – бронежилети та шоломи.
Натомість антидронові рушниці та засоби радіоелектронної боротьби, за оцінкою Сергія Томіленка, потребують значно обережнішого підходу. Він припустив, що їхнє застосування може трактуватися як активна протидія.
– Це вже не пасивне сканування, а безпосередня участь у протидії, що може трактуватися як участь у бойових діях, – наголосив голова НСЖУ.
Водночас він підкреслив, що в умовах прямої загрози життю пріоритетом залишається виживання журналіста. Спілка продовжує консультуватися з військовими кореспондентами та експертами щодо практики застосування таких засобів.
Сергій Томіленко повідомив виданню, що Спілка вже активно забезпечує журналістів детекторами дронів. Пристрої передані воєнним кореспондентам, а також у Центри журналістської солідарності в Харкові, Дніпрі та Запоріжжі – для безоплатного користування. Окремо детектор отримала редакція в Ізюмі, яка продовжує працювати в прифронтових умовах.
Якщо у 2022 році медійники найчастіше гинули від артилерійських обстрілів та ракетних ударів, то сьогодні головна загроза – дрони. Ідеться саме про прицільні удари: дрони мають камери високої роздільної здатності, тож російські військові чітко бачать, по кому завдають удару. Серед резонансних атак минулого року – загибель 3 жовтня 2025 року поблизу Дружківки на Донеччині французького фотожурналіста Антоні Лаллікана (його український колега Георгій Іванченко зазнав тяжкого поранення, лікарям довелося ампутувати йому ногу), а також влучання 23 жовтня 2025 року в Краматорську російського дрона-камікадзе «Ланцет» в автомобіль знімальної групи телеканалу «Freedom»: загинули журналістка Альона Грамова та оператор Євген Кармазін, важкі поранення отримав спеціальний кореспондент Олександр Количев.
Юрист Інституту масової інформації Петро Стойнов констатує, що сучасна війна поставила журналістів перед майже неможливим вибором: залишатися беззахисними відповідно до букви закону чи використовувати засоби захисту, ризикуючи втратити правовий статус цивільних осіб.
Віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий зазначає, що використання цивільною особою засобів індивідуального захисту від нападу, який сам по собі є порушенням МГП, не може автоматично вважатися безпосередньою участю в бойових діях. Особливо це стосується детекторів дронів, які лише фіксують їх наявність і жодним чином не впливають на противника.
Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин також переконаний, що детектори, антидронові рушниці та засоби РЕБ мають розглядатися насамперед як інструменти захисту, а не як зброя. Він зауважує, що міжнародні партнери часто застерігають від використання таких засобів, побоюючись їх трактування як зброї, тож із ними потрібно вести роз’яснювальну роботу.
Окремий блок дискусії – доля маркування «PRESS». Написи на жилетах, авто та шоломах, камери на штативах роблять журналістів помітними з повітря, а у війні дронів видимість означає смертельну небезпеку. Журналісти на прифронтових територіях дедалі частіше відмовляються від такого маркування.
Українські медіаорганізації наполягають на адаптації норм та трактувань міжнародного гуманітарного права під реалії дронової війни. Серед пропозицій – отримати офіційне роз’яснення Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН щодо визнання портативних нелетальних засобів РЕБ інструментами індивідуального захисту, запровадити термін «технологічний самозахист», який не прирівнюватиметься до участі в бойових діях, та переглянути правила маркування журналістів.

























Дискусія з цього приводу: