Що світ сьогодні знає про війну, яка триває в Україні? Як зарубіжні медіа подають події в нашій країні? Щоденна рубрика «Преса про Україну» в телеграм-каналі НСЖУ – SPILKA News допомагає нам краще зрозуміти, як зарубіжні медіа бачать і пояснюють світові українське життя.
Також – проаналізувати, які прийоми використовують зарубіжні журналісти, на чому акцентуються. Не менш важливо зафіксувати зміни у міжнародному наративі: які теми нині в порядку денному, якою мовою говорять про українців, у яких контекстах з’являється інформація про російсько-українську війну? Це така собі професійна майстерня, де нам всім є чому повчитись один у одного.
Що було цікавого, зокрема, за останні кілька днів?
Мабуть, найпоказовіше — замість сухої геополітики міжнародна преса дедалі частіше говорить про моральний вибір, людську витривалість, різноманітні виміри війни. Прийоми застосовуються найрізноманітніші.
Людський вимір великих рішень
Приміром, малайзійське видання The Star винесло в центр матеріалу питання, яке ще недавно здавалося неможливим до публічної артикуляції: чи допустимі територіальні поступки заради миру? Текст побудований на історії жительки Донбасу Христини Юрченко. Її фраза «мир — пріоритет, але не будь-якою ціною» задає тон усьому матеріалу. Газета наводить дані опитувань, підкреслює, що більшість українців проти поступок, але водночас визнає: втома війною змушує частину суспільства розглядати компроміси — за умови потужних міжнародних гарантій. Для азійської аудиторії це важливий сигнал: Україна постає живою демократією, де складні питання не замовчуються.
Індійська The Hindu, публікуючи матеріал AFP про кенійців, яких вербували для участі у війні проти України, демонструє інший вимір — глобалізацію конфлікту. Текст вибудуваний через конкретні долі, деталі фронту, коментарі дипломатів і лікарів. Україна в цьому випадку — центр складної міжнародної схеми, де війна стає частиною світового ринку найманців.
Що цікаво для нас як журналістів? Текст побудований через особисті історії — імена, вік, професії, обставини вербування. Через чотирьох героїв читач отримує повну картину схеми рекрутингу. Дуже сильною є деталізація. Наприклад, опис фронту біля Вовчанська через слова пораненого бійця: тіла у полях, атаки дронів, примус підписувати контракти. Автори активно використовують контраст: обіцянки «роботи мрії» — проти реальності фронту. Важлива роль перевірки фактів. У матеріалі є позиції дипломатів, правоохоронців, лікарень, статистика, коментарі офіційних структур. Особисті історії підкріплені документальними даними.
Для українських журналістів це показовий приклад того, як особисті історії можуть пояснювати складні геополітичні процеси.
Американська Rochester Democrat & Chronicle обирає інший кут зору — стійкість тилу. У центрі історії 66-річний комунальник Володимир Васильєв, який у крижаному Києві виходить на багатогодинні зміни, лагодячи труби після обстрілів. Температура падає до мінусових значень за Фаренгейтом, місто потерпає від морозу, але життя триває. Через конкретну людину медіа показує щоденну фізичну працю, яка дозволяє столиці функціонувати. Доданий контекст — 65% українців готові терпіти війну стільки, скільки потрібно — підсилює образ суспільства, яке не ламається навіть у виснажливих умовах.
Україна як частина глобальних процесів
Тему свободи слова й глобальної кризи медіа розкриває британська газета The Guardian, аналізуючи ситуацію довкола масових скорочень у The Washington Post. Українська кореспондентка Ліззі Джонсон опинилася серед журналістів, звільнених під час організаційних змін. Символізм історії вражає: вона працювала під час масованих ударів по енергосистемі, писала без світла і тепла, а в темі листа про звільнення було сухе «Складні новини». Україна тут є тлом для ширшої розмови про вразливість редакцій, політичний тиск і майбутнє незалежної журналістики. Це важливий сигнал для українських медійників: наша країна стає частиною глобальної дискусії про стандарти й цінності професії.
Та ж The Guardian винесла на першу шпальту фото скелетоніста Владислава Гераскевича. Рішення Міжнародного олімпійського комітету відсторонити через «шолом пам’яті» перетворило спортивний епізод на міжнародну дискусію про межі «нейтральності». Акцент у матеріалах змістився з порушення правил на моральний аспект – з політики на памʼять про загиблих друзів. Саме точність формулювання зробила цю історію резонансною: медіа подали її як конфлікт між регламентом і правом на пам’ять, повернувши Україну в центр світового порядку денного.
Пам’ять, культура та моральний вимір війни
Канадська The Globe and Mail фокусує увагу на 300 тисячах українців із тимчасовим статусом у Канаді. Через історію Роксолани Криштанович видання показує, як діаспора перетворюється на активного політичного гравця: тисячі листів депутатам, десятки тисяч підписів під петиціями. Українці за кордоном більше не лише біженці — вони формують порядок денний у країнах перебування.
Французький журнал L’Obs публікує репортаж Еммануеля Каррера про життя на деокупованій Херсонщині, поєднуючи польові свідчення з культурним аналізом. Українські інтелектуали Тетяна Огаркова і Володимир Єрмоленко стають співрозмовниками Європи у питанні про мораль, пам’ять і відповідальність. Натомість німецький Tagesspiegel пише про музей у Берліні, який документує воєнні злочини, перетворюючи артефакти війни на частину європейського історичного простору.
Про що свідчать останні публікації? Зокрема, про багатошаровість міжнародного образу України. Про незламність, але також складний моральний вибір для багатьох українців. Наші зарубіжні колеги шукають свої прийоми, аби донести до аудиторії новини з України, і нам важливо розуміти, що з цього професійно важливо для нас. Тож читаємо, стежимо за найяскравішими публікація у світових медіа далі. Оскільки в огляд потрапляють далеко не всі історії, підпишіться на канал SPILKA News, якщо ще не зробили цього. Наші News варті уваги.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: