1 грудня виповнилося 90 років з дня народження відомого українського журналіста, публіциста, громадського діяча, голови Спілки журналістів України (1987 – 1990), Заслуженого працівника культури України Миколи Олександровича ШИБИКА
ВІТАЄМО! Дорогий Миколо Олександровичу!
Прийміть щирі, сердечні поздоровлення з Вашим славним, ювілейним Днем народження. Ви належите до покоління українських журналістів, яке виростало і входило в життя у нелегкі, суворі роки війни і повоєнного відновлення. Вам випало стати одним з перших випускників створеного у Київському університеті імені Тараса Шевченка факультету журналістики. У спогадах про своїх однокурсників ви зауважили, що вони були різні за віком і життєвим досвідом. Зовсім не рідкісними в аудиторіях виглядали кітель, тільняшка, сержантська польова сумка, офіцерський планшет. Серед молодших студентів було багато безбатченків, напівсиріт, дітей із сімей, які не мали статків. Ви теж належали до них: Вашого батька розстріляли німці, а сім’я в повоєнні роки жила вбого, у постійних нестатках.
Ви мали й маєте всі підстави стверджувати, що як би сьогодні не казали про тодішню журналістику, а все ж була вона з людьми і для людей. За природою і своєю внутрішньою суттю, життєвими установками. Це твердження — не з чужих слів, не з абстрактних уявлень, а з Вашого великого особистого життєвого й журналістського досвіду. Адже ви пройшли в нашій професії шлях від кореспондента-початківця обласної газети «Київська правда» до головного редактора популярної в ті роки республіканської «Робітничої газети». І навіть коли були на різних керівних постах у державних і партійних установах та обиралися народним депутатом СРСР, ніколи не забували про своє журналістське перо і покликання — відстоювати правду, захищати людей. Це втілювалося не лише в газетних публікаціях, а й у книгах публіцистики, нарисів, памфлетів. Ці твори завжди знаходили широкий, вдячний відгук серед читачів, а окремі з них заслужено відзначені журналістськими преміями.
Немає сумнівів, що так само заслужено на шостому з’їзді журналістів України Вас було обрано головою правління Спілки журналістів України. Нашій Спілці – шість десятиліть, і Ви належите до першого її призову. Однак у спілчанській історії три роки Вашого головування (1987 – 1990 рр.) особливо плідні й знаменні. Уже хоча б тому, що за Вашої активної, безпосередньої участі Спілка отримала тоді своє приміщення на головній вулиці української столиці.
Шановний і дорогий Миколо Олександровичу! Ми пишаємось, що Ви з нами, у нашому гурті, що були й залишаєтесь прикладом для наших молодих колег, що з-під Вашого пера продовжують виходити нові твори, а із Ваших яскравих, талановитих фотознімків створюються виставки, народжуються календарі на кожен новий рік. Хай таких календарів, а отже й літ буде у Вас ще дуже багато. Міцного здоров’я Вам, миру, тепла, благополуччя і невичерпного творчого натхнення.
Національна спілка журналістів України
Київська організація НСЖУ