OSINT – це розвідка з відкритих джерел, інструмент, що дозволяє бачити приховане, виявляти ризики й розкривати історії. OSINT дедалі частіше стає інструментом не лише спецслужб, а й журналістів і представників багатьох інших професій. Про майбутнє Osint в журналістиці, роль у сучасній війні та щоб краще зрозуміти, як працює розвідка відкритих джерел на практиціЮ ми поспілкувалися з Володимиром Телюком, заступником директора зі стратегічного розвитку OSINT-агенції «InsightOps», яка базується на пошуку та аналізі інформації з відкритих джерел.
–Пане Володимире, що для вас стало найбільшим поштовхом до початку роботи з OSINT?
–Насправді, вирішальним став початок повномасштабного вторгнення. Тоді я працював керівником пресслужби Львівської обласної ради, і ми разом з іншими українськими комунікаційниками за грантовою програмою поїхали до Чехії на навчання з протидії російській дезінформації. Там пройшли інтенсивні курси, зустрічалися з представниками уряду й міністерств, із громадськими організаціями та журналістами, спілкувалися з радниками чеського уряду, які спеціалізуються на OSINT. Вони поділилися практичними підходами: що і де шукати, як структурувати роботу.
Я і раніше зустрічався з розвідкою відкритих даних, але там отримав помітно глибші знання про те, як OSINT допомагає у військовій сфері, бізнесі й журналістиці.
Раніше я сприймав це як прерогативу спецслужб і правоохоронців, а чеські колеги показали, що для журналістики й бізнесу OSINT так само критично важливий: він дозволяє уникати значної частини ризиків і ухвалювати обґрунтовані рішення.
У журналістиці ми багато чого робимо інтуїтивно, але застосування саме методології OSINT дає змогу швидше досягати мети, ефективніше збирати, аналізувати та систематизувати дані.
Після повернення я почав шукати у Львові та Україні фахівців, які займаються OSINT-пошуком, і ми об’єдналися та створили організацію. –
–Що для вас найцікавіше в роботі з відкритими джерелами?
–Найбільше захоплює непередбачуваність кінцевого результату. Ти отримуєш завдання й вихідні дані, але не знаєш, яка інформація спливе і в який бік піде розслідування, який ризик виявиться ключовим, де саме з’явиться розв’язка.
Найважче – коли бракує даних. Буває, день-два працюєш у різних напрямках, тестуєш інструменти – і жодного необхідного фрагмента. А потім раптом знаходиться одна точкова деталь, і весь клубок розмотується: пазли складаються, логіка стає очевидною.
Іноді це стара фотографія з родиною, іноді – прізвище людини, яка певного року була бенефіціаром компанії. Інколи вирішальним виявляється додатковий номер телефону чи пошта: за ними видно, що в людини є ще одна «нитка» інформації, прихована від загалу – під чужими контактами чи даними. Одна така дрібниця – і вся конструкція стає прозорою.
–Як ви перевіряєте правдивість інформації, знайденої у відкритих джерелах?
–Так само, як у якісній журналістиці: мінімум три-чотири незалежних джерела. Чим більше незалежних підтверджень, тим краще. Одного джерела замало – навіть якщо інформація виглядає переконливо.
Якщо ми не можемо перевірити дані, але вважаємо їх важливими для рішення замовника, ми чесно позначаємо статус як імовірний і пояснюємо чому. Втім здебільшого вдається знайти два-три надійні канали перевірки, де дані підтверджуються перехресно.
–Чи потрібні інтуїція й креативність у цій сфері, чи головне – алгоритми?
–Алгоритми – це опора, вони тримають фокус: не відволікатися, не заблукати в деталях, тримати дедлайни. Але крім алгоритмів завжди є місце інтуїції, наполегливості, випадку і чесному «бажанню докопатися».
Часто допомагає вміння свідомо зробити паузу: відкласти завдання, переключитися на інше, повернутися через годину-дві зі свіжою головою, переглянути хід думок, побачити, що могло вислизнути. Креативність тут – не про хаос, а про здатність комбінувати методику з нестандартним поглядом у потрібний момент.
–Пригадайте приклад, коли OSINT дозволив розкрити важливу інформацію, яку інакше отримати було б неможливо.
–Оскільки ми працюємо саме в OSINT, майже кожен наш кейс стоїть на відкритих джерелах. Якщо говорити про міжнародний досвід, показовою є історія рейсу MH-17. Без роботи журналістів-розслідувачів і без масивів відкритих даних – супутникових знімків, аналізу фото й відео, відстеження переміщень військових колон і конкретної техніки з території Росії на тимчасово окуповані райони Донеччини – встановити тип озброєння і причетних було б набагато важче. Власне, суд у цій справі врахував OSINT-дані серед доказів, і це важливий прецедент.
Цифрових слідів щодня стає більше, кожна людина з мільярдної аудиторії залишає помітні дані, і є що аналізувати. Тому я бачу в цьому напрямі серйозну перспективу – і для правосуддя, і для суспільства, і для безпеки.
–Як нові технології змінюють OSINT?
–Вони спрощують, покращують і прискорюють ключові етапи. Дуже часто спочатку потрібно ідентифікувати людину, організацію або сам факт – і за браку вихідних даних це «з’їдає» найбільше часу. Інструменти на основі ШІ допомагають цей етап суттєво скоротити: швидше звірити масиви, знайти перетини.
Візьмімо аналіз фотографій: колись потрібна була роками відточена експертиза геолокації; є спеціалісти, які з точністю до 1 км можуть визначити місце. Сьогодні алгоритми дають підказки автоматично: на знімку з вікна – силует будівлі, і ШІ вже підкидає ймовірні локації та вулиці. Це не скасовує роль людини – вона мусить перевірити, підтвердити, але швидкість і якість попереднього скринінгу виросли істотно.
Так само з великими обсягами контенту: транскрибування інтерв’ю, аналіз відео, навіть оцінка динаміки на новинних сайтах – те, що вручну забрало б дні, тепер робиться значно швидше і дає можливість аналітику зосередитися на аналізі.
–Чи може OSINT стати частиною журналістської освіти?
–Не просто може – мусить. Це окремий метод розслідувань, якому слід навчати: предмет, дисципліни, практика. Думаю, у найближчий рік-два побачимо великий стрибок у збиранні та аналізі даних не лише в журналістиці, а й у суміжних галузях.
Майже все, що ми робимо, оцифроване й так чи інакше опиняється в мережі. Завдання – грамотно зібрати, коректно проаналізувати і зробити виважені висновки.
–Яка історія з вашої практики викликає у вас найбільшу гордість?
–Є багато кейсів, про які не можу розповідати, через конфіденційність. Зате можу сказати про наслідки подібної роботи: завдяки OSINT-звітам у низці підприємств і організацій на певні посади не взяли людей, які несли б високі ризики, а також не підписали договорів, що були наперед невигідними для замовника. Це ті рішення, які економлять ресурси й убезпечують репутацію – і саме заради таких результатів варто працювати.
–Що найбільше мотивує вас залишатися в цій сфері?
–Динаміка розвитку і відсутність стелі. Ми всі недосконало знаємо предмет, тож доводиться вчитися щодня, тримати руку на пульсі, бути «в тренді». Дуже допомагає спільнота: дослідники й аналітики постійно обмінюються інформацією про нові тренди, інструменти, підходи. От буквально вчора я повернувся з закритої конференції в Києві про OSINT, соціальні мережі та нові тенденції у військовій сфері.
Попереду ще багато роботи, і зараз я точно не можу сказати, що вже все досконало знаю. Саме це й мотивує – постійне зростання і відчуття, що наступний крок відкриє ще ширший горизонт.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Софія Божена Майдан
Дискусія з цього приводу: