• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
Субота, 7 Червня, 2025
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

  • Юридична допомога
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

  • Юридична допомога
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Новини

Першими через державний кордон сунуть не ворожі танки, а пропагандисти

НСЖУ НСЖУ
5 Листопада, 2020 / 18:15
рубрика Новини
0
«Кожну новацію законопроєктів треба перевіряти на її реалістичність» – голова НСЖУ Сергій Томіленко
Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

Жителі прикордонних областей України змушені дивитися НЕукраїнські телеканали та слухати НЕукраїнські радіостанції

Донецькі журналісти зі стажем, певен, пам’ятають термін «інформаційна парасолька». Він з’явився ще тоді, коли до обласного центру прибували потяги з багатьох країн світу, в аеропорту приземлялися літаки відомих міжнародних авіакомпаній, на копрах шахт уночі світилися зірки, а не блищали біноклі корегувальників чи оптика снайперів, від назви «Ізоляція» ніхто не сахався. Там діяв сучасний культурний простір, а не теперішня майже середньовічна жахлива катівня для бранців чи заручників. Тобто був мир. І ось у той час головний ідеолог Донецької ОДА, яку якраз очолював майбутній Президент України і нинішній «ростовський утікач», запропонував захистити інформаційний простір області згаданою парасолькою. Від кого і чого? Від «небажаної» інформації, яка, на переконання автора цього ідеологічного проєкту, може нашкодити донеччанам.

Пов'язанітеми

Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

Медійники за поданням НСЖУ отримали парламентські нагороди

Ні. Центральні українські телеканали, радіопередачі чи газети, як і раніше, вважалися доступними. Але в Донецьку почали так активно заповнювати ефір і газетний простір власною інформаційною продукцією, що інші ТБ чи газети на цьому тлі здавалися краплею в морі. І було помітно: місцеві російськомовні ЗМІ потужно розповідали про «економічне диво» та унікальну місію Донбасу як «годувальника України». У всіх помітних невдачах і помилках донецьких «вождів» місцеві рупори звинувачували Київ та столичну владу. Між рядками тоді постійно читалося: а от якби Донбас був самостійним від України, тут досі був би рай земний. А до всього, що писали українські газети, розповідало телебачення й радіо, місцеві люди здебільшого ставилися підозріло. І найголовніше: такої української інформації тоді було у багато разів менше, ніж проросійської «донецької» чи суто російської.

Чому згадую подібне? Бо створюється враження, що схема тодішньої «інформаційної парасольки» діє й тепер — уже аж на сьомому році гібридної війни! Війни, спровокованої якраз на Донбасі, де людей здавна свідомо налаштовували проти України. Втім, українців і зараз щедро «вантажать» проросійськи налаштованими та чисто російськими телеканали і виданнями. А особливо тривожною залишається ситуація у прикордонних з Росією областях.

«Це негативно впливає на стан нашої безпеки»

Ще екскурс у недавнє минуле. Йшов уже п’ятий рік гібридної російсько-української війни. Тієї війни, яку в потужній паралельній інформаційній війні проти нашої держави підступні «брати» вперто звуть «громадянською». І дуже прикро, що навіть жахливий приклад Донбасу, частину якого росіяни окупували ще й за певної підтримки і згоди частини місцевих жителів — заручників «інформаційної парасольки» так нічого й не навчив. Принаймні щодо інформаційної безпеки.

Їй-бо, хочеться мерщій прокинутися і погодитися: це був сон жахів, а не реальний стан справ, про який ішлося у звіті Національної ради з питань телебачення і радіомовлення під назвою «Завершення першого етапу розвитку телерадіомовлення на прикордонних територіях України». Повторюю, позаду вже була перша п’ятирічка війни з підступним і віроломним ворогом, а за цей час в Україні тільки й того, що нарешті зрозуміли: ситуація на інформаційному фронті критична. Чи взагалі катастрофічна.

«Аналіз охоплення вітчизняними радіостанціями прикордонних територій показав його достатньо низький рівень. Подекуди українське радіомовлення відсутнє на зазначених територіях. І це, безумовно, небезпечний сигнал, оскільки це все негативно впливає на стан нашої інформаційної безпеки», — констатував тоді на пресконференції член Нацради Максим Онопрієнко.

Такий невтішний висновок, на жаль, підтверджують і дуже промовисті цифри. Середнє медіанне значення концентрації радіочастот у 86 прикордонних районах України було всього 27 відсотків. Сумнівним лідером стала Миколаївська область, де показник радіочастот не піднявся навіть до 1(!) відсотка. Може, хоч в областях на кордоні з РФ, звідки військові частини та техніка ще п’ять років тому припхалися на Донбас, ситуація краща? Не набагато. У прикордонних районах, наприклад, Чернігівщини — 12 відсотків, на прифронтовій Луганщині — 32, Сумщині — 46, Харківщині — 48. Поряд із цим, як свідчать авторитетні експерти, є окремі райони згаданих прикордонних областей, приміром, Харківської, Сумської та Чернігівської, жителі яких узагалі повністю позбавлені українського радіомовлення. Це було на п’ятому році інформаційної та гібридної війн по сусідству з їхнім віроломним ініціатором.

Досить невтішним навіть для мирного часу продовжує залишатися також стан справ із кількістю кабельних мереж у прикордонних районах, середнє медіанне значення концентрації яких становить 29 відсотків. Однак подекуди поблизу кордону їх ще менше: наприклад, у північних районах не просто прикордонної, а прифронтової Луганської області влітку 2019 року їх відповідна концентрація становила всього 7 відсотків. Та й показники Чернігівської — 26 відсотків, Харківської — 30 та Сумської областей — 37 відсотків оптимальними назвати неможливо.

За час, що минув від початку бойових дій на Донбасі, фахівці з року в рік привертають увагу ще й до гнітючого стану українського телерадіомовлення у прикордонних районах на тлі домінування російських телеканалів на супутникових ретрансляторах. Аудит ситуації в інформаційній сфері нашого прикордоння вражає: супутникове телебачення сусідньої країни-агресора представлено тут на 14 супутникових ретрансляторах, а відповідне ТБ України, яка повинна тепер захищати свої територію, людей та інформаційний простір, усього на 4. Само собою, кількість телепрограм, пропонованих українським телеглядачам, також далеко не нашу користь: 248 проти 126.

І спробуйте тепер заперечити, що сусіди не використовують оту саму схему «інформаційна парасолька», успішно випробувану на Донбасі задовго до початку бойових дій. Бо і тоді, і тепер, на жаль, першими порушують державний кордон не диверсійно-розвідувальні групи та колони військової техніки, а професійні пропагандистські диверсанти.

Першими через державний кордон сунуть не ворожі танки, а пропагандисти

Жителі прикордонних областей України змушені дивитися НЕукраїнські телеканали та слухати НЕукраїнські радіостанції

Донецькі журналісти зі стажем, певен, пам’ятають термін «інформаційна парасолька». Він з’явився ще тоді, коли до обласного центру прибували потяги з багатьох країн світу, в аеропорту приземлялися літаки відомих міжнародних авіакомпаній, на копрах шахт уночі світилися зірки, а не блищали біноклі корегувальників чи оптика снайперів, від назви «Ізоляція» ніхто не сахався. Там діяв сучасний культурний простір, а не теперішня майже середньовічна жахлива катівня для бранців чи заручників. Тобто був мир. І ось у той час головний ідеолог Донецької ОДА, яку якраз очолював майбутній Президент України і нинішній «ростовський утікач», запропонував захистити інформаційний простір області згаданою парасолькою. Від кого і чого? Від «небажаної» інформації, яка, на переконання автора цього ідеологічного проєкту, може нашкодити донеччанам.

Ні. Центральні українські телеканали, радіопередачі чи газети, як і раніше, вважалися доступними. Але в Донецьку почали так активно заповнювати ефір і газетний простір власною інформаційною продукцією, що інші ТБ чи газети на цьому тлі здавалися краплею в морі. І було помітно: місцеві російськомовні ЗМІ потужно розповідали про «економічне диво» та унікальну місію Донбасу як «годувальника України». У всіх помітних невдачах і помилках донецьких «вождів» місцеві рупори звинувачували Київ та столичну владу. Між рядками тоді постійно читалося: а от якби Донбас був самостійним від України, тут досі був би рай земний. А до всього, що писали українські газети, розповідало телебачення й радіо, місцеві люди здебільшого ставилися підозріло. І найголовніше: такої української інформації тоді було у багато разів менше, ніж проросійської «донецької» чи суто російської.

Чому згадую подібне? Бо створюється враження, що схема тодішньої «інформаційної парасольки» діє й тепер — уже аж на сьомому році гібридної війни! Війни, спровокованої якраз на Донбасі, де людей здавна свідомо налаштовували проти України. Втім, українців і зараз щедро «вантажать» проросійськи налаштованими та чисто російськими телеканали і виданнями. А особливо тривожною залишається ситуація у прикордонних з Росією областях.

«Це негативно впливає на стан нашої безпеки»

Ще екскурс у недавнє минуле. Йшов уже п’ятий рік гібридної російсько-української війни. Тієї війни, яку в потужній паралельній інформаційній війні проти нашої держави підступні «брати» вперто звуть «громадянською». І дуже прикро, що навіть жахливий приклад Донбасу, частину якого росіяни окупували ще й за певної підтримки і згоди частини місцевих жителів — заручників «інформаційної парасольки» так нічого й не навчив. Принаймні щодо інформаційної безпеки.

Їй-бо, хочеться мерщій прокинутися і погодитися: це був сон жахів, а не реальний стан справ, про який ішлося у звіті Національної ради з питань телебачення і радіомовлення під назвою «Завершення першого етапу розвитку телерадіомовлення на прикордонних територіях України». Повторюю, позаду вже була перша п’ятирічка війни з підступним і віроломним ворогом, а за цей час в Україні тільки й того, що нарешті зрозуміли: ситуація на інформаційному фронті критична. Чи взагалі катастрофічна.

«Аналіз охоплення вітчизняними радіостанціями прикордонних територій показав його достатньо низький рівень. Подекуди українське радіомовлення відсутнє на зазначених територіях. І це, безумовно, небезпечний сигнал, оскільки це все негативно впливає на стан нашої інформаційної безпеки», — констатував тоді на пресконференції член Нацради Максим Онопрієнко.

Такий невтішний висновок, на жаль, підтверджують і дуже промовисті цифри. Середнє медіанне значення концентрації радіочастот у 86 прикордонних районах України було всього 27 відсотків. Сумнівним лідером стала Миколаївська область, де показник радіочастот не піднявся навіть до 1(!) відсотка. Може, хоч в областях на кордоні з РФ, звідки військові частини та техніка ще п’ять років тому припхалися на Донбас, ситуація краща? Не набагато. У прикордонних районах, наприклад, Чернігівщини — 12 відсотків, на прифронтовій Луганщині — 32, Сумщині — 46, Харківщині — 48. Поряд із цим, як свідчать авторитетні експерти, є окремі райони згаданих прикордонних областей, приміром, Харківської, Сумської та Чернігівської, жителі яких узагалі повністю позбавлені українського радіомовлення. Це було на п’ятому році інформаційної та гібридної війн по сусідству з їхнім віроломним ініціатором.

Досить невтішним навіть для мирного часу продовжує залишатися також стан справ із кількістю кабельних мереж у прикордонних районах, середнє медіанне значення концентрації яких становить 29 відсотків. Однак подекуди поблизу кордону їх ще менше: наприклад, у північних районах не просто прикордонної, а прифронтової Луганської області влітку 2019 року їх відповідна концентрація становила всього 7 відсотків. Та й показники Чернігівської — 26 відсотків, Харківської — 30 та Сумської областей — 37 відсотків оптимальними назвати неможливо.

За час, що минув від початку бойових дій на Донбасі, фахівці з року в рік привертають увагу ще й до гнітючого стану українського телерадіомовлення у прикордонних районах на тлі домінування російських телеканалів на супутникових ретрансляторах. Аудит ситуації в інформаційній сфері нашого прикордоння вражає: супутникове телебачення сусідньої країни-агресора представлено тут на 14 супутникових ретрансляторах, а відповідне ТБ України, яка повинна тепер захищати свої територію, людей та інформаційний простір, усього на 4. Само собою, кількість телепрограм, пропонованих українським телеглядачам, також далеко не нашу користь: 248 проти 126.

І спробуйте тепер заперечити, що сусіди не використовують оту саму схему «інформаційна парасолька», успішно випробувану на Донбасі задовго до початку бойових дій. Бо і тоді, і тепер, на жаль, першими порушують державний кордон не диверсійно-розвідувальні групи та колони військової техніки, а професійні пропагандистські диверсанти.

Першими через державний кордон сунуть не ворожі танки, а пропагандисти 1

Допоки триватиме ідеологічна окупація?

Про «інформаційну парасольку» також важко не згадати, якщо звернути увагу і на сьогоднішній стан українського телевізійного мовлення та радіомовлення у прикордонних областях. І особливо після відключення тут аналогового телемовлення. Немало експертів називають такий крок під час інформаційної та гібридної війн ідеологічною диверсією. Прикро, але підстав для такого категоричного висновку більш ніж досить. Адже відразу 30 відсотків жителів України були позбавлені гарантованого державою доступу до безкоштовного ефірного телебачення: програм «UA. Перший», «UA. Культура» та понад двох десятків регіональних каналів, які транслюються у цифровій ефірній телемережі приватного провайдера програмної послуги і оператора ТОВ «Зеонбуд».

Тривожною з року в рік залишається ситуація із Суспільним теле- і радіомовленням. За свіжою інформацією Держкомтелерадіо, на сьомому році війни з усіх 86 прикордонних районів України тільки 40(!!!) зараз мають якісне покриття сигналом програм телерадіомовлення ПАТ «НСТУ». Чому так відбувається і кому це вигідно? Та кому ж…

Відповідь очевидна, якщо звернути увагу на реалії щодо млявого поширення українських телепрограм у районах Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей, розташованих уздовж кордону з РФ та окупованим Кримом. А тим часом триває потужна проросійська ідеологічна атака і навіть окупація українців. Принаймні за умов відсутності бодай елементарного захисту і відповідного наповнення вітчизняного інформаційного простору сусіди дуже активно працюють із жителями згаданих районів, перетворюючи їх на заручників російської пропаганди. І поки в Україні безперешкодно поширюються сигнали російських FM-радіостанцій та ефірних телемовників, а люди стабільно «підсідають» на пропаганду країни-агресора, поразка в інформаційній війні стає ще відчутнішою і ще ганебнішою.

«Уже шість років поспіль Чернігівська обласна державна адміністрація порушує питання про збільшення покриття нашої прикордонної області телесигналом. Зокрема зверталися до Президента України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Державного комітету телебачення і радіомовлення, Кабінету Міністрів, ТОВ «Зеонбуд», Міністерства інформаційної політики. Із 2014 року облдержадміністрація актуалізує це питання на всіх рівнях, однак покриття вітчизняним телесигналом є недостатнім, особливо це стосується прикордонних районів», — свідчить заступник голови Чернігівської ОДА Андрій Подорван.

Про негативні інформаційні будні нагадав і представник Сумщини. «Це давня проблема. У нашій області вдовж державного українсько-російського кордону в деяких населених пунктах взагалі відсутнє українське мовлення. Зате сюди вільно заходить російське телебачення. А після кодування українських каналів люди скрізь (навіть не в прикордонних районах) почали дивитися російське ТБ», — розповідає заступник директора департаменту культури, інформаційної політики та туризму Сумської ОДА Сергій Над’ярний.

А вкотре озвучили ці хронічні проблеми на недавньому черговому засіданні робочої групи з питань функціонування регіонального інформаційного мовлення ПАТ «НСТУ», в якому взяли участь керівники Держкомтелерадіо, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, народні депутати, представники прикордонних областей. За підсумками наради в онлайн-режимі її учасники прийняли рішення звернутися до Кабінету Міністрів та Комітету Верховної Ради з питань бюджету з пропозицією включити до закону про Державний бюджет на 2021 рік фінансування будівництва мультикомплексу МХ-7 наземного ефірного телевізійного мовлення. Також вирішили обговорити питання створення нової Концепції регіонального суспільного мовлення із членами Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Насамкінець.  «Ми хочемо, аби прикордонні райони України жили в інформаційному полі України, а не сусідніх держав», — зробив закономірний висновок один із учасників засідання робочої групи. Важко щось заперечити.

Шкода тільки, що на сьомому році гібридної війни, погодьтеся, одного бажання дуже мало. Бо наші підступні сусіди за цей період уже зробили все необхідне, аби українці тривалий час перебували і досі перебувають у проросійському антиукраїнському дезінформаційному просторі. «Інформаційна парасолька», яку вперше випробували на Донбасі, знову в дії. І нагадувати, яким жахливим подальшим подіям передувала ідеологічна атака, немає потреби. Бо війна і окупація частини територій українського Донбасу триває й досі.

Джерело сайт газети “Урядовий кур’єр“

Попереднє

Харківські журналісти і поліція першими відреагували на слухання з безпеки працівників ЗМІ

Наступне

На Донеччині жорстко побили головного редактора місцевої газети

Схожі новини

Медійники за поданням НСЖУ отримали парламентські нагороди
Новини

Медійники за поданням НСЖУ отримали парламентські нагороди

06/06/2025
Національна спілка журналістів України відзначила журналістку «Голосу Америки» Катерину Лісунову Почесною грамотою
Новини

Національна спілка журналістів України відзначила журналістку «Голосу Америки» Катерину Лісунову Почесною грамотою

06/06/2025
Професія зсередини: як Школа журналістики Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ готує майбутніх медійників 
Новини

Професія зсередини: як Школа журналістики Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ готує майбутніх медійників 

06/06/2025
Особливий виклик – полонені журналісти. Голова НСЖУ Сергій Томіленко зустрівся з Представником ОБСЄ з питань свободи медіа Яном Брату
Новини

Особливий виклик – полонені журналісти. Голова НСЖУ Сергій Томіленко зустрівся з Представником ОБСЄ з питань свободи медіа Яном Брату

06/06/2025
Наступне
На Донеччині жорстко побили головного редактора місцевої газети

На Донеччині жорстко побили головного редактора місцевої газети

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • “Загострене почуття справедливості зашкалює”, – журналіст і солдат Андрій Болкун 

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Журналіст Фахрудін Шарафмал: «Один із найвпливовіших інструментів російської пропаганди – це людина»

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Актуально. Про механізми реагування «Укрпошти» на скарги щодо доставки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Редактор із Сумщини Павло Зленко переконаний: у процесі відбудови громад підтримка має надаватися й медіа

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

06/06/2025

Медійники за поданням НСЖУ отримали парламентські нагороди

Медійники за поданням НСЖУ отримали парламентські нагороди

06/06/2025

Національна спілка журналістів України відзначила журналістку «Голосу Америки» Катерину Лісунову Почесною грамотою

Національна спілка журналістів України відзначила журналістку «Голосу Америки» Катерину Лісунову Почесною грамотою

06/06/2025

Професія зсередини: як Школа журналістики Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ готує майбутніх медійників 

Професія зсередини: як Школа журналістики Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ готує майбутніх медійників 

06/06/2025

Особливий виклик – полонені журналісти. Голова НСЖУ Сергій Томіленко зустрівся з Представником ОБСЄ з питань свободи медіа Яном Брату

Особливий виклик – полонені журналісти. Голова НСЖУ Сергій Томіленко зустрівся з Представником ОБСЄ з питань свободи медіа Яном Брату

06/06/2025

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: spilka@nsju.org

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання