Кожна правдива світлина про події в українських прифронтових чи деокупованих містах і селах, про обстріли мирних людей – це докази російських злочинів. Саме тому показувати правду про війну – надважлива місія фотожурналістів. Виконувати її, втім, стає все важче. Фотофейки, маніпуляції, зображення, створені штучним інтелектом підривають довіру до професії. Як розпізнати маніпуляції, зробити якісний фоторепортаж про «гарячі» події, як готуватися до зйомок і чому так важливо дотримуватися етичних принципів – про це йшлося під час вебінару НСЖУ «Фото проти фейків: як знімати правду в умовах інформаційної війни». Його провів фотограф та викладач фотожурналістики Києво-Могилянської академії Сергій Коровайний у межах проєкту НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією».
Сергій Коровайний – родом з Донеччини. Народився в нині окупованому місті Харцизьку. Зараз працює фрілансером, висвітлює всі значні події російсько-української війни. Також викладає фотожурналістику в Києво-Могилянській Академії. Співпрацює з Wall Street Journal, Time, Spiegel та Guardian, є лауреатом James Foley Award for Conflict Journalism 2022, учасником Joop Swart Masterclass від World Press Photo. Роботи Сергія були відзначені на POYi, NPPA та інших конкурсах.
Повномасштабну війну росії проти України почав знімати з першого дня вторгнення, працював у деокупованих населених пунктах Київщини, Сумщини, Чернігівщини. Часто буває на Донеччині, про яку готує свою фоткнигу.
За матеріалами вебінару Сергія Коровайного пропонуємо поради для медійників, які працюють в умовах війни і хочуть знімати якісні фоторепортажі.
Чому важлива правда у фото?
Журналістський матеріал із фото викликає більше довіри, ніж суто текстова стаття. Утім, в нинішній час за допомогою цифрових технологій усе легше змінювати зображення, а то й створювати «фото» через ресурси ШІ.
Маніпуляції через фото:
Постановочні світлини. Однією з найбільш відомих тут фотографій є знімок «Прапор Перемоги над Рейхстагом», зроблене Євгеном Халдеєм. Він був зроблений 2 травня 1945 року – вже після завершення боїв. Фото Халдея, хоч і стало культовим, було ретельно відредаговане.
Постановочні фото – дуже притаманні російській пропаганді. Вони активно використовуються і зараз для дискредитації України.
Утім, є кейси про використання постановочних фото й в Україні. Зокрема, досить відомий у професійному середовищі кейс Дмитра Муравського. Він досить тривалий час за особистою ініціативою як волонтер та фотограф працював у зоні проведення АТО та на полігонах під час навчань і навіть був призначений радником в Міноборони на громадських засадах. Але його постановочні фото, які сприймалися як документальні, підривали довіру до української фотожурналістики. Відтак через резонанс Муравського було звільнено з посади.
Цифрові маніпуляції, фотошоп
Одним з перших відомих прикладів такої маніпуляції є, зокрема, зображення американського генерала Улісса С. Гранта середини 1800-х років, яке насправді було створено з трьох вихідних зображень, зроблених у дуже різних місцях у різний час. Голова генерала Гранта була взята з одного зображення, тіло та кінь — з іншої людини на іншому зображенні, а фон — із зовсім іншої сцени.
Світлини, згенеровані ШІ
Це чи не найбільша загроза реальній фотожурналістиці, оскільки їх стає все складніше розпізнати. Головною проблемою тут є навіть не сама наявність таких фото, а використання їх замість реальних, зокрема, в медіа чи на офіційних ресурсах. Сьогодні таких світлин надзвичайно багато у соцмережах, але поширенням цих фото чи використанням як ілюстративного матеріалу без відповідних позначок ЗМІ підривають довіру до себе.
Як розпізнати ШІ-зображення
· Детектори (Sightengine, AI or Not Hive Moderation)
· Дивні або непропорційні деталі (наприклад, руки, зуби, тіні)
· Неправильний текст чи літери
· Перевірка відповідності контексту.
Наприклад, зараз багато випадків використання фото, які не відповідають контексту. Один з прикладів: після підриву окупантами Каховської ГЕС МВС України поширило заклик щодо евакуації тварин і проілюструвало знімком собак, які пливуть у воді (хоча фото насправді зроблене в Тайланді).
Способи виявити маніпуляцію у фото:
За допомогою пошукових сервісів Revers image search (Google Image Search TinEye)
За допомогою аналізу метаданих
Пошуком геолокації (+ Google street viev)
За допомогою перевірки відповідності контексту
Перевіривши автора чи джерело
Аналіз супроводжуючого тексту (зокрема, наявність таких слів, як «шок», «сенсація», «терміново» тощо).
Від того, що ми втратимо правду у фотографіях та текстах, від того, що інформаційний простір буде переповнений фейками, програють усі, переконаний Сергій Коровайний. Тому задача медійників – подавати приклад поводженню із зображеннями, лобіювати навчання медіаграмотності серед школярів та студентів, чітко позначати ШІ-згенерований контент.
Насправді використовувати ілюстрації, створені штучним інтелектом не заборонено, адже не всі редакції через обмежений бюджет можуть, наприклад, придбати реальні світлини. Утім, треба чітко позначати, що це зображення згенероване ШІ.
Правила з Етичного кодексу Національної асоціації прес-фотожурналістів
1. Показуйте правду.
2. Не використовуйте постановки.
3. Будьте об’єктивними, уникайте стереотипів.
4. Поважайте людей, яких знімаєте.
5. Не впливайте на їхню поведінку.
6. Монтаж не має спотворювати реальність.
7. Не платіть за фото і не підкуповуйте.
8. Не беріть подарунків від учасників зйомки.
9. Не заважайте колегам.
Що варто памʼятати фотожурналістам, які працюють в умовах війни
Зараз журналістам особливо часто доводиться працювати з людьми, які потрапили у складні життєві обставини – поранення, втрата домівки, стрес тощо. Пріоритет у роботі – не нашкодити своїм героям.
Не дати ворогу будь-якої інформації про наші Сили оборони, військові підрозділи чи техніку. Найкраще – співпрацювати з пресофіцерами та узгодити з ними світлини, попросити перевірити матеріал.
З повагою ставитися до людей, якщо знімаєте, наприклад, в лікарнях, під час обстрілів тощо. Не варто показувати обличчя занадто близько. Якщо людина відмовляється, знімайте без облич – спиною, силуетом здалеку, військових – у балаклавах.
Якщо доводиться знімати похорони – будьте максимально непомітними, краще знімати на тихому режимі, без звуку. Не треба «лізти в труну» чи обʼєктивом в обличчя рідним і близьким. Про зйомки краще запитати згоди – це знімає дуже багато питань, і буде значно легше працювати. Тут занадто крупні плани можуть бути недоречними – людей у горі краще знімати дещо здалека.
Дослухайтеся до свого внутрішнього відчуття: чи дійсно треба показувати це фото? Якщо воно є свідченням подій, важливим доказом російських злочинів, – так, варто. Але чи варто знімати людину занадто крупним планом? Можливо, ні, адже передусім треба зберігати гідність.
Журналіст має допомагати чи знімати? На переконання Сергія Коровайного, якщо на місці події є відповідні служби, є медики, МНС-ники, поліція – завдання журналіста – це зйомка. В окремих випадках – і це правильно – фотографи і журналісти надають допомогу.
Про що варто подбати, збираючись на «небезпечну» зйомку
Дослідіть місце, куди ви збираєтеся: яка там безпекова ситуація. Якщо йдеться про місця обстрілів – чи вже минула тривога і чи не буде повторного «прильоту» на місце, куди ви хочете виїжджати.
Перевірте, що знімали з цієї локації ваші колеги, промоніторте ресурси національних медіа, інформаційних агенцій, але будьте готовими, що там уже може бути все по-іншому.
Особиста безпека – передусім. Журналістам, які працюють в Україні, варто пройти тренінги HEFAT – підготовку до роботи в особливо небезпечних умовах. На них, зокрема, опановують надання домедичної допомоги в критичних ситуаціях, дії в умовах невизначеності, обстрілів тощо, отримують знання з фізичного, психологічного та інформаційного захисту.
Подбайте про своє спорядження – зручний одяг, бронежилет, шолом. На жаль, росіяни полюють на медійників – автомобілі й екіпірування з написом «Преса», тому краще віддати перевагу нейтральним чорним.
Зарядіть техніку, павербанки. Найкраще взяти дві камери. Хоча техніка зараз – уже не найголовніше. Якісний репортаж можна зняти і на телефон.
Навчіться знімати: перш ніж їхати знімати в зону бойових дій, прифронтові населені пункти чи на місця обстрілів – на так звані небезпечні зйомки, Сергій Коровайний радить просто навчитися гарно знімати. А для цього потрібно багато практики. В стресовій ситуації, каже фотограф, ми падаємо на рівень своєї підготовки, а не піднімаємося на рівень своїх очікувань.
Як працює світло та колір, правила композиції, врівноваженість кадру, горизонт, увага до країв, глибина кадру, різні плани – усе це має бути відомо і відпрацьовано.
Щоб отримати якісний репортаж, знімайте різні плани – передній, середній, дальній, деталі, пейзажі тощо. Мікс таких різнопланових світлин дає досить обʼємну картинку місця.
А щоб навчитися знімати, дотримуйтеся кількох порад:
Знімайте багато.
Отримуйте фідбек, спілкуйтеся з фотографами, шукайте менторство.
Дивіться багато якісних фото.
Дивіться відео, кіно, театр, книги, комікси, ходіть у музеї.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
Дискусія з цього приводу: