На четвертому році війни змінилося багато що – тактика ведення бойових дій, озброєння, навіть ставлення суспільства до виходу з конфлікту. Але незмінним залишається одне: іноземні журналісти продовжують приїжджати на українську передову, ризикуючи життям заради того, щоб світ не забув про те, що відбувається в Україні. 65-та окрема механізована бригада «Великий Луг» стала одним з тих підрозділів, де найкраще розуміють цінність такої співпраці та її стратегічне значення для України.
«Французи нас полюбили», – каже Андрій Андрієнко, відомий український фотограф, який зараз проходить військову службу у відділенні комунікацій 65-ої бригади. За його словами, представники французьких медіа найчастіше приїжджають до підрозділу. Це підтверджує і начальник пресслужби бригади Сергій Скібчик: з 12 запитів від іноземних медіа, які надійшли за травень, 4 було від французьких журналістів.
– Франція – одна з провідних країн Європи, і ми раді, що тамтешні медіа про нас не забувають, – додає Андрієнко.
На другому місці за активністю – німецькі журналісти, далі прибалти, британці та американці. Найменше звернень надходить від польських медіа, що викликає певне здивування у військових, адже Польща – найближчий західний сусід України.
Загалом за травень за сприяння відділення комунікацій 65 бригади було випущено 31 сюжет на українських провідних телеканалах та більше 40 фото- і відеоматеріалів у провідних світових і українських медіа.
Сьогодні зйомки на фронті стали набагато небезпечнішими через розвиток технологій безпілотників. Навіть поїздка до села Таврійське, що неподалік від Оріхова, вже є зоною підвищеного ризику.
– Дронові технології розвиваються дуже швидко – безпілотники долітають все далі і далі, – пояснює Андрій Андрієнко.
Традиційні позначення «PRESS» на одязі журналістів часто доводиться прибирати – вони можуть, навпаки, привернути додаткову увагу противника.
Попри всі небезпеки, журналісти продовжують їхати на позиції до артилеристів і дронарів, танкістів і піхотинців, щоб записувати коментарі безпосередньо з передової.
– Я знімаю капелюха перед тими, хто проявляє ініціативу поїхати саме на позиції, – каже фотограф.
Іноземні медійники працюють у різних форматах. Хтось знімає репортажі, а інші, як Максим Такер (Maxim Tucker) з «The Times», або Станіслас Роет (stanislas poyet) із «Le Figaro», проводять журналістські розслідування по застосуванню росіянами хімічної зброї проти українських сил оборони на Півдні.
Для документування злочинів агресора вони спілкуються з медиками, юристами, лікарями та бійцями багатьох бригад – але найбільше підтвердженої інформації про заборонену російську хімічну зброю вони зібрали саме у 65 бригаді. Це допомагає показати великий інформаційний зріз сучасної війни та показати різні аспекти війни.
Особливо активно працюють журналісти з країн Балтії – Естонське та Латвійське державні телебачення, журнал «Postimees».
– Наші балтійські друзі прекрасно розуміють, що ця війна, якщо вона буде програна Україною, завтра прийде до них, – підкреслює Сергій Скібчик.
Військовослужбовці бригади високо цінують роботу іноземних журналістів, розуміючи її стратегічну важливість.
– Це не просто робота, це моральна відповідальність та усвідомлення важливості того, що вони роблять, – каже Андрієнко. – Бійці самі йдуть назустріч журналістам, навіть якщо хтось соромиться або вперше дає інтерв’ю. Були випадки, коли самі бійці кажуть: ми розуміємо, що це важливо, що розповідь від першої особи багато значить. Адже говорить не хтось із тилу. Це людина, яка щойно вийшла з позиції, розповідає, що там відбувається.
Сергій Скібчик підкреслює, що сьогодні йдеться не лише про воєнні дії, а й про боротьбу за правду в інформаційному просторі.
– Це глобальна повномасштабна гібридна війна, яка має всі ознаки Третьої Світової. Цивільні журналісти сьогодні також борються за правду, як і солдати на передовій, – каже очільник відділення комунікацій 65 бригади. – Доносити правду до суспільства про те, що відбувається, підтримувати Збройні сили інформаційно – це дуже важливо для наближення перемоги.
Водночас у бригаді помічають тривожні тенденції в українському інформаційному просторі. Деякі великі телеканали почали менше говорити про війну, не виставляють ролики з фронту на ютуб-канали.
– Особливо дивує те, що іноді до бригади приїжджає більше іноземних журналістів, ніж українських, – каже Сергій Скібчик.
Військові 65-ої бригади, однак, висловлюють щиру вдячність усім журналістам – як іноземним, так і українським, які ризикують своїм життям заради правди.
Пресслужба зі свого боку намагається максимально сприяти журналістам, давати можливість зняти те, що вони хочуть, звичайно, дотримуючись усіх умов безпеки.
– Кожна бригада – це певною мірою обличчя Збройних Сил України. Коли представники іноземних медіа приїжджають і розповідають у своїх країнах правду про війну, то саме від пресслужб бригад найбільше залежить формування іміджу усіх Збройних Сил України через призму розповідей про бійців конкретної бригади. Але до «лінивої» пресслужби бригади журналісти вдруге не поїдуть.
Задля відкритості демократії, задля правди про війну співпраця держави, армії і суспільства через медіа має бути паритетною та інтегрованою у всі процеси на всіх рівнях, – переконані у пресслужбі бригади.
Користуючись нагодою, вітаємо пресофіцера 65-ої бригади Сергія Скібчика із професійним визнанням: за результатами голосування серед журналістів у межах конкурсу «Війна в об’єктиві» від ТРО Медіа Сергій Євгенович увійшов до десятки пресофіцерів, які отримали найбільше балів!
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
