Нині журналісти не лише фіксують події на лінії фронту та у прифронтових містах, але й глибоко занурюються в історії людей, чиї долі були понівечені війною. Вони розповідають про тих, хто втратив дім, рідних, хто був змушений тікати від обстрілів… Медійники стали хронікерами безпрецедентних подій, фіксуючи кожен жахливий день війни, кожну втрату та кожен прояв незламності українського народу. Тетяна Висоцька, телеведуча програми СТБ, найважливішим з часу повномасштабного вторгнення визначила для себе створення циклу під хештегом #ХерсонськіГолоси.
– Про що цей цикл і що стало поштовхом до його створення?
– Він про моїх земляків. Все почалося з окупації, коли люди писали мені в особисті, захлиналися від реальності, яка їх оточувала. Я почала викладати анонімні історії херсонців, щоб читачі знали, що відбувається, а в земляків був медійний майданчик.
Мені було важливо підтримати людей, які опинилися в тотальному безсиллі. Мені було важливо, щоб ці голоси звучали гучно, тому кожен репост мав значення.
– Як було працю ти над матеріалами?
– Це часом було непросто. Історії окупації, виїзду, проживання травми – все це наш спільний біль, але це й наш літопис війни, без перебільшення, зітканий з людських доль. Я вбачаю і досі в цьому свою місію.
Історії Голосів отримали велику увагу в соцмережах, деякі дописи мали по кілька тисяч репостів, а значить, їх прочитало чимало людей. Отже, земляки були почуті.
– Чи плануєте ще якимось чином поширювати ці історії, аби охопити більшу аудиторію читачів чи глядачів?
У планах – надрукувати ці історії, тому що вони є цінним документальним свідченням війни та опору херсонців.
Раніше ми розповідали, що Тетяна Висоцька організувала збір для херсонського журналіста.
Також ми повідомляли, що Тетяна Висоцька та її родина захопилися садотерапією. А завдяки унікальному авторському чаю «Таїнчай» допомагають і фронту, і собі – для стійкості від вигорання.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: