Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну журналістика змінилася. Багато працівників локальних медіа з прифронтових і прикордонних територій у своїх матеріалах звертаються до стандартів документалістики, бо вимушені фіксувати злочинні дії окупантів. Таким чином поступово і перетворилися на документалістів. У цьому переконаний Павло Зленко, головний редактор газети «Новини Тростянеччини Тиждень» з Тростянця Сумської області. Він веде і сайт «Тиждень».
– У фактах фіксуються не просто цифри, вони подаються як хроніки воєнного часу. Ми не лише друкували історії, а завдяки співпраці з Українською асоціацією медіабізнесу наша редакція долучилася до проєкту з документування воєнних злочинів рф. Спочатку підготували 12 історій, згодом ще 8. Усі вони містять опис реальних подій на основі свідчень очевидців, підкріплені фотографіями. Ми готували ці матеріали для подальшої передачі їх до Міжнародного суду в Гаазі. Наскільки мені відомо, вони вже передані до міжнародної інституції як докази злочинів, скоєних на українській землі, – каже Павло Зленко. – Такі матеріали даються важко, особливо про людей, яких знав. До числа трагічних історій, які вже передані у Нідерланди, увійшов факт, який з болем сприйняв увесь колектив редакції: загибель сина нашої працівниці. Того дня молодий чоловік їхав на велосипеді. Назустріч рухався російський танк, з нього пролунала кулеметна черга. І хлопець загинув на місці. Чотири доби його тіло лежало на узбіччі, а матері забороняли навіть підійти, відганяли її зі словами: «Йди геть…» Окупанти сказали, що залишили його для залякування. Його мама дзвонила мені у розпачі. Я зателефонував комунальникам, але вони не наважувалися без дозволу теж щось робити. Що може бути страшнішим, ніж дивитися на загиблого сина, не маючи змоги його поховати? Такі злочини не повинні залишатися безкарними! – наголошує Павло Зленко.
– Чорна статистика війни нашого міста: 52 мирних жителі були закатовані та розстріляні під час окупації, яка тривала у 2022 році місяць і кілька днів. У один із таких днів у Тростянці було зосереджено 1400 одиниць важкої військової техніки. А потім був рік важких боїв у нашому регіоні. Наступний період приніс нову реальність: постійні ракетні удари, авіаційні нальоти. Ми живемо у зоні можливих бойових дій, – розповідає журналіст і продовжує називати цифри. – У громаді – понад 2100 вимушених переселенців, зокрема з Великої Писарівки, Краснопілля та навколишніх сіл. Великі масштаби руйнувань. Пошкоджені або знищені 1260 об’єктів. За підрахунками експертів, збитки, завдані війною Тростянцю, складають 140 мільйонів доларів. Повністю знищені залізничний та автовокзал, привокзальна площа, 840 житлових будинків, з яких 64 порівнянні із землею. Дві багатоповерхівки згоріли не від пожеж, а від обстрілів, бо уламки снарядів розпечені настільки, що одразу спалахують меблі, підлога, усе навколо. Із 140 магазинів вціліло лише 40. Газета розповідала про випадок, коли в одному з ворожих танків була знайдена папка із записом для дружини. Окупант скаржився, що обійшов магазини, але не знайшов ніякої поживи, бо все розграбовано було до нього, визнаючи таким чином, що нападники – мародери з автоматами…
Журналіст зазначає, що життя Тростянецької громади всебічно висвітлюється на шпальтах і на сайті. Багато пишуть про земляків: один отримав звання Героя України, чимало тростянчан нагороджені державними відзнаками. Наголошує, що медійники намагаються не повторювати матеріали з газети на сайті і навпаки. Новини в інтернеті мають оперативність, тоді як газетні публікації більш розгорнуті, з деталізацією. Люди більше надій покладають саме на друковане видання, вважаючи, що проблема, про яку напише газета, може бути розв’язаною.
Але власну проблему з доставкою газети редактору вирішити не під силу, як і багатьом його колегам. В «Укрпошти» якась незрозуміла для нормальної логіки логістика, коли у населені пункти, що майже межують з Тростянцем, газета доставляється із запізненням у кілька днів. Тому у Тростянецькій громаді вистачає охочих купувати газету у пунктах реалізації. Та багатьом би було зручніше, щоб її приносили додому, тільки такий сервіс поштовиками ігнорується. А видання втрачає наклад, а з ним і кошти.
Робота редакції налагоджена дистанційно. Основний комп’ютер через обережність знаходиться, як вважає редактор, у надійному місці, де він сам верстає сторінки, а також готує матеріали. Працює сайт і виходить газета на чотирьох шпальтах зусиллями трьох працівників: головного редактора, журналіста й бухгалтера. Тримають тростянчани міцний зв’язок з медійниками, які служать в ЗСУ.
Аби були можливості стабільно працювати, у редакції багато літ, включаючи і довоєнний період, ведуть активну грантову діяльність. Бекграунд мають позитивний, а відтак і солідних партнерів, сприяння Євросоюзу.
Не без гордості Павло Зленко повідомив, що редакція у нинішньому році отримала якісний фотоапарат, вартість якого становить півтори тисячі євро (придбання здійснювалося за гривні у перерахунку за курсом НБУ). Саме за рахунок грантів повністю оновлена оргтехніка. Грантові можливості стали тим інструментом, навіть рятівним колом, що тримає редакцію на плаву.
– Грантову підтримку після повномасштабного вторгнення ми почали активно отримувати з 2023 року, – уточнює Павло Зленко. – Щороку маємо чотири або п’ять грантів. На виконання кожного йде від двох до трьох місяців. Грантові кошти не покривають усіх потреб, але дають можливість продовжувати роботу, хоч і на мінімальних зарплатах, і належно витримувати конкуренцію з іншими місцевими виданнями.
Головний редактор підкреслює, що грантові кошти аж ніяк не можна назвати легкими грошима, бо потрібна неабияка концентрація зусиль для їхнього відпрацювання. Тростянецьких медівників нещодавно підтримала Національна спілка журналістів України.
– Завдяки співпраці НСЖУ із Німецькою асоціацією журналістів редакція «Новини Тростянеччини Тиждень» увійшла до програми підтримки окремих локальних медіа. Вдячні за журналістську солідарність німецьким партнерам, –зазначає Павло Зленко. – Кошти ми використаємо на редакційні потреби, зробимо оплату за розміщення матеріалів з Тростянця на важливих новинних платформах. Нам це дає розширення аудиторії і впізнаваність, що зможемо конвертувати у майбутньому для власних ресурсів, – переконаний медійник. – Підтримка є вкрай важливою. І ще хотів би зупинитися на такому питанні: голова НСЖУ Сергій Томіленко наголошує, що при відбудові територій потрібно закладати кошти і для роботи медіа. На мою думку, це дуже важливо. Нещодавно урядом були ухвалені рішення щодо відбудови українських громад. Зокрема, планується спрямувати 5,2 мільярда гривень на експериментальний проєкт комплексного відновлення населених пунктів. З радістю довідалися, що серед них є і наш Тростянець. Необхідно, щоб медіа працювали, в ході відбудови мали можливості як для моніторингу використання коштів, так і для контролю за якістю робіт.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
Фото з архіву газети «Новини Тростянеччини Тиждень»
