У вирі сучасного перевантаженого інформаційного простору медіа намагаються отримати увагу користувачів, коли її досить сильно перетягують телеграм-канали. Не секрет, що заголовки є найважливішим фактором, який впливає на те, чи натисне на вміст повідомлення користувач. Однак для телеграм-каналів цього замало, адже щоб збільшити кількість підписників, потрібно створити контент, який хочеться переслати друзям. Це має бути структуроване повідомлення й бажано з емоджі, проте чи не шкодить це фактологічній частині контенту? Йдеться не лише про невідомі телеграм-канали, а українські медіа, для яких телеграм – це одна з платформ для поширення інформації. Коли ми гортаємо стрічку новин у телеграмі, на нас намагаються вплинути за допомогою різних прийомів і технік, зокрема, емоджі. Тож слід звернути увагу на саму форму подачі матеріалу.
Суть у тому, що «мова телеграму» відрізняється від «мови інтернет-медіа». Канали використовують різкішу й емоційнішу форму подачі. Окрім цього, повідомлення коротші, тож маленька деталь у вигляді емоджі здатна суттєво змінити сенс факту в загальному змісті.
Аналітичне видання Texty.org.ua проводило своє дослідження щодо маніпулятивності повідомлень у телеграм-каналах. Журналісти з’ясували, що здебільшого маніпуляція там складається з емоцій та узагальнень. Мовна модель на основі штучного інтелекту визначила п’ять найпопулярніших технік: навантажена мова (слова з емоційним забарвленням), блискучі узагальнення, ейфорія, невпевненість й сумніви, апеляція до страху.
Проте слід зважати на те, що здійснювати такі маніпуляції над читачами допомагають не лише вдало підібрані текстові конструкції, а й використані еmoji. Зокрема це можна ідеально відстежити на прикладі одного з повідомлень «Громадського». Спершу ми акцентуємо увагу на світлині – там зображений віцепрезидент США Джей Ді Венс, тож можна передбачити, що новина стосується саме його. Однак перед текстом нас очікує смайлик. Які емоції він викликає? І чи частково не формулює судження?
У емодзіпедії цей смайлик трактують так: «очі та рот ковзають по обличчю, але все ще зберігають спотворену посмішку. Ця якість надає цьому смайлу сарказму». Емодзі одразу створює враження, що сталася якась дурнувата ситуація. А у тексті зазначено, що Венс зламав чемпіонський кубок під час нагородження, бо впустив його додолу.
Варто додати, що смайлики з’явилися на тлі тенденції максимального спрощення у поданні матеріалу. Зокрема, завдяки емодзі користувач має змогу замінити певні слова на символи. Тоді як некоректне використання певного смайлика без розуміння його значення може викликати абсолютно протилежні думки.
– Коли ми читаємо матеріали, то обов’язково звертаємо увагу на візуальний контент. Через це емодзі мають надзвичайно важливе значення. Наприклад, з учнями провели експеримент, де правильна відповідь позначалася червоним хрестиком, а неправильна – зеленою галочкою. Відповідаючи на запитання оця картинка вплинула на вибір відповіді. Майже 10% дітей обирали неправильну відповідь тільки через те, що біля неї стояла зелена галочка. Тобто такий експеримент нам ще раз доводить, що все-таки емодзі, які використовують у своїх повідомленнях медіа, мають значення. І це може впливати загалом на суспільну думку теж, – наголосила координаторка Центру журналістської солідарності у Львові Наталія Войтович.
Новина в телеграмі «Громадського» та «Бабеля» про Джей Ді Венса вийшла з різницею у хвилину. Однак у другому випадку використали смайлик кубка й у такий спосіб нейтралізували саму інформацію.
Цікаво, що реакція аудиторії на повідомлення, зазвичай, збігається з тим смайликом, що використали автори у самому тексті. Першочергова мета еmoji викликати емоцію й примусити читача підняти активність, тож якщо кількість кліків зростає – «місію виконано». Звісно, смайлики привертають увагу й справді можуть бути гарним інструментом, однак слід зважати на те, чи має емоційне забарвлення той чи інший знак. Саме цим й користуються телеграм-канали, а медіа інколи підсвідомо створюють маніпуляцію, де цього можна було б уникнути.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Дар’я Маркова
Дискусія з цього приводу: