Українські журналісти, які працюють для міжнародних медіа, роблять акцент не лише на висвітленні бойових дій та воєнних злочинів, але й на глибоких людських історіях, що допомагають світовій аудиторії краще розуміти контекст війни та важливість підтримки України. Про це йшлося під час міжнародної конференції «Українські медіа під час війни», організованої НСЖУ.
Учасники дискусії розповіли, як за три роки повномасштабного вторгнення змінились підходи до подачі матеріалів та які історії найбільше впливають на розуміння війни у світі. Журналістка «Kyiv Independent» Олеся Біда розповіла про роботу відділу розслідувань воєнних злочинів. Виконавчий директор Академії української преси, український локальний продюсер міжнародних медіа Андрій Коваленко наголосив на важливості оперативної фіксації воєнних злочинів. А фотожурналіст Сергій Коровайний, який співпрацює з «Wall Street Journal» та іншими світовими медіа, розповів про зміну підходів до висвітлення війни, які намітилися останнім часом.
Олеся Біда: «Часто ми буваємо першими людьми, які відкривають деяким аудиторіям, що відбувається в Україні»
Журналістка-розслідувачка Олеся Біда розповіла про роботу відділу розслідувань воєнних злочинів «Kyiv Independent», створеного у березні 2022 року. За два роки невелика команда з трьох журналістів підготувала сім фільмів-розслідувань, які мали значний міжнародний резонанс.
Серед найвагоміших розслідувань – матеріал про депортацію українських дітей, який отримав кілька міжнародних нагород. Після його публікації вдалося повернути кількох депортованих дітей, а до журналістів зверталися представники місії ООН. Команда провела покази фільму в кількох європейських країнах та штатах США.
Інше резонансне розслідування стосувалося сексуальних злочинів російських військових. Були окремі матеріали про те, що відбувалося в Бучі, в Херсонській області. В рамках розслідування вдалося ідентифікувати військового, який зґвалтував неповнолітню на Херсонщині. Зараз в Україні йому оголошено заочну підозру.
Журналістка підкреслила, що команда має до півроку на підготовку одного матеріалу, що дозволяє працювати максимально глибоко та етично. Важливою складовою роботи є безпосередній контакт з аудиторією – організація показів та обговорень фільмів.
– Часто ми буваємо першими людьми, які взагалі відкривають деяким аудиторіям, що відбувається в Україні, – зазначила Олеся Біда. – Наприклад, у нас був виступ в одній із церков в Техасі. На нього прийшли люди, які щось десь чули, але саме через нас уперше дізналися про депортацію дітей та інші воєнні злочини окупантів в Україні.
Відділ має спільноту з 14 тисяч прихильників, для яких проводяться закриті покази розслідувань перед офіційною публікацією. Це дозволяє отримувати зворотний зв’язок та відповідати на запитання аудиторії.
–Коли ми бралися за тему сексуального насилля, звісно, ми не очікували, що завтра щось обов’язково зміниться. Але ми граємо вдовгу, тому що війна не закінчиться завтра, а винні у будь-якому разі мають бути притягнуті до відповідальності, – підсумувала журналістка.
Андрій Коваленко: «Якби цих кадрів не було, можливо світ ще довго сумнівався б у тому, що реально відбувається на нашій землі»
Виконавчий директор Академії української преси та локальний продюсер іноземних медіа Андрій Коваленко поділився досвідом висвітлення війни для міжнародної аудиторії. За його словами, нинішня війна є безпрецедентною за рівнем документування в режимі реального часу.
– Це не тільки фронтові репортажі, а й долі людей, військових, мирних жителів, родин, які втратили своїх близьких, домівки, яких піддавали тортурам та насиллю з боку армії РФ, – зазначив Коваленко. Він підкреслив, що кожне фото, відео та репортаж формують глобальне сприйняття війни і розуміння того, що це не локальний конфлікт, а загарбницька війна Росії проти України.
Журналіст поділився драматичним досвідом роботи в Роботиному в листопаді 2023 року, де його група потрапила під обстріл російського БТР, а українські військові не мали достатньо снарядів для підтримки. Цей матеріал викликав значний резонанс у німецьких медіа та вплинув на обговорення питання постачання зброї Україні.
Коваленко також згадав про роботу в Бучі на початку квітня 2022 року, де разом з португальськими журналістами вони одними з перших показали світові масштаби російських злочинів.
– Якби цих кадрів не було, можливо світ ще довго сумнівався б у тому, що реально відбувається на нашій землі, – наголосив він.
Особливу увагу Коваленко приділив проблемі протидії російській пропаганді.
– Правда не може чекати. Якщо ми не покажемо першими події, які відбуваються, то ворог зробить це за нас і перекрутить всю реальність, – наголосив журналіст.
Він також віддав шану загиблим колегам, зокрема французькому фотографу «AFP» Арману Солдіну, з яким спілкувався за день до його загибелі під Бахмутом.
– Ми, журналісти, не носимо зброю, але ми також боремося на своєму «фронті». Цей фронт не менш важливий, ніж військовий. Правда – це теж зброя, і сьогодні ми мусимо її захищати, – підсумував Коваленко.
Сергій Коровайний: «Знімаючи обстріли, смерті, ми втрачаємо аспект – а що це за територія, навіщо ми за неї боремося?»
Фотожурналіст, який співпрацює з «Wall Street Journal», «The Guardian», «Times» та іншими провідними світовими виданнями, Сергій Коровайний розповів про еволюцію підходів до висвітлення війни в Україні для міжнародної аудиторії.
За його словами, якщо перший рік повномасштабного вторгнення був насичений репортажною зйомкою – оборона Києва, деокуповані території, ракетні обстріли, військові на фронті, то згодом стало зрозуміло, що цього недостатньо для утримання уваги світу.
– З часом увага від України потихеньку йшла. В газетах, з якими я працюю, це все ще пріоритет, але вже не перша тема. Сталася війна в секторі Гази, вибори американського президента, – зазначив фотожурналіст.
Це спонукало до пошуку нових підходів у висвітленні подій. Особливо значущим для Коровайного, який родом з Донецької області, стало показати життя людей на прифронтових територіях не лише через призму трагедій.
– Знімаючи новини, обстріли, смерті, ми втрачаємо аспект – а що це за територія, навіщо ми за неї боремося? Там досі живуть люди – на Донеччині, в Херсоні, в прифронтових містах. І це не тільки суцільний жах, це також моменти радості, за якими можуть проемпатувати люди за кордоном, бо це таке саме життя, як у них, але під тінню великої війни, – підкреслив фотожурналіст.
Як приклад він навів свій проєкт для «Wall Street Journal» про Покровськ – «Last Days of Pokrovsk». Матеріал розповідав про пекаря, який постачає хліб по всій Донецькій області, фермера, що збирає врожай під обстрілами, родину з чотирма дітьми, їхні зустрічі та дні народження.
– Ця історія дуже добре спрацювала на американську аудиторію… саме тому, що я показав у своїх фотографіях зрозумілі речі американцям, європейцям – речі про любов, про емпатію, але також показав, що це все може дуже легко зникнути через війну, – пояснив Коровайний.
На його думку, саме такий підхід – через показ звичайного життя та любові до України – може бути найефективнішим у комунікації з міжнародною аудиторією, особливо для українських журналістів, які глибоко розуміють контекст подій.
Спікери відзначили, що попри певну втому від теми війни у світових медіа, важливо продовжувати розповідати людські історії, які допомагають міжнародній аудиторії краще розуміти ситуацію в Україні та необхідність підтримки у боротьбі з російською агресією.
13 лютого 2025 року з нагоди третьої річниці повномасштабної російської агресії Національна спілка журналістів України провела міжнародну онлайн-конференцію «Українські медіа під час війни: виклики, досвід, майбутнє».
Захід зібрав понад 130 учасників та 20 провідних спікерів з України та з-за кордону. Серед спікерів – координаторка програм для Європи і Центральної Азії Комітету захисту журналістів (CPJ) Гульноза Саїд, виконавчий директор Міжнародного прес-інституту Скотт Гріффен, президентка Європейської федерації журналістів Майя Север, представниця Глобального форуму з медіарозвитку Ліза Безушко, медіаментор фундації Hirondelle Сабра Аєрс, голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Академії української преси Андрій Коваленко та інші. Модерували конференцію голова НСЖУ Сергій Томіленко і перша секретар Спілки Ліна Кущ.
Конференція охопила широке коло питань: від трансформації медіа та міжнародної солідарності до проблем ментального здоров’я журналістів та особливостей висвітлення подій війни для міжнародної аудиторії. Окремі панелі були присвячені роботі жінок-журналісток на передовій та викликам для регіональних медіа.
За підсумками заходу підготовлено резолюцію з рекомендаціями щодо підтримки українських медіа, яка включає пропозиції щодо забезпечення ментального здоров’я журналістів, підтримки локальних медіа та впровадження тривалих програм допомоги українським ЗМІ.
Інформаційна служба НСЖУ
