Зважаючи на широкий резонанс, який викликали неетичні висловлювання професора Микити Василенка щодо ймовірного ставлення окремих українських жінок до іноземних військових гіпотетичного миротворчого контингенту в Україні, Комісія з журналістської етики вважає за необхідне заявити наступне:
- Освіта майбутніх журналістів і журналісток, а також навчання їх професійним стандартам, має бути довірена людям, які, навіть якщо не є активними авторами чи журналістами в медіа, дотримуються Кодексу етики українського журналіста. Вони повинні передавати майбутнім колегам розуміння важливості етичної журналістики, яка є об’єднавчим чинником у суспільстві, що перебуває під загрозою ворожої агресії.
- Етична журналістика передбачає ґрунтовність припущень і забороняє використання стереотипів або стигматизацію окремих груп людей за ознаками статі, віку, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, наявності інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними.
- Припустивши, що українські жінки, зокрема ті, «чоловіки яких або загинули на війні, або набули інвалідність», будуть причетними до розв’язання демографічної проблеми, професор Микита Василенко пов’язав це припущення з наявністю в іноземних миротворців «грошей» та їхньою фізичною привабливістю, обумовленою «хорошими європейськими харчами». Так він знизив дії цих жінок до рівня базових інстинктів і пошуку матеріальної вигоди, знехтувавши їхньою гідністю та людяністю.
- Комісія з журналістської етики наголошує на важливості під час навчання майбутніх журналісток і журналістів наголошувати на значенні різноманітності в нашому суспільстві. Це включає визнання різноманітності мотивів і дій людей у відповідь на обставини, а також роз’яснення важливості обґрунтованих припущень щодо як уже вчинених, так і потенційних дій. Відхід від такого підходу шкодить утвердженню та розвитку професійних стандартів журналістики.
- Комісія з журналістської етики розглядає як позитивний сигнал те, що питання педагогічної невідповідності професора Микити Василенка було порушено студентською спільнотою. Це свідчить про те, що більшість викладачів і викладачок докладають зусиль для навчання майбутніх журналістів принципам етичної журналістики.
- Комісія з журналістської етики підтримує рішення керівництва КНУ ім. Т. Шевченка щодо розірвання контракту з професором Микитою Василенком через його неетичні висловлювання, які відображають і поширюють стереотипні уявлення про жінок в українському суспільстві.
- Комісія з журналістської етики високо цінує співпрацю з вищими навчальними закладами, які готують майбутніх журналістів в Україні та готова й надалі їх підтримувати. Ми відкриті до обміну досвідом і спільного розв’язання спірних питань, що можуть виникати як у процесі навчання, так і під час професійної діяльності журналістів.
Водночас Комісія наголошує на важливій ролі медіа у роботі з експертами і поширенні їхніх думок та наративів. Тому Комісія рекомендує медіа дотримуватися наступних міркувань, висвітлюючи чутливі питання:
- Плануючи тематику до висвітлення, не допускати можливості образливих висловлювань з боку експертів, особливо в прямому етері,
- Не толерувати образливу лексику експерта, а намагатися привернути його увагу, що він/вона порушує принципи толерантності і не має продовжувати висловлюватися в образливій манері,
- Якщо образливе твердження експертом було виголошено, подати власне пояснення, що медіа не поділяє позицію експерта і перепросити перед аудиторією, що таке твердження було поширено. Чітко відокремити позицію редакції від позиції експерта,
- Затвердити/переглянути Редакційний кодекс, щоб він спрямовував роботу редакції таким чином, що унеможливлює або принаймні максимально обмежує можливість виголошення експертами чи учасниками програм образливих висловлювань в етері.
Ця заява створена в межах проєкту Комісії з журналістської етики за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цьому матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та не накладають на Організацію жодних зобов’язань.
