Викрадену в анексованому Криму головну редактору кримськотатарського дитячого журналу «Арманчыкъ» Едіє Муслімову відпустили додому. Її утримували близько 36 годин. Співробітники ФСБ пояснили Муслімовій, що її затримали, бо до них «надійшов сигнал». Таким викраденням спецслужбісти, виявляється, лише перевіряли зміст якогось доносу на редакторку журналу.
За словами Муслімової, до неї не застосовувалася сила. «Були коректні працівники ФСБ. Розбиралися дуже довго – хто це написав, хто це зробив. Дуже багато питань було про мою роботу, про журнал», – розповіла журналістка. Головред «Арманчыкъ» зізналася, що дуже довго доводила, чому, маючи 1 485 передплатників, журнал ще «якось тримається». Отже вияснялося, чи не отримує редакторка грошей з-а кордону і чи не час вже визнати її «іноагентом», або «небажаною організацією».
Нагадаємо, у п’ятницю стало відомо, що у Криму з 21 листопада не виходить на зв’язок редакторка дитячого кримськотатарського журналу «Арманчыкъ» 61-річна Едіє Муслімова. Особистий і робочий телефон журналістки були відключені. Машина Едіє Муслімової залишалася біля будинку. Родичі звернулися із заявою до російської поліції та розпочали пошуки. Пізніше правозахисниця Лутфіє Зудієва на своїй фейсбук-сторінці повідомила, що Едіє Муслімову фактично викрали троє невідомих чоловіків увечері 21 листопада. Вони посадили її у білу ГАЗель та відвезли у невідомому напрямку.
Наступного дня голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у своєму телеграм-каналі повідомив, що головна редакторка дитячого кримськотатарського журналу «Арманчыкъ» Едіє Муслімова перебуває в будівлі ФСБ РФ. Як допускав Рефат Чубаров, Муслімова могла зазнавати тиску з боку російських силовиків. «Про її статус нам невідомо, але з досвіду попередніх сотень подібних затримань інших кримських татар, не виключено, що з моменту затримання і до висунення офіційної підозри (минула майже доба) Едіє Муслімова зазнає тиску з метою змусити її визнати ті звинувачення, які вигадані карателями», – йшлося в повідомленні.
Редагований нею журнал «Арманчыкъ» видається у Криму з 2011 року і виходить щомісяця. У 2019 році Муслімова повідомляла, що журнал переживає кризу і перебуває на межі закриття.
Як відомо, журнал «Арманчыкъ» відіграє важливу роль в патріотичному вихованні дітей та молоді кримських татар. Одна журнал постійно стикався з різного роду труднощами. Так, за підсумками передплатної кампанії ще 2017 року через тиск російських пропагандистів та неналежне ставлення кримської пошти кількість передплатників дитячого журналу «Арманчик’» різко зменшилася. Як повідомляла тоді Едіє Муслімова,і писала газета Меджлісу Avdet, тираж журналу становив всього 3142 примірники після того, як він скоротився на 1400 примірників. «Ми в шоці!» – поскаржилася тоді головний редактор. Крім того Едіє Муслімова тоді говорила по незадовільну ситуацію з дитячою літературою й невідповідний загальний стан кримськотатарської мови, який, на її думку, «ми втрачаємо». Спеціаліст оцінила їх стан як «катастрофічний».
Однак, побувавши на Форумі видавців у Львові у вересні 2016 року, редактори журналів «Qasevet» і «Арманчик’» не виключили можливості поширення видань на материковій частині України українською мовою. Тоді на тематичному форумі «Крим» у Львові презентували кримськотатарські видання – історико-культурологічний журнал «Qasevet» і дитячий журнал «Арманчыкъ». Редактори журналів, відповідаючи на питання учасників форуму, заявили, що крім випуску видань у Криму, не виключають їх розповсюдження на материковій частині України українською мовою. Це підтвердив і голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров: «Якщо на материковій Україні захочуть виписувати кримськотатарські журнали, ми вирішимо всі організаційні питання з публікацією».
Під час презентації редактор «Арманчыкъ» Едіє Муслімова наголосила на актуальності розповсюдження не тільки видань для дорослих, але і для дітей: «У той час, коли в Криму втовкмачують російську мову, ми хочемо показати, яка гарна кримськотатарська мова. У кожному номері ми вмішуємо кримськотатарські казки, щоб батьки читали їх своїм дітям на ніч».
Тоді редактор журналу «Qasevet» Шевкет Кабулл порівняв проблеми з виданням кримськотатарських журналів часів СРСР з нинішніми часами: «Шкода, що ці 25 років швидко пройшли, коли ми могли говорити вільно. Це закінчилося, ідеологічна складова тисне на нас».
Як вже повідомлялось, рішення про перехід кримськотатарської графіки на латинську азбуку був прийнятий Курултаєм кримських татар ще в 1991 році. Відповідне рішення було ухвалене також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, але до його реалізації справа не дійшла, бо русофільська більшість в органах влади автономії блокувала перехід на графіку, яка більше відповідає звуковому ладу кримськотатарської мови. Тепер же підконтрольна Росії влада Криму задумала ще «вдосконалити» кримськотатарський алфавіт, додавши до нього кілька знаків. Це мало стати відповіддю на плани Меджлісу, а також міністерства освіти і науки України перевести кримськотатарську мову на латиницю.
У Криму іслам утвердився в 14 столітті, приблизно в той же час на півострові набула поширення арабська писемність, якою кримські татари користувалися до 1929 року. Газета «Терджиман» (1883-1918), яку заснував видатний кримський і загальнотюркський просвітитель Ісмаїл Гаспринський, друкувалася арабською в’яззю. Це відповідало меті засновника: він адресував газету всім тюркам в Росії та за її межами.
За Жовтневим переворотом 1917 року відбувся ініційований більшовиками перехід кримськотатарської писемності на латиницю. Його мотивували необхідністю подолання мовних перепон між тюркськими народами. На той час (20-30-ті роки) в Туреччини Кемаль-паша Ататюрк очищав свою країну від спадщини Османського халіфату, зокрема і в мові. Український тюрколог Олесь Кульчинський зазначав, що перехід на латинську графіку турецької мови дозволяє органічно сприймати в рідній мові слова, запозичені із західноєвропейських і сприяє зміні мислення народу. «Є містичний нюанс: на сході як ніде більше відчувається, наскільки мова змінює ментальність людей. Ататюрк чітко усвідомив – хочеш викувати нову націю, врятуй її від слів і писемності, які заважають її майбутньому», – зазначив Кульчинський. Отож одночасно з погіршенням відносин між СРСР і Туреччиною закінчилася підтримка більшовиками переходу кримських татар на латиницю. Почалася фабрикація справ «пантюркістів», а мову кримських татар перевели на кирилицю. На загальну думку тюркологів, вона не відповідає фонетиці мови і дезорієнтує тих, хто намагається вивчити мову за книжками кирилицею.
Після розпаду СРСР на латинську графіку перейшли Азербайджан і Туркменістан, в Узбекистані процес переходу на латиницю почався в 1993 році і не завершився досі. Дискутується можливість відмови від кириличного письма в Казахстані. Татари Поволжя користувалися латиницею з 1999 до 2005 року, але потім рішенням суду вона була заборонена. Закон російської автономії Татарстан дозволяє громадянам звертатися до органів влади національною мовою, використовуючи латиницю або арабське письмо, але такі випадки швидше виняток, ніж правило.
Після анексії Криму Меджліс в черговий раз вирішив активізувати процес переходу на латинську графіку. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв у 2015 році звернувся до міністра культури В’ячеслава Кириленка з проханням підготувати рішення, необхідне для переведення мови на латиницю. При міністерстві науки й освіти була створена робоча група на чолі з радником міністра азербайджанцем Ельханом Нурієвим. У березні він пообіцяв використовувати азербайджанський досвід переходу на латинський алфавіт. Протягом двох місяців група підготувала проект постанови уряду «Про ухвалення латинського алфавіту кримськотатарської мови і введення вивчення кримськотатарської мови і літератури». Документ передбачає підвищення кваліфікації викладачів кримськотатарської мови і літератури, а також вивчення кримськотатарської літератури в курсі світової літератури. Вже останнім часом, після прийняття Верховною Радою закону про визнання кримськотатарського народу корінним в Україні, Кабінет Міністрів України прийняв ряд рішень про розвиток кримськотатарської мови та перехід на латинську графіку. Таким чином кримські татари сьогодні використовують як кириличну, так і латинську абетки. Тому на кримськотатарські видання покладається важливе завдання по поширенню латинського письма.
Адже в анексованому Криму і на материковій Україні кримські татари по-різному дивляться на перспективи переходу на латиницю. «Думаю, що це передчасно. Зараз ми не в тому становищі, щоб починати такі серйозні зміни. Треба відкласти до кращих часів», – вважав ветеран національного письменницького цеху Різа Фазил. Він зазначив, що хоча кирилиця не відображає фонетичне багатство мови, але за 80 з гаком років вона стала звичною для декількох поколінь, тому поспішати з переходом не варто. І Різа Фазил, і видавець дитячого журналу «Арманчыкъ» Едіє Муслімова відзначали що зараз існує реальна загроза асиміляції молодого покоління кримських татар у російському мовному середовищі. Тому, вважає Муслімова, зміна графіки не є першочерговим завданням. «Звичайно ж, я за латиницю! Але, виходячи з реалій, я вважаю неможливим зараз перехід на латинський шрифт без підручників для початкових класів та освоєння всіх правил граматики латиниці…» – сказала Муслімова. Вона висловила припущення, що для старшого покоління буде проблематично читати казки дітям рідною мовою в латинській графіці.
В той же час, співвітчизник Ленур Люманов вважає, що перехід на новий для кримських татар алфавіт може відбутися досить швидко. «Скільки потрібно для того, щоб вивчити алфавіт? Думаю, що здібні діти упродовж декількох занять у досвідченого вчителя легко впораються з цим завданням. У цьому питанні багато залежить від рівня підготовки як вчителя, так і учня», – сказав він. Коли почнеться цей процес – залежить від рішення уряду України.
Тим часом в 2016 році у Києві, в рамках спецпрограми «Къырым» фестивалю «Книжковий арсенал», відбулася низка заходів Уповноваженого у справах кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, втому числі презентація єдиного в світі дитячого журналу кримськотатарською мовою «Арманчыкъ».
Едіє Муслімова зауважила, що настав час, коли потрібно боротися за кожну дитину та її любов до рідної мови. Дитячий журнал «Арманчыкъ» – єдиний в світі глянцевий журнал кримськотатарською мовою, розрахований на певну аудиторію. Незважаючи на свою унікальність, його засновники б’ють на сполох: кількість передплатників помітно знизилася. Про те, чому це відбувається, розповіла засновник і редактор дитячого журналу, директор «Видавничого дому «Теза» Едіє Муслімова. «Арманчыкъ» – журнал для дітей кримськотатарською мовою, його вікова категорія – це діти від 5 до 10 років. Але ми пропонуємо і для більш дорослих, оскільки не всі діти однаково володіють рідною мовою. Для деяких наших читачів інколи важко засвоїти навіть ті елементарні слова, якими народ користується в побуті. Розповім один випадок: нам телефонувала до редакції одна літня жінка і в розмові з’ясовується, що її онучці лише півроку. На моє здивування, що дитина ще занадто мала для знайомства з журналом, вона відповіла буквально наступне: я виписала «Арманчыкъ» для її батьків, сина з невісткою, щоб вони читали і говорили з дитиною рідною мовою. Тому, коли цікавляться, на який вік розрахований наш журнал, ми відповідаємо: за ступенем знання рідної кримськотатарської мови.
Редактор розповідає: «Журнал «Арманчыкъ» почав видаватися з 2011 року з пілотного випуску перших трьох номерів. Після того, як журнал побачили і трохи познайомилися, з 2012 року перейшли на підписку, і упродовж цих років передплатники через послуги пошти можуть нас виписувати й отримувати поадресно. Пам’ятаю, в перший рік, коли ми увійшли в каталог передплатних видань Криму й України, ми розраховували на невелике коло передплатників, розуміли, що нас ще мало хто знає, і коли побачили понад 3000 абонентів, ми в редакції буквально оніміли від радості. Для першого року національному виданню, тоді ще не розкрученому, мати більше трьох тисяч передплатників – це здорово! Думали, що в наступні роки їх кількість буде незмінно рости, але в цьому році (2016-й – авт.) ми отримали буквально шок від передплатної кампанії. Рік тому число наших передплатників було близько 6500, на початку цього року на нас підписалися 3500 осіб.
Едіє Муслімова: «Причина втому, що журналу заблокували рекламну компанію. У зв’язку із закриттям кримськотатарського телеканалу ATR і дитячого телеканалу Lale ми втратили можливість повідомляти нашому народу про те, що наш журнал продовжує виходити, незважаючи на труднощі, радувати своїх читачів, про нові рубрики тощо. Наші друзі телевізійники завжди допомагали нам і надавали ефір для реклами. З новим телеканалом «Міллет» (канал, створений окупантами – авт.) ми не працюємо, але думаємо, як знайти вихід зі сформованої ситуації. Також була проведена неякісна робота поштових відділень Криму. То в каталог періодичних видань були внесені помилкові дані про журнал «Арманчыкъ», то працівники пошти не могли знайти в каталозі журнал і відповідали охочим підписатися, що, мовляв, журнал закрився і підписку скасували. Був такий випадок, що в міському поштовому відділенні не виявилося підписних квитанцій і людям відмовляли в передплаті. Наша редакція при кожному дзвінку зі скаргою від читачів тут же телефонувала в генеральну дирекцію «Пошта Криму». Дзвінків було досить багато, і ми часом навіть припускали, що дії деяких працівників поштових відділень схожі на саботаж, на небажання працювати для підписки національного дитячого журналу. Адже рідко хто з охочих підписатися, знайшовши час і прийшовши на пошту, вистоявши в черзі, і, отримавши відмову в підписці, прийде знову. Хоча я говорю поштовикам, що від кількості наших абонентів залежать і ваші прибутки, адже плата за поштову доставку журналу зростає незмінно – з року в рік… І, напевно, один з головних чинників низької підписної активності нашого народу – незнання рідної мови. Адже журнал розрахований на тих, хто може, хоч на базовій основі, володіти своєю рідною кримськотатарською мовою. Значить те, що ми даємо, незрозуміло для молодих батьків, вони не хочуть або бояться вчити свою рідну мову…»
Розповідає Едіє Муслімова: «За всі ці роки ми не приділяли належної уваги розвитку дитячої літератури. Виросли кілька поколінь кримських татар, які не читали дитячі книжки. Війна, депортація, повернення на свою Батьківщину з місць вигнання перервали поступальний розвиток кримськотатарської преси для дітей. У «Рекомендаційному списку творів кримськотатарських письменників і поетів, а також перекладів творів зарубіжних авторів, які писали для дітей» (випущений Кримськотатарською бібліотекою імені Гаспринського в 2011 році) можна простежити періодичність і кількість виданих дитячих книг. Шокує, що з 1941 до 1959 року була видана тільки одна книга, тобто книг для дітей не випускали в цілому 18 років… Кримськотатарська мова тоді – в ті важкі роки виживання в депортації – не була такою, що зникає. У місцях депортації видавалися газета «Ленин байрагъы» і журнал «Йылдыз». Підписка на ці видання налічувала десятки тисяч. Якщо підсумувати національні газети і журнали, які нині видаються, ми навіть до половини не наберемо. Я думаю, це пов’язано з тим, що в ті важкі роки більшість кримських татар були носіями рідної мови. Моя бабуся, наприклад, взагалі не знала російської мови. Саме завдяки незнанню старшими російської мови у нас вдома ми говорили тільки рідною кримськотатарською мовою. Зараз сучасні бабусі й дідусі самі говорять чужою мовою, в більшості своїй не знають рідну мову… Поки у кожного в голові не відбудеться переворот, і він не зрозуміє, що, не знаючи рідної мови, він зникає як етнос – ми будемо битися і кричати: «Ну підпишіться на наш журнал, газету. Не дайте своїм дітям і онукам забути рідну мову!»
З кожним роком все важче залучити нових читачів до національних ЗМІ. У кожної газети і журналу є свої постійні читачі, і їх кількість, на жаль, йде на спад. Якщо в сім’ї помирає старше покоління, яке читало газети рідною мовою, їхні діти й онуки не виписують більше кримськотатарські видання, оскільки є інтернет, де всі новини можна прочитати. Так, в дитячому журналі «Арманчыкъ», є 3500 читачів, це свого роду кістяк, який виписує, читає, чекає, переживає. Але це лише 1 відсоток кримськотатарського народу. Це говорить про те, наскільки важливо для України є захист кримськотатарської мови і захист видань національними мовами. Отже проблеми журналу залишаються актуальними.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: