У цьогорічному конкурсі “Четверта влада” газета “Голос відродження” стала володарем Гран-прі “Гордість Львівщини. Прорив року”. Й при тому, що редакція визнана кращою за тиражом і контентом, журі не могло не помітити і відзначало публікації, що виходять за рамки висвітлення подій в районі і засвідчують про активну громадянську позицію журналістів цієї газети.
Демократичний і незалежний від влади”Голос відродження”.
Районна газета існує на Бродівщині вже понад 80 років. Спочатку, за радянськими стереотипами, виходила в світ під логотипом “Прапор комунізму”, а від жовтня 1990 року на базі цієї газети зазвучав демократичний “Голос відродження”. У 2018-му успішно завершили реформування і стали не тільки демократичними, а й не залежними від влади.
В штаті на сьогоднішній день є шестеро працівників, серед яких троє журналістів – сама редактор, її заступник, кореспондент.
– Мені дуже приємно говорити про те, що наш невеличкий колектив дружний і бойовитий, – каже головний редактор газети Надія Забокрицька. – Ми дуже мобільні, і в нас один за всіх і всі за одного, кожен ладен допомогти, а за потреби й підмінити товариша. Окрім журналістів, у редакції працюють комп’ютерник, бухгалтер і менеджер з реклами. Але рекламою займаються всі в редакції, бо це наш другий, поряд з передплатою, хліб.
***
– Після реформування спочатку було нелегко, бо разом з отриманням свободи втратили близько 300 тисяч гривень, що виділяла місцева влада за програмою підтримки ЗМІ. Стояло питання вижити за будь-яких умов, і тоді дуже на часі стала допомога обласної влади, – розповідає редактор. – Ці 50 тисяч у 2018-му пішли на закупівлю паперу і оплату за друк. У 2019 році редакція заробила собі на друк і папір, виборовши перемогу в одній з номінацій конкурсу «Четверта влада».
Отже 2020-й починався, як самі кажуть, досить нормально. А потім, як і всім іншим редакціям, трохи підрізав крила коронавірусний карантин, коли припинили роботу підприємства і підприємці. Тоді знизилися надходження від реклами.
Традиційно додає проблем пошта, через які втрачаються десятки передплатників.
Надія Забокрицька каже:
– Листоноші при своїх малих зарплатах мають такі навантаження, що не встигають рознести газету адресатах, читач отримує її з великим запізненням. Трапляється, що листоноші не витримують, звільняються, і тоді носити газету взагалі немає кому.
Був навіть момент, коли я звернулася до священика-декана Украї.нської Греко-Католицької Церкви з проханням, щоб священники розповіли про нашу газету парафіянам, запросили їх до передплати «Голосу відродження». А він відповідає: «Навіщо я передплачуватиму макулатуру?».
Була вражена, адже ми робимо цікаву газету! Він і пояснив, що газету в своєму віддаленому від райцентру населеному пункті отримує із затримкою на кілька днів, коли інформація вже застаріла і стає не цікавою. І він правий! Але ж від цього не легше.
***
Думаючи над тим, як більше популяризувати «Голос відродження», в редакції створили і активно заповнюють інформацією офіційний сайт. Присутні й у Фейсбуці, де оперативно інформують про всі події в районі. Мають по кілька тисяч відвідувань – все залежить від резонансності висвітлюваної події.
Журналісти не розуміють, як влада може бути такою байдужою до інтересу громадян.
Щодо укладення угод на висвітлення, тут також не все просто. З міською владою Бродів проблем не виникає. А от з районною радою і райдержадміністрацією справи не такі добрі. (До речі, до реформування, районна рада була співзасновником газети).
Виділивши кошти на висвітлення своєї діяльності, вони починають економити; навіть не запрошують редакцію на сесії, щоб не платити за публікації зайвої копійки. Так, з виділених райрадою на висвітлення 100 тисяч гривень на рік газета отримала десь близько 40 тисяч – оплатили тільки обов’язкові публікації офіційних документів. Райдержадміністрація укладає угоди на суму 18 – 20 тисяч гривень.
Звичайно, що журналісти на сесіях бувають, про найважливіші рішення і хід їх виконання розповідають. Водночас вони не розуміють, як може районна влада бути такою байдужою щодо інформування громадян про свою діяльність, про події в районі.
– Влада не може бути закритою структурою, бо, якщо влада не буде розповідати громаді про себе і про свою роботу, – кажуть журналісти, – це дає шанс недоброзичливцям і навіть ворогам поширювати неправдиву, викривлену інформацію. Тоді нам доводиться говорити не тільки про ворогів, які ведуть збройну війну на Донбасі, а й про інформаційні війни, що руйнують Україну зсередини.
Журналісти не можуть зрозуміти, як, маючи змогу в рамках закону пропіарити діяльність районної влади, керівники Бродівського району від такої можливості відмовляються. А ще вони кажуть, що поки що не відчувають і державної підтримки преси.
Редактор Надія Забокрицька поділилилася:
– Звичайно, що найперше у мене болить душа за нашу газету, але ж і у інших районних газетах проблеми не менші. Завдячуючи ініціативі нашого народного депутата Михайла Бондара ми з секретарем НСЖУ Ліною Кущ стали учасниками брифінгу з питань підтримки локальних медіа, що проводився у Верховній Раді України, де порушували й питання роботи Укрпошти. Разом з головою НСЖУ Сергієм Томіленком і редакторами з усіх областей України я брала участь у засіданні комітету Верховної Ради країни з питань гуманітарної та інформаційної політики, де також порушували питання щодо державної підтримки ЗМІ і налагодження співпраці з Укрпоштою, було багато зауважень стосовно нового Закону про медіа, що зараз розглядається. Але поки що якихось кроків влади назустріч медіа, на жаль, не відчуваємо.
Львівщина подружилася з Луганщиною. Журналісти важливі!
Головний редактор “Голосу відродження” Надія Забокрицька розповіла, як їхня редакція, окрім конкурсу «Четверта влада», бере участь у проекті «Змінимо Україну разом», що спільно реалізують Луганщина і Львівщина.
Розказала вона й про те, що Бродівський район Львівщини в рамках цього проекту має меморандум про співпрацю з Білокуракінською райдержадміністрацією Луганської області: райони обмінюються делегаціями, діляться досвідом, цікавляться життям громад. До Бродівського району приїжджають діти з Білокураківщини, щоб відпочити, познайомитися з ровесниками і життям в Західній Україні. І про все це розповідається на сторінках “Голосу відродження”.
Під час однієї з поїздок в Луганську область журналісти «Голосу відродження» потоваришували і уклали угоду про співпрацю з колегами з газети «Життя Білокуракінщини», познайомилися з журналістами Марківського та Новоайдарського районів. Тепер публікують матеріали одне одного, а під час зустрічей проводять екскурсії на підприємства і спільні круглі столи, на які запрошують знаних людей свого краю, діляться між собою успіхами та наболілим,.
А ще для бродівських журналістів вже стало правилом під час поїздок на Схід побувати у військових частинах, зустрітися з земляками – захисниками України зі Львівщини. Під час однієї з поїздок на Луганщину познайомилися і з непересічною особистістю – священником Української Греко-Католицької Церкви, який на Донеччині, в Бахмутському районі, організував греко-католицьку громаду. Побували вони і в Слов’янську, на горі Карачун, познайомилися з місцевими громадськими активістами, які провели їх на місце падіння гелікоптера, що був збитий сепаратистами з ПЗРК, і де загинули троє бродівських вертолітників.
Усі ці зустрічі також виливаються в цікаві публікації, що допомагають людям краще пізнати і зрозуміти, що Схід і Захід – це все одна країна Україна. Недарма такі публікації викликають великий інтерес, а їхні автори стають переможцями конкурсів «Змінимо країну разом» і «Четверта влада».
Ольга Войцехівська.
