Сьогодення і майбутнє місцевих газет, а також якість та актуальність контенту видань друкованих місцевих медіа трьох областей – Запорізької, Одеської і Миколаївської – обговорили учасники онлайн-зустрічі редакторів. На захід, який організував і провів Запорізький Центр журналістської солідарності, зібралися керівники медіа, які відновили свій вихід завдяки допомозі НСЖУ та підтримці Центрів журналістської солідарності, які діють в Україні під егідою ЮНЕСКО.
В онлайн-зустрічі взяли участь голова НСЖУ Сергій Томіленко, голови Запорізької та Одеської обласних організацій НСЖУ, заслужені журналісти України Наталія Кузьменко та Юрій Работін, редактори місцевих газет Запорізької області Світлана Карпенко («Трудова слава», м. Оріхів), Тетяна Велика («Голос Гуляйпілля». м. Гуляйполе), Катерина Заварзіна («Наше життя», с. Новомиколаївка), Олександра Кот («Дніпровські вогні», м. Вільнянськ), Наталія Стіна («Червоний промінь», Запорізький район), В’ячеслав Твердохліб, журналіст телеканалу «Маріуполь-7», який нині працює у Запоріжжі.
Миколаївську та Одеську області представляли редактори газет Олена Івашко («Вечірній Миколаїв, м. Миколаїв), Петро Рибін, («Лиман», м. Тарабунари), Світлана Овчаренко («Вперед», м. Бахмут – газета з Донеччини, яка релокована і нині працює в Одесі), а також депутат Одеської обласної ради Олексій Кобильников.
– Відродження прифронтових газет, підтримка місцевих друкованих видань – один з пріоритетів Спілки. І життя щодня підтверджує, що це правильний пріоритет, – підкреслив Сергій Томіленко.
Під час зустрічі було важливим усе – і роздуми про затребуваність друкованого слова у воєнний час, особливо там, куди інформація іншими шляхами не доходить, і розповіді про теми публікацій та підготовку матеріалів – нарисів, фоторепортажів. Колеги ділилися професійними секретами, сумнівами, радилися, як краще вирішити ту чи іншу проблему.
– Наша газета потрібна нам, як повітря, хліб і вода, – говорять мені земляки у прифронтових громадах, коли ми привозимо їм свіжий номер, – зауважила Світлана Карпенко.
– Газети нині стали об’єднуючою силою прифронтових громад, – зазначила Олена Івашко.
– За відсутності світла, інтернету та зв’язку газета рятувала і рятує людей, даючи їм критично необхідну інформацію, – звернула увагу Тетяна Велика.
– Війна показала, що місцеві газети не вмирають, – наголосив Петро Рибін.
– “Як побачила нашу газету – ледь серце не зупинилося. Вона домом пахне”,- з сльозами на очах говорила мені вимушена переселенка з нашого рідного міста, знищеного російськими загарбниками, – розповіла Світлана Овчаренко.
Це лише кілька меседжів, які прозвучали під час онлайн-зустрічі, і які красномовно та точно визначають зміст професійної розмови, її рівень і актуальність.
– Якби не Національна спілка журналістів України, ми б не вижили. НСЖУ показала себе в цій війні потужною дієвою організацією, – у цьому висновку всі учасники зустрічі були одностайними.
Водночас, і вони, і голова НСЖУ Сергій Томіленко, відзначили ще один важливий момент: Національна спілка журналістів України за допомогою зарубіжних партнерів підтримала прифронтові місцеві медіа на старті відновлення і продовжує підтримувати, але цих коштів недостатньо. Тож редакції вирішують питання фінансового забезпечення різними шляхами. І цим досвідом теж відверто ділилися з колегами.
Всі редакції наполегливо і системно працюють з грантами, і час від часу їм вдається їх виграти, шукають рекламу, залучають благодійників. Нерідко журналісти працюють безоплатно, бо головне, щоб вийшла газета, щоб донести до людей правдиву інформацію, яка надасть їм сили і впевненості в перемозі. Журналісти самі багато пережили в цій війні і горя, і втрат. Та їх тримає, допомагає знаходити сили відданість професії, солідарність з колегами і усвідомлення того, що журналісти важливі.
– Потужна і надихаюча зустріч, почула для себе багато корисного і цікавого. Досвід і поради досвідчених колег, безумовно, стануть у пригоді, – поділилася враженнями після спілкування з колегами з інших областей Катерина Заварзіна. – Попри труднощі, я дуже рада, що залишаюся у професії, вдячна НСЖУ і всім колегам за підтримку. Ще раз відчула, яка то велика сила – наша журналістська солідарність.
–Знаєте, ніби друге дихання відкрилося, сили додалося. Нам треба триматися, бо у нас своя лінія фронту – інформаційна. І ми не маємо права з неї відступити. Адже і наші газети, і наша робота потрібні людям. І нас підтримує НСЖУ, нас підтримують українці, – підтримала колегу Олена Івашко.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів. Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової
