Запорізький Центр журналістської солідарності НСЖУ на початку цього року створив мережу зарубіжних власкорів. До неї увійшли шість запорізьких журналістів, які через війну виїхали за кордон і зараз живуть та працюють далеко від рідної домівки. Одна з них – Наталя Агаркова, журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом. Очолювала запорізьку ТРК «Великий Луг» з 2007 по 2021 роки. Працювала над проектами НАМ, співпрацювала з Фондом Thomson Reuters в програмі Підтримки незалежних медіа в країнах Східного партнерства у сфері розбудови редакційної та бізнес-стратегій. З нею мала бесіду наша кореспондентка.
Життя українців за кордоном — це складний пазл, який не відповідає поширеним уявленням про біженців: «поїхали та живуть на фінансову допомогу». Чехія – країна, де найбільше українців на душу місцевого населення, і найбільша кількість працюючих біженців в Європі (станом на червень з майже 370 000 біженців працювали 122 000). Адже вже в перший рік повномасштабного вторгнення підтримка біженців у Чехії істотно зменшилася. Про те, як живуть українці в Чеській Республіці, можна дізнатися на сторінках ProUkraїnu.cz – це Інтернет-видання часто згадується в національних та регіональних медіа в Україні.
Тож розмова з шеф-редактором ProUkraїnu.cz Наталією Агарковою видалася змістовною і цікавою. Говорили про важливість інформаційних ресурсів рідною мовою, особливо для тих, хто опинився в іншій країні через війну. А також про потреби українців у Чехії та цікаві історії з життя редакції.
Перші кроки: як усе починалося
— Наталю, як виникла ідея створити медіа для українців у Чехії?
— Коли я приїхала до Чехії – це було у березні 2022-го – одразу помітила, що нам, українцям, не вистачає якісного та перевіреного контенту рідною мовою. Багато було новинних сайтів російською мовою, але вони іноді були досить упередженими. У той час багато людей просто не знали, куди звернутися по допомогу, де знайти роботу або які документи потрібно оформити.
Ідея створити сайт ProUkraїnu.cz виникла саме з цієї потреби — дати біженцям якісну інформацію та відчуття, що вони не залишилися наодинці зі своїми проблемами.
Велику роль відіграли чеські колеги, які надали максимальну підтримку. Вирішальним стало моє знайомство з Евою Шимковою – заступницею головного редактора Blesk.cz. Це чеське видання входить в медіахолдинг CNC. Завдяки її особистій вірі в Україну і прагненні допомогти українцям, реалізація ідеї стала можливою, нашій команді надали приміщення, технічну підтримку та зарплати. Скільки б часу не пройшло, наша команда дякуватиме Еві та іншим чеським колегам за те, що дали основу для розвитку
— Чому, на вашу думку, так важливо мати україномовні медіа за кордоном? У світі сучасних технологій завжди можна скористатися онлайн перекладом.
— Українські біженці, опинившись у новій країні, часто стикаються з мовним бар’єром. Для багатьох це проблема і через 2 роки проживання. Вивчення чеської або мов інших країн вимагає часу. Знаю українців, які у Чехії понад 10 років, але вони так і не стали читачами місцевих медіа. На жаль, багато наших земляків через відсутність україномовного контенту починають читати російськомовні сайти. Це стосується не тільки ЧР. Це велика проблема, оскільки значна частина цих ресурсів російською мовою фінансується росією і просуває власні пропагандистські меседжі.
Важливо, щоб українці мали доступ до правдивої та неупередженої інформації рідною мовою. Скажу більше – україномовні медіа допомагають зберегти національну ідентичність. Адже мова – не просто засіб комунікації, це частина нашої культури та історії. В умовах війни це набуває особливого значення, коли кожне слово має вагу.
Крім того, такі медіа можуть бути і голосом України за кордоном. Зараз ми робимо чеську версію нашого сайту, аби комунікувати з чехами, розповідати про українців.
Ми робимо матеріали для чеських колег різних видань, де говоримо про Україну – це «живі» теми та історії, які захоплюють. Таким чином, намагаємось розвінчувати міфи та упередження про нас, тримати увагу до нашої країни. Виходить, що працюємо на три напрямки: для українців в Чехії, про Чехію розповідаємо українцям в Україні та знайомимо чехів з Україною та українцями.
Який контент споживають
— Що найбільше цікавить українців у Чехії?
— Серед найпопулярніших тем — пошук роботи, житла, обслуговування, оформлення документів. Наприклад, як знайти лікаря, який говорить українською або хоча б англійською? А ще дуже популярні матеріали про освіту дітей (в Чехії складно потрапити до середньої школи), робота через посередників і пов’язані з цим проблеми, особливості життя у Чехії (наприклад, які українські слова краще не говорити в Чехії), відмінності та схожість українців та чехів, фестивалі та події, які допомагають відчути себе частиною української спільноти навіть далеко від дому.
— А є щось, що вас особисто здивувало?
— Чесно кажучи, дивує, як аудиторія реагує на інформацію, яка суперечить її очікуванням. Один з прикладів – коли чоловіки за кордоном не могли зареєструватися в застосунку Резерв+. Ми зробили інтерв’ю з консулом, де пояснили, що зареєструватися можливо, було б бажання. Після цього отримали хвилю звинувачень: від особистих образ, що «журналістки-дурепи» до того, що ці «журналістки хочуть відправити всіх чоловіків на фронт» тощо. Багато таких моментів, коли людина хоче чути одне, а ми наводимо факти, або обґрунтування із законів, і вони виявляються не такими, як хотілося, тобто суперечать її баченню, тоді починається обурення. Але не на суть проблеми, а на медіа.
Ще дивують безвідповідальні кроки людей, які вони роблять навмисне, бо думають, ану ж мене ніхто не помітить. Наприклад, коли ми постійно попереджаємо щодо нелегальної роботи, наголошуємо на важливості бути чесними перед чеською системою. Та все ж були випадки, коли люди робили собі дві банківські карти, на одну отримували допомогу як біженці, на іншу -«нелегальну» зарплату. Але цьогоріч банки розіслали попередження, що звітують податковій про всі фінансові надходження. Результат – людям довелось нести відповідальність і повертати соцвиплати державі.
Ще дивує зворотний зв’язок з аудиторією. Ми отримуємо безліч подяк за допомогу. За ці 2,5 роки ми вже стали такою собі «віртуальною» гарячою лінією. Коли люди пишуть «дякую, ви робите важливу справу» – це стимул та нова мотивація для розвитку.
Життя редакції: те, що залишається за кадром
— Наталю, розкажіть про виклики, з якими ви зіткнулися під час створення медіа з нуля в чужій країні.
— Україномовне медіа за кордоном – справжній виклик! Найскладніше — це знайти фінансування. Реклама у нашому випадку – не стабільне джерело надходження грошей. Загалом і чеські медіа переживають кризу в рекламі (напевно, як і медіа по всьому світу). Рекламодавець йде найкоротшим шляхом до аудиторії – через соцмережі. Тому ми шукаємо грантову підтримку, переконуємо донорів у важливості нашого соціального проекту. Зараз наша аудиторія – понад 300 тисяч, мільйони переглядів на різних соцмережах. Це потужне ком’юніті, яке хочеться зберегти та розвивати.
Окремо варто згадати про створення контенту. Люди зараз споживають інформацію в основному заголовками та короткими відео. Тому ми приділяємо велику увагу мультимедійним матеріалам, створюємо короткі відео на основі важливих матеріалів. Це непросто, але дуже важливо, щоб охопити якомога більше аудиторії. Зараз у нас понад 30 тисяч в ТікТок та понад 25 тисяч в Інстаграм, плюс Фейсбук, Ютуб, Телеграм.
— Що найцікавіше відбувається в редакції?
— О, це цілий світ! Наша редакція з перших місяців роботи отримує багато запитань від українців – уже тисячі повідомлень на редакційній пошті та в соцмережах. І листи від людей, і чуттєві історії, і невдоволення, і благання про допомогу. На їх основі можна робити дослідження щодо біженців або писати бестселер, як українцям живеться за кордоном, про їхні враження та труднощі у Чехії. Часто ці історії настільки зворушливі, що всіх нас у редакції переповнює співчуття. Або навпаки — сміємося до сліз через кумедні ситуації, які трапляються з людьми. Або й від формулювань листів: «У мене болить шия. Я можу прийти до вас наступного тижня?» Або надсилають документи з проханням щось пояснити. І це, з одного боку, свідчить про рівень довіри до нас, з іншого – шокує, як люди необережно надають свої особисті дані у невідомість, просто надсилають паспорти, виписки з банку, тощо.
— Як ви бачите майбутнє україномовних медіа за кордоном?
— Я бачу потенціал для розвитку. Таких редакцій, як наша, стає все більше за кордоном. Ми підтримуємо зв’язок з колегами у Німеччині та Польщі. Українці — це активна і талановита нація, ми швидко адаптуємося і вміємо підтримувати один одного. Думаю, такі медіа розвиватимуться і далі, адже попит на якісну інформацію лише зростає. Важливо також, щоб українські медіа в Україні звертали більше уваги на наші ресурси, а не використовували місцеві російськомовні сайти як джерело. Це питання не тільки професійної етики, але й підтримки нашої спільноти за кордоном.
Україномовні медіа за кордоном — це не просто джерело інформації, це важлива складова розвитку України за кордоном. Тому читайте ProUkraїnu.cz! Українці в Україні або будь-де у світі точно знайдуть на наших сторінках щось цікаве: і про євроінтеграцію, і про найвідомішого чеха, якого люблять українці, і про чеські страви з дивними назвами.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Запорізького ЦЖС
