Посилення російських обстрілів, зруйновані будівлі, постійна загроза життю – такі реалії роботи журналістів на Сумщині у той час, як здійснюється український наступ у Курській області. Кореспондент інформаційної служби НСЖУ поспілкувався з медійниками Великої Писарівки, Білопілля, Краснопілля та Сум, щоб дізнатися, як їм вдається виконувати свою роботу в таких екстремальних умовах.
– У бік Сумської області летить більше кабів. Кілька днів тому в Сумах тривога тривала 28 годин, – каже голова Сумської організації НСЖУ Володимир Садівничий. – А громади поблизу кордону страждають від артилерійських та мінометних обстрілів.
За словами Володимира Садівничого, у частину прикордонних населених пунктів, де проведено евакуацію, скасовано автобусні рейси. Нещодавно дрон поцілив у легковик, який рухався по трасі між Білопіллям і Путивлем. З’явилися відчутні проблеми з мобільним зв’язком.
– Почастішали обстріли і ракетами, і кабами, – каже головний редактор газети «Перемога», яка видається у прикордонному Краснопіллі, Олександр Моцний. – Бувають і артилерійські обстріли. Гинуть люди, багатьох поранено, є великі руйнування… Звісно, ми разом зі всією Україною радіємо, що наші пішли в наступ, але, напевне, наші відчуття не такі, як десь у Києві чи на Волині. Тут, за 5-10 кілометрів від кордону, до радості додаються й побоювання «отвєток». Бо ми бачимо долю Великої Писарівки чи Білопілля, де з нашого боку раніше були заходи на російську територію. Сподіваємося, що на Курщині справді буде створено санітарну зону, щоб до нас не долітало. І віримо в Перемогу.
«Маємо інформувати тих, хто залишився у Великій Писарівці»
Велику Писарівку, центр якої ворог піддав нищівному бомбардуванню, офіційно було евакуйовано ще у травні – на початку червня.
– Сьогодні в селищі немає жодної адміністративної будівлі, яка б уціліла, – кожна має якийсь ступінь пошкодження або руйнування, – сказала в коментарі НСЖУ голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова. – Що стосується приватного сектору, то на лінію поліції в громаді на сьогодні надійшло понад півтори тисячі дзвінків. Але, з огляду на активні бойові дії, ми наразі не фіксуємо руйнування. Обстріли відбуваються щодня. При цьому, як не дивно, ми спостерігаємо повернення людей – спочатку вони приїжджали, щоб погодувати тварин, а сьогодні газова служба фіксує 600 домогосподарств, у яких люди постійно проживають, і 200 – де люди навідуються додому.
Після кількох потраплянь поблизу будівлі редакції газети «Ворскла» її колектив був змушений залишити селище. Тепер газетярі працюють віддалено. Головний редактор Олексій Пасюга жартує, що свого часу «вигідно одружився», і тепер має змогу жити і працювати в тещі у селі під Охтиркою.
Проте, кілька днів на тиждень він проводить у Великій Писарівці: треба навідатися в зруйнований офіс, розвезти тираж газети тим, хто передплачував її в редакції, зібрати матеріали для майбутніх журналістських публікацій.
– Приїхали у Писарівку вчора. Було дуже гучно, – розповів редактор у коментарі НСЖУ. – Супроводжували з дружиною відому українську журналістку Ольгу Мусафірову, яка планує написати про жителів Великої Писарівки. Ми дуже раді цьому – ми завжди раді, коли нами цікавляться.
Великописарівська громада розташована віддалік від місця курського наступу (вона межує з Білгородщиною), але інтенсивність обстрілів зросла і тут.
– Утім, ми працюємо далі. Маємо інформувати тих, хто, попри евакуацію, залишився у Великій Писарівці та довколишніх селах. Також орієнтуємося на читачів у Охтирці. Навіть зробили заявку на передплату в «Укрпошту», – каже Олексій Пасюга. – Закрити газету легко, а от відкрити її потім знов – ох як тяжко: аудиторія забуває видання миттєво. Працюватимемо хоч би й безкоштовно, аби було за що друкувати.
«Навколо редакції «Білопільщини» зруйновано чотири будинки. Наш водій потрапляв під обстріли»
У Білопіллі, розташованому неподалік від російського Тьоткіного Курської області, в 7 км від кордону, евакуацію оголосили також у травні, коли на місто за один день прилетіло десять кабів. Білопілля активно обстрілювали весь травень. Хтось виїхав, хтось залишився.
– Ми говорили про можливу релокацію із журналістами із Білопілля і Краснопілля, – каже голова Сумської облорганізації НСЖУ Володимир Садівничий. – Національна спілка журналістів України має намір навіть компенсувати певні витрати на орендну плату спільного редакційного офісу в разі переїзду до Сум. Проте, редакції газет «Білопільщина» і «Перемога» (Крснопілля) поки що залишаються у своїх містах.
За словами головної редакторки «Білопільщини» Наталії Калініченко, кілька працівників редакції таки виїхали з міста. Редакція евакуювала свій архів і цінні речі, зробили електронні копії матеріалів із головного комп’ютера.
– Навколо нашої редакції зруйновано чотири будинки: сусідній, напроти… – каже Наталія Євгенівна. – У частині редакційного офісу обвалилася стеля. Часто немає зв’язку, інтернету. Звичайно, в таких умовах дуже важко і страшно працювати, розвозити газети по магазинах… Наш водій уже потрапляв під обстріли. Один раз тільки він вийшов із магазину – одразу в той магазин «прилетіло»… Дякуємо НСЖУ, яка виділила для водія бронежилет. А останній тиждень у Білопіллі – взагалі жах: летять усі види зброї, які ми знали і які досі не знали.
Проте, редакційна техніка, необхідна для повсякденної роботи, залишилася в Білопіллі, і редакція й далі на ній працює.
– Але станом на зараз ми – як кажуть, на валізах. У будь-який момент готові вкинути в сумку печатку і виїхати з міста, – каже редакторка.
В умовах, коли вихід і розповсюдження паперової газети – під загрозою, редакція працює над удосконаленням сайту «Білопілля.City».
– Найбільше нас бентежить – хто побачить результати нашої роботи, якщо не будуть працювати пошта і магазини? Вихід – це сайт, але й тут проблеми: людина, яка вела сайт, евакуювалася у віддалене село, де поганий інтернет. Крім того, в прикордонні проблеми з мобільним зв’язком – це звичайна справа, – каже Наталія Калініченко. – Але нічого, працюємо.
За словами Наталії Євгенівни, відтоді, як через Білопільщину на російську територію заходили бійці Російського добровольчого корпусу, до громади посилилася увага міжнародних медіа. Наступний сплеск був, коли посилили евакуацію.
– У певний момент наша редакція перетворилася на своєрідний корпункт, де перед поїздками можна зарядити свою техніку, знайти потрібних спікерів, контакти в населених пунктах, попити кави, – каже Наталія Калініченко. – Одна група іноземних колег знімала жнива. Повернулися всі чорні, в устюгах. Питають, чи можна скупатися у річці. «Ні, – кажу, – вона замінована». «А душ є?» – питають. Що зробиш, треба допомагати колегам…
«У Краснопіллі в ці дні гучно – очевидно, це пов’язано з наступом»
Залишається у рідному місті й переважно жіночий колектив краснопільської газети «Перемоги».
– Ми поки що тут, – каже Олександр Моцний, головний редактор і єдиний чоловік у редакції. – Працюємо на місці, фіксуємо обстріли, злочини російських військових. Акредитацію ЗСУ маємо всі. Буквально вчора черговий номер у Краснопіллі порозносили по поштових скриньках. Хоч і гучно в ці дні – очевидно, це пов’язано із наступом…
Як приклад посилення ударів Олександр Моцний наводить нещодавнє потрапляння каба в житловий район Краснопілля, внаслідок чого було зруйновано близько тридцяти приватних будинків. Частина з них відновленню не підлягає. Одну літню жінку сусіди негайно витягли з-під завалів, чим врятували їм життя. Під час удару кабом серйозно постраждав музей відомого важкоатлета, уродженця Краснопілля Леоніда Жаботинського.
– Наш звичний робочий день: підготувати матеріал з місця потрапляння каба, з похорону загиблих… – сумно констатує Олександр Моцний.
Особливо почастішали обстріли від початку наступу на Курщині. Вночі звичайною справою стали артдуелі. Вдень трохи тихіше, але останнім часом летять каби і ракети.
– Стіни буквально трясуться. Один раз влучило кілометрів за два від мого будинку. В мене повідкривало всі двері… – розповідає редактор. – Якщо так і далі буде «прилітати», треба буде думати про евакуацію.
Ситуація на Сумщині загострюється щодня. Журналісти поки що не знають, чи зможуть працювати в своїх містах і далі, з огляду на посилення вимог безпеки у 20-кілометровій зоні прикордоння. Тож від’їзд з рідних місць може стати неминучим.
Попри всі труднощі та небезпеки, журналісти Сумщини продовжують свою важливу місію – інформувати громадян та документувати події війни. Їхня стійкість та відданість професії є яскравим прикладом незламності українського духу. Однак, з кожним днем робота стає все небезпечнішою, і питання евакуації може постати гостро в будь-який момент. Національна спілка журналістів України продовжує підтримувати своїх колег на прифронтових територіях, надаючи необхідну допомогу та ресурси. Ситуація залишається напруженою, але сумські медійники готові й надалі виконувати свій професійний обов’язок, навіть в найскладніших умовах.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
