Національна спілка журналістів України подарувала позашляховик пресофіцерам 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Передача авто відбулася у місті Нью-Йорк Донецької області
Щоб придбати це авто, НСЖУ спільно з благодійним фондом «Українська душа» відкрили збір, до якого долучилися медійники, родичі військових, небайдужі та навіть діти.
Спільними зусиллями вдалося зібрати понад 267 000 гривень. Частину суми – 22 000 гривень – задонатила художниця з Донбасу Ксенія Хараман.
– Так трапилося, що у мене пішли збори з машинами. Якось я побачила твіт про один із зборів і саме збір на машину. І я дивлюся, що це збір для журналістів. І мені стало чомусь на цьому моменті цікаво. Власне, я не змогла пройти повз, – розповідає художниця.
Ксенія народилася в Донецьку, половину життя прожила в Луганську. У 2014 році виїхала за кордон, а після початку повномасштабного вторгнення росії повернулася в Україну, відтоді живе і працює у Києві.
– Мені хотілося чимось допомогти. Я вирішила почати допомагати знайомим волонтерам. Я не знала як це робити, а брати відповідальність за збори на себе мені було дуже лячно. Тому я посиділа, подумала що я можу зробити, чим я можу допомогти. І я почала малювати, почала віддавати ті роботи, які є, брати замовлення на тубуси, на ящики. Тому що я бачила, що дуже багато запитів по допомогу до художників: “Намалюйте щось, будь ласка, дайте нам на розіграш, щоб люди донатили!”
Як відбувався збір на авто для пресофіцерів – дивіться у нашому сюжеті “Історія одного журналістського збору”
Малювати Ксенія почала ще в дитинстві і відтоді захоплення переросло в професію.
– Останні півтора роки мої роботи про Донбас. Про Донбас вугіллям. Чому саме про Донбас? Тому що насправді я просто хочу додому. Я не мала якогось наміру малювати це на широку публіку. Спершу я малювала для себе, малювала по памʼяті ті пейзажі, які я бачила кожен день. Чому саме вугіллям? Я вважаю, що це дуже символічно, бо Донбас – це Донецький вугільний басейн. Чим іще малювати його?
Саме вугіллям Ксенія і написала картину, яку виставила на онлайн-розіграш за донат.
– Якраз саме в той момент я малювала плакат про Луганськ – я малювала відомий луганський паровоз. Ми списалися з автором твіту про збір на авто для пресофіцерів у приватних повідомленнях (йдеться про Андрія Полухіна, фотокореспондента служби зв’язків з громадськістю 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила – ред.) і я запропонувала свою допомогу. Ми домовилися, що я зроблю допоміжну банку, виставлю на розіграш плакат з луганським паровозом за донат у 100 гривень. Таким чином я відкрила банку на 20 000 гривень і десь приблизно за два тижні зібрала 22 000, які перерахувала на авто для пресофіцерів.
Не автівкою єдиною. Ксенія Хараман продовжує дивувати творчими проєктами. Зараз художниця з однодумцями працює над відновленням легендарної стели Донецької області, яку “оновили” волонтери, зафарбувавши історичні написи та малюнки, які залишили бійці ЗСУ упродовж років війни.
“Я була біля стели за 15 днів до того, як її зафарбували. Я встигла її побачити і для мене це була мрія багатьох-багатьох років, і для мене це була памʼять багатьох-багатьох років. І коли ми з друзями побачили новину, що легендарну стелу Донецької області зафарбували, у нас був дуже емоційний стан – було боляче нам усім, навіть тим, хто взагалі не з Донбасу. Ми посиділи, подумали що можна зробити і вирішили, що оптимальний варіант – це відновити втрачений вигляд за допомогою стікерів”.
Волонтери взялися відшукувати кожен підпис, щоб скопіювати його і перенести на наліпки, а ті наліпки вже наклеїти на стелу.
– Ми оприлюднили цю ідею і до нас долучилося дуже багато людей. Усі зараз займаються відтворенням написів по фотографіях: хтось шукає відео в соцмережах, хтось робить векторизацію написів, хтось ідентифікує стікери. Робота вже дуже активно йде.
Але згодом ідею з наліпками було змінено. Адже на оновленій стелі дуже стрімко почали зʼявлятися нові написи.
– Там вже нікуди додавати стікери. Тому ми прийшли до ідеї, що зробимо ще одну стелу. Готуємо проєкт такої інсталяції. Хтось із нашого ком’юніті пожартував, мовляв, ми зробимо ще одну стелу і поставимо її в центрі Києва. Так, найімовірніше, і буде. Це буде артоб’єкт, що зберігатиме пам’ять про людей, які лишали там написи в перші два роки війни.
Планується, що клонована стела зможе подорожувати країною, щоб якомога більше людей могли сфотографуватися разом із нею і дізнатися імена тих підписантів, хто вже не з нами.
– Окрім цього, я думаю, що ми пошукаємо історії людей, які робили ці написи на стелі, і ми зробимо інтерактивну модель, щоб при наведенні на напис можна було прочитати історію цієї людини.
Інформаційна служба НСЖУ