Команда Харківського Центру журналістської солідарності НСЖУ провела зум-зустріч із психологами, які самі працюють і вчать працювати психологів під час надзвичайних ситуацій. Важливість такого заходу у тому, що з початком повномасштабного вторгнення кожен медійник України чи той, хто приїхав працювати сюди, так чи інакше спілкується з постраждалими від війни, змушений перебувати безпосередньо на місцях надзвичайних ситуацій, спричинених росією. Цій трагедії вже понад 780 днів – це постійна складова життя і роботи ЗМІ. До горя не можна звикнути, але така його концентрація інколи може притупити емоційний стан і вплинути на роботу. Особливо на роботу безпосередньо в зоні НС.
–Коли працюєш на місці, де відбувся обстріл, відбутися може будь-що. І я не про повторний удар чи небезпеку обвалу. Я про зустрічі з людьми. Коли опитуєш людей на місці трагедії, ти ніколи не знаєш, ким буде твій співрозмовник. Можливо, саме він когось втратив тут чи сам дивом вижив. У кожного з медійників багато таких історій. Так, вони дуже важливі для висвітлення, але так само і важкі. Важкі як для постраждалого, так і для журналіста. Одного разу ми знімали розбиті ракетним ударом приватні будинки в передмісті Харкова, в одному загинула жінка. Я розуміла, що тут можуть бути її рідні і спеціально пішла до сусідніх будинків, щоб мінімізувати зустріч. Але так сталося, що першим же моїм співрозмовником став син загиблої. Більше того – він у момент удару був у сусідній кімнаті, з мамою їх розділяла одна стіна… Я навіть подумати не могла, що абсолютно спокійний чоловік, що сидів на лаві, і не здавався стривоженим, буде саме цим сином. Горе проявляється по-різному. І ми не можемо знати, із ким починаємо говорити. У той момент я розгубилася, хотіла зупинити розмову, але він не відпускав. Ми проговорили з ним більше 15 хвилин, – каже співкоординаторка Центру журналістської солідарності Ганна Черненко.
Спікерами зум-зустрічі, яку організував Харківський Центр журналістської солідарності НСЖУ, стали Наталія Онищенко – начальниця кафедри психології діяльності в особливих умовах, доктор психологічних наук Національного університету цивільного захисту України і Валерій Боснюк – доцент кафедри психології діяльності в особливих умовах Національного університету цивільного захисту України. Вони мають великий досвід роботи під час надзвичайних ситуацій.
Кілька порад фахівців щодо роботи медіа.
Медійник має будувати роботу, пам’ятаючи: присутність ЗМІ для постраждалих – це додатковий стрес.
–Представники ЗМІ і їх робота сприймаються як додатковий стрес фактор для категорії постраждалих і людей, які працюють з ліквідації наслідків, – каже Наталія Онищенко. – Я поясню, що це означає. Психологи бачать батьківські сльози, бачать втрату надії на порятунок людей і працюють із відчуттям провини у рятувальників, які не змогли, не встигли врятувати всіх, хто був, наприклад, під завалами. Я хочу попросити всіх ваших колег бути трошки терплячішими до таких ситуацій і бути відповідальними за те, що ви можете своїми діями заважати, м’яко кажучи, виконувати службам швидкого реагування їх роботу.
Необхідно контролювати не тільки слова, а і жести при розмові з постраждалим.
–Потрібно розуміти, що з фізичним контактом треба бути максимально обережним. Бо людина достатньо гостро реагує, – наголошує Валерій Боснюк. – У зоні НС особисті межі сприймаються інакше. Перш ніж доторкнутися, взяти за руку чи передпліччя, потрібно спочатку дати зрозуміти, що ви зробите цю дію. Так щоб це не був випадковий рух. Інакше може сформуватися реакція – тригер на подальше життя. Колись вже у спокійному подальшому житті хтось доторкнеться так само, і спливе в пам’яті цей рух і згадається травматична ситуація. Людина знов перенесеться у ту ж трагедію, яка пережила. Людина має бачити ваш рух. Можна і потрібно здійснювати з постраждалим фізичний контакт (підтримати за руку чи навіть обійняти), але потрібно робити це грамотно. Не можна повертатися спиною до людини. Варто зайняти ту ж лінію, на якій знаходиться постраждалий, тобто якщо людина сидить – неможна сидіти, треба теж сісти. Необхідно залучити людину до якоїсь діяльності. Не лишати людину саму, передати її «на руки» або близьким, або фахівцям. У кожному стані потрібно реагувати по-своєму, індивідуально.
Балансувати на межі: не заважати, але і допомогти.
–Мінімум, який ви можете зробити: журналіст має більше змоги пересуватися по периметру, де сталася надзвичайна ситуація. У тій локації, що огороджується певним чином, у медіа є допуски. Зазвичай, моїх колег-психологів буває мало, а коло постраждалих велике. Журналіст може побачити реакцію постраждалого (плач, тремтіння, збудження тощо) раніше за фахівців. Тож ви можете повідомити про таку людину у «гострому стані». Ми будемо вам дуже вдячні, якщо ви скажете: зверніть увагу, що в тому квадраті є постраждалий. Або ви можете запропонувати допомогу, просто окресливши свою присутність: «я тут», «я поруч», «я з вами», «давайте пройдемо до швидкої». Іноді людина скаже, «все ок, я просто свідок, зараз буду в порядку». Але комусь це може бути вкрай потрібним. Дійте інтуїтивно, – підкреслює Наталія Онищенко.
Не забувати сприймати людину не тільки як героя, а і як людину.
Валерій Боснюк радить не «закидати» постраждалого запитаннями, розуміти, чи готова людина до спілкування. І також не лишати, щойно отримав відповідь, особливо якщо розмова викликала сильні емоції.
–Треба дати зрозуміти людині, що той стан, який вона переживає, – це нормально. Стрес, істерика – це нормально. Іноді людині може здатися, що це не так. Необхідно пояснювати, що це сама ситуація, в якій людина опинилася, це не нормально. А реакція може бути будь-якою, – пояснює фахівець.
Для самих психологів при роботі з постраждалими у зоні НС є певні правила, які варто знати і медійникам.
Одразу на місці трагедії психологи надають першу психологічну допомогу. У неї входить кілька важливих аспектів:
- створення відчуття безпеки (наприклад, відведення в бік від зони НС, закритий простір, перемикання уваги),
- сприяння доступу до всіх потрібних видів підтримки (медична, доступ до води чи гарячих напоїв, телефону тощо)
- зміцнення віри в можливість допомогти собі та іншим (якщо стан людини дозволяє, її залучають до допомоги іншим, навіть мінімальної: згадати якусь інформацію, зібрати номери чи обдзвонити когось, .
Також кожен може допомогти задовольнити основні потреби постраждалого — впоратися з наявними у цю хвилину проблемами, надати інформацію, допомогти зв’язатися з службами допомоги чи близькими.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Анна Черненко)
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Харківського ЦЖС