Робота триває. Працюють на повну. Є новинки
«Обрії Ізюмщини» добре знані в середовищі українських медійників. Досвід ТОВ «Обрії 1919», в тому числі й досвід відновлення після деокупації, яким завжди щедро ділиться його керівник Костянтин Григоренко, стає у пригоді багатьом виданням.
Здавалося, що визволення Ізюма поставило крапку в його бідах від окупанта, але ні. Харків і Харківщину нещадно обстрілюють з усіх видів озброєння, ворог руйнує та нищить усе живе, багато людей виїжджають.
І єдина в громаді місцева газета, редакція якої працює тут, на Харківщині, – це «Обрії Ізюмщини». Як вдається «Обріям Ізюмщини» утриматися в оточенні гарячої війни? Чи виходить у світ друкована версія газети? Чи працюють інтернет платформи? Чи мають кошти і чи великий колектив у ТОВ «Обрії»?
Про все це наша розмова з Костянтином Григоренком.
Обстріли. Виручає генератор від НСЖУ
– Перше запитання, звичайно, що про обстріли: чи дуже руйнівні вони для Ізюма?
– Навколо Ізюма в радіусі тридцяти кілометрів ідуть постійні обстріли населених пунктів, а днями вчергове прилетіло і в сам Ізюм. Російські варвари «денацифікували» ще одну школу, як вони казали під час окупації – «прішлі асвабаждать». Наразі в місті залишається придатною для навчання тільки одна школа (до речі – це моя рідна школа, в якій я вчився).
Як результат обстрілів, на Харківщині дуже великі перебої з електрикою – світла може не бути і сім, і вісім годин. Ми вдячні НСЖУ і Сергієві Томіленку за подарований від іноземних донорів генератор. Завдяки цьому генератору маємо можливість готувати газету до друку, працювати на цифрових платформах.
– Чи багато людей виїхали? Як впливає на тираж? Що з доставкою?
До широкомасштабного вторгнення в Ізюмі проживало 50000 людей, зараз, за даними місцевої влади, тут залишається близько 25000, тобто половина. В селах також людей залишається мало, є села, що взагалі буквально зітерті з лиця землі. Наприклад, у селі Кам’янка до широкомасштабної війни було 1200 жителів, а сьогодні тут мешкають менше тридцяти осіб. Звичайно, це не могло не позначитися на тиражах.
Газету поширюємо уроздріб, без передплати. Минуло вже два роки, як «Обрії Ізюмщини» відмовилися від співпраці з «Укрпоштою», і на сьогодні маємо в місті тридцять пунктів продажу газети, організували доставку газети в громади Ізюмщини. Частку тиражу, що повертається з роздробу, відправляємо військовим на фронт.
У місті розповсюджуємо самі по пунктах продажу. Реалізацію по селах відпрацьовано з сільськими головами, які призначають відповідальних осіб, що приїжджають і забирають свіжу газету. Буває, що іноді її забирають люди, які приїжджають в районний центр у справах громади, іноді везуть волонтери, які їдуть в села. Тобто доставляємо «Обрії Ізюмщини» з будь-якою оказією.
Днями в розмові з редактором газети «Шполянські вісті» Анатолієм Вікторуком прозвучало, що там також частково відмовляються від послуг «Укрпошти». Наскільки мені відомо, деякі редакції з Івано-Франківської, Львівської, інших областей так само відмовляються від послуг «Укрпошти», знаходять свої шляхи розповсюдження газет. Усе це підтверджує правильність вибору «Обріїв Ізюмщини».
Цифрові платформи. Робота триває, є новинка.
Невдовзі після повернення Костянтина Григоренка в грудні 2022 року в деокупований Ізюм у редакції відновили прямі трансляції зі студії «Обріїв». До розмови запрошують керівників міста і комунальних підприємств, голів громад, волонтерів, інших значимих для Ізюмщини людей.
Висловлюють свою щиру подяку НСЖУ та міжнародним донорам, які підтримують ЗМІ з прифронтових та деокупованих територій, надають необхідне обладнання, розгортають грантові програми і проєкти. Костянтин Григоренко розповів, що постійно, як і раніше, пише заявки на гранти, і отримані грантові кошти стають суттєвою фінансовою підтримкою в роботі.
До звичних ефірів приєдналася новинка: вперше «Обрії Ізюмщини» провели відеоміст з відомою газетою «Кременчуцький ТелеграфЪ», що виходить нині онлайн. У студії «Обріїв» були ізюмські волонтери, а в Кременчуці вели трансляцію безпосередньо з волонтерського центру. Так розповіли жителям двох громад – Ізюмської і Кременчуцької – про надзвичайно потрібну, складну, а подеколи й небезпечну роботу волонтерів, які допомагають Збройним силам України.
Матеріал відеомосту був оприлюднений на ютуб-каналі і на фейсбук-сторінці «Обріїв Ізюмщини», а затим звіт з передачі традиційно буде розміщено на сторінках друкованого видання. Не всі, а особливо в умовах дефіциту електроенергії і нестійкого зв’язку, можуть дивитися ютуб і фейсбук, і тоді на допомогу приходить друковане слово.
Зараз підтримують міжнародні партнери. Що далі?
Костянтин Григоренко говорить про наболіле:
«На початку, після деокупації, ми отримали кошти від Держкомтелерадіо на відновлення газети, потім видати наступні номери допомагала Національна спілка журналістів України.
Вартість виготовлення друкованого ЗМІ дуже висока, видання газет стає нерентабельним, отже треба вибирати: або шукати кошти на папір і друк, або шукати альтернативні шляхи подальшого існування видання. Сьогодні прифронтові газети мають одне джерело підтримки – гранти і проєкти від міжнародних донорів, за рахунок яких і виживають. А що далі?
На жаль, в Україні так і немає державної підтримки преси. Тільки коли держава буде спроможна створити фонд підтримки медіа, тоді можна буде про щось говорити. Спілкуюся з колегами з Латвії і Литви. У цих країнах, хоча там і немає війни, ситуація в локальних медіа доволі складна. І виживають вони за рахунок грантових коштів, які отримують від держави – з державного фонду підтримки ЗМІ».
Штат – мінімальний. Працюють кожен на повну, а заодно постійно вчаться
Сьогодні щоб кожен вів свій певний напрямок – розкіш, яку не можуть собі дозволити сотні локальних видань по всій Україні. В редакціях працюють універсали. От і в «Обріях Ізюмщини» весь обсяг роботи і над друкованим виданням, і на цифрових ресурсах забезпечують, як було сказано, четверо співробітників разом з бухгалтером, який працює віддалено.
«Ми втрьох працюємо над газетою – наповнюємо сайт «Обрії», фейсбук-сторінку, готуємо матеріали для ютубу, телеграму, в інстаграм, – каже Костянтин Григоренко. – Команда повністю оновилася, мої колеги по редакції працюють фактично з чистого аркуша, навчаючись в процесі роботи. Усі не тільки відповідальні виконавці, а проявляють ініціативу, і при цьому встигаємо брати участь у вебінарах, онлайн та офлайн-тренінгах. Я й сам стараюся не пропускати можливість вчитися новому, щоб наше видання не відставало від вимог часу. Нещодавно, наприклад, багато потрібного отримав в ході вебінару, що проводив Шведський інститут «FOJO».
Чи мають відгук вебінари і тренінги, що проводив сам Костянтин Григоренко?
Засіяні під час численних тренінгів зерна досвіду і знань від «Обріїв Ізюмщини» часто дають добрі сходи бажання редакторів і журналістів втілити цей досвід і в своїх виданнях.
Костянтин Григоренко каже:
«Зараз спілкуємося з колегами здебільшого телефоном, і кожного разу обмінюємося досвідом. Торік у навчально-просвітницькому проєкті «Крок до сталого розвитку» для локальних медіа за сприяння ЮНЕСКО та уряду Японії я провів дванадцять вебінарів та консультацій, був ментором в персональній роботі з декількома редакціями – допомагав в питаннях менеджменту.
Це саме моя тема – заробляння коштів у кризові часи, тож працюю з нею із задоволенням, завжди радий поділитися нашим набутим не одним днем досвідом. Радію, коли до мене звертаються, розповідають, що певний досвід впроваджують у себе, уточнюють, як бути в тій або іншій ситуації».
Сьогодні в редакції можуть поділитися досвідом відновлення довоєнних зв’язків, завдяки яким за час роботи після визволення поряд з випуском газети і відновленням роботи інтернет ресурсів «Обрії Ізюмщини» відновили всю свою лінійку сувенірної продукції. І це дає не тільки додатковий заробіток редакції, а підтримує віру людей в те, що все буде добре і все буде Україна.
Цього року в оселях жителів міста і в офісах з’явися новий настінний календар. Як і раніше, тут можна придбати магніти, а ще прапорці, брелоки, ручки і чашки з символікою Ізюма. Усю цю продукцію виготовляють на замовлення «Обріїв Ізюмщини» організації, з якими редакція співпрацює вже не один рік.
«Ізюм. Хронологія окупації та звільнення»
Є ще одна цікава новина від Костянтина Григоренка: нещодавно у харківському видавництві «Фоліо» побачила світ його книжка «Ізюм. Хронологія окупації та звільнення». Сталося це з подачі голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка.
Був телефонний дзвінок від Олега Ігоровича, який розповів, що «Фоліо» видає серію книжок про міста-герої – Ірпінь, Бучу, Маріуполь, інші. Також він повідомив, що у видавців є думка підготувати таку книжку і про Ізюм та запропонував Костянтину Григоренку взяти цю роботу на себе.
Усі 350 сторінок книжки – це матеріали з фотографіями, що послідовно – день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем – відтворюють події в Ізюмі протягом 2022 року, коли місто було в окупації російського ворога.
Ці матеріали та свідчення, ризикуючи життям, надсилали редактору «Обріїв Ізюмщини» небайдужі і сміливі земляки з окупованого міста. Під час свого тимчасового перебування в евакуації на Львівщині Костянтин Григоренко оприлюднював інформацію на сайті obrii.com.ua, тим самим інформуючи щонайширший загал про дії окупанта і спротив ворогу українських патріотів.
Коли він повернувся з евакуації, то сам багато спілкувався зі свідками подій в окупованому Ізюмі, і ці матеріали також увійшли до книжки. Зазначає, що спілкуватися було доволі складно, бо люди не дуже хотіли згадувати, розкриватися. Та й тепер також не всі хочуть говорити на такі важкі теми, людей і досі не відпускає жах пережитого.
Тепер книжка «Ізюм. Хронологія окупації та звільнення» збереже для нащадків пам’ять про стійкість нашого народу в лиху годину ворожого вторгнення в Україну, буде одним із свідчень про звірства окупанта стосовно мирного населення для міжнародних судів.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України».
