Про те, якими комунікаційними навичками має володіти професійний журналіст, йшлося під час тренінгу, що відбувся у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ
Провела його тренерка громадської організації «ГОЛОС ПРО», досвідчена журналістка і комунікаційниця, директорка телеканалу «Відкритий» Наталія Бабаченко. Серед учасників – тих, хто виявив бажання поновити навички взаємодії журналістів із респондентами – були і медійники-практики, і студенти профільних вишів зі своїми викладачами.
– Журналістика – це, на перший погляд, досить романтична професія. Кожен із нас мріяв про знайомства з цікавими людьми, про незвичайні поїздки, яскраві телеефіри. Та насправді журналістика – це серйозна праця. Погоджуюсь із Любомиром Гузаром, який сказав, що журналістика – це не тільки репортерство: піти, побачити й розповісти про те, що відбувається. Це свого роду спосіб життя. Це дуже специфічний спосіб спілкування з іншими людьми. І цьому способу спілкування треба вчитися, аби в результаті спілкування отримати потрібну інформацію. А це вже найвищий пілотаж!, – зазначила Наталія Бабаченко.
По-справжньому крутий журналіст, на думку учасників тренінгу, має чимало якостей. Називали, зокрема, комунікабельність, наполегливість, широкий кругозір, грамотність, гарне виховання, стресостійкість, імпресивність, енергійність, ініціативність та допитливість, чесність, толерантність, працьовитість, логічне і критичне мислення, кмітливість, пунктуальність, відповідальність…
– Усі ці якості важливі. Але якщо ви не вмієте спілкуватися – вони не мають значення. Головне уміння журналіста –уміння спілкуватися. Він має бути таким комунікатором, який і справляє приємне враження на співрозмовника, і ставить запитання, які йому потрібно, і отримує те, що йому потрібне, – підсумувала тренерка.
Наталія Бабаченко виокремила навички, які повинен мати журналіст-комунікатор, у так звані п’ять «зубів»:
- професійний комунікатор – журналіст, який вміє професійно спілкуватися з людьми. А для цього – володіти правилами комунікації, уміти справляти правильне враження, не порушувати особистих кордонів співрозмовника;
- людинознавець – журналіст повинен вміти вирізняти настрій та емоційний стан людини і підлаштовуватися під нього;
- стресостійкість та асертивність – це дуже важливі навики журналіста. Потрібно пам’ятати правила асертивної поведінки, бути впевненим у собі і вміти давати відсіч;
- цільовий комунікатор. Завдання журналіста, який прийшов на спілкування, – досягти мети, заради якої він прийшов, а саме – отримати інформацію. До кожної комунікаційної зустрічі потрібно готуватися.
- компетентний конфліктолог – варто напрацювати в собі певні правила поведінки у різних ситуаціях, якщо, приміром, людина не хоче говорити, чи поводиться агресивно.
Експертка зупинялась на кожному «зубові», детально розбирала і коментувала різні ситуації, пояснювала на прикладах із власного професійного досвіду та ділилась лайфхаками якісної комунікації.
– Ось ці п’ять зубів – це секретна зброя журналіста, – зауважила Наталія Бабаченко. – І спираючись на свій досвід скажу, що журналістом може бути не кожен. Якщо ви опануєте ці навички, сформуєте у себе ці п’ять зубів, ви будете крутезними журналістами.
Також тренерка нагадала правила професійної комунікації через соцмережі. Так, варто уникати голосових повідомлень, писати коротко і по суті, сформулювавши звернення в одне повідомлення, представлятися, зазначати від кого отримали контакт, не зловживати смайлами і обов’язково перечитувати текст перед тим, як надсилати.
У письмовій комунікації через слова людина сприймає 7% інформації. У розмові по телефону через голос і тон – 38%. А під час зустрічі через жести, міміку, поставу – 60%. Тож там, де необхідно зрозуміти емоції людей, пані Наталія радить – краще зустрічатися. Або хоча б призначати зустріч через ZOOM.
– І пам’ятайте про післясмак вашого спілкування. Обов’язково надішліть матеріал тому, у кого взяли інформацію чи інтерв’ю, подякуйте і наголосіть, що надалі будете звертатися до нього як до фахівця, – додала експертка.
Враження учасників
Це не перший тренінг у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ, який представниці громадської організації «ГОЛОС ПРО» проводять для медійників. Досвідчені тренерки вже ділились із журналістами знаннями щодо того, як перевіряти інформацію та розпізнавати фейки, а також як писати українською так, аби тексти «чіпляли».
І нинішній захід з комунікаційних навичок журналіста отримав чимало схвальних відгуків від учасників.
– Працюючи в журналістиці, ти маєш постійно вчитися чомусь новому, – вважає досвідчена криворізька журналістка, кореспондентка газети «Металург» Тетяна Бабенко. – Навіть якщо ти давно в професії, усе одно якісь знання поновиш, можливо, отримаєш якісь інструменти чи по-іншому подивишся на те, як можна задіяти ті навички, які ти не використовував. Участь у таких тренінгах – це й додаткова можливість поспілкуватися з колегами, обмінятися досвідом і отримати безкоштовно професійні поради.
– Дуже дякую Наталії Бабаченко за те, що поділилась із нами своїм досвідом! Узяв для себе чимало корисного, приміром, як опановувати себе, якщо під час спілкування людина поводить себе агресивно. Або як готуватись до інтерв’ю та яке значення має зовнішній вигляд журналіста. Багато інших цікавих тем було розкрито. Також цінним особисто для мене є те, що, окрім теорії, під час тренінгу ми ще й попрактикувались, – каже журналіст-початківець Олександр Комарук, який активно долучається до подій у Центрі журналістської солідарності.
– Отримала не лише багато нової і корисної інформації, а й набула цікавого практичного досвіду – під час імпровізованого експериментального інтерв’ю випробувала себе у ролі респондентки, – поділилась враженнями першокурсниця Університету митної справи та фінансів Анастасія Абрамова.
Чудова тренерка та чудовий захід, – додала завідувачка кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів Наталія Кодацька. – Мені сподобалась активність учасників, формат та місце проведення. У заходах Центру журналістської солідарності ми зазвичай беремо активну участь, також запрошуємо представників Спілки журналістів до себе в аудиторії.
– Журналісти – це люди, професійним обов’язком яких є уміння комунікувати. Нині є реальна проблема саме з професійною комунікацією. Тому я вважаю, що цьому потрібно навчати, і не лише студентів. Рада, що аудиторія була активною, зацікавленою, учасники реагували, ставили питання, брали інтерв’ю. Значить люди були дотичні до всього, що тут відбувалося, – зауважила Наталія Бабаченко.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС
