Наріман Мемедемінов народився в травні 1983 року у місті Ленінськ, Андижанської області, Узбекистан. У 1990 році він пішов до 1 класу міської школи. За рік сім’я Мемедемінових повернулася до Криму. Облаштувались у селі Фронтове, Севастопольського району, де Наріман пішов у другий клас.
2001 року закінчив школу. 2004 року Наріман вступив до Тернопільського національного економічного університету на факультет міжнародної економіки. У 2009 році закінчив навчання та отримав диплом спеціаліста.
Одружився Наріман у 2005 році, а у 2007 у подружжя народилася дочка.
У 2009 році разом із сім’єю він переїхав до села Холмівка, Бахчисарайського району. У 2010 та 2014 рр. у Мемедемінових народилися сини.
Наріман займався монтажем сантехніки та супутніми роботами, а останнім часом працював оператором у котельні. Наріман виявляв велику активність у громадському житті свого регіону. Організовував релігійні свята, брав участь у всіх заходах. Після того, як у Криму почалися репресії проти кримських татар, Наріман почав висвітлювати події, що відбуваються на півострові. 22 березня 2018 року співробітники ФСБ провели обшук у будинку Нарімана Мемедеміна, після чого його було незаконно затримано за необґрунтованим звинуваченням у тероризмі.
***
З початку 2014 року на півострові розгорнулася масштабна кампанія з викорінення незалежних ЗМІ. В рамках цієї роботи на території Криму заблоковано трансляцію українських ефірних телеканалів та радіо, перший кримськотатарський телеканал АТР був змушений переїхати на материкову частину України, заблоковано доступ до багатьох інтернет ресурсів. Деякі журналісти були засуджені, багатьом заборонили в’їзд до Криму.
На тлі цих репресій у Криму сформувався інститут громадянської журналістики. Звичайні громадяни, небайдужі до подій, що відбуваються навколо них, почали активно використовувати соціальні мережі та публікувати свої матеріали. Це були фотографії із зали судових засідань у справах політв’язнів, отримані з місць обшуків та масових затримань, інтерв’ю з постраждалими від свавілля силовиків, статті про незаконні дії влади тощо. Ризикуючи життям, незважаючи на багаторазові погрози, арешти, штрафи та психологічний тиск – вони роблять свою роботу. Таким чином, цивільні журналісти стали єдиним незалежним джерелом інформації у Криму.
Наріман Мемедемінов стояв біля джерел громадянської журналістики в Криму. Він з 2014 р. вів активну правозахисну діяльність. І неодноразово зазнавав репресій. Так, у 2016 році в його будинку пройшов обшук, під час якого йому намагалися підкинути заборонену літературу. Це побачила дружина Нарімана, і провокація провалилася.
У 2017 р. його оштрафували на 20 000 рублів за те, що він вів репортаж з місця обшуку в будинку активіста Сейдамета Мустафаєва в м. Бахчисарай, назвавши його учасником несанкціонованого мітингу. На його адресу неодноразово надходили погрози, проте він гідно продовжував виконувати свій обов’язок.
22 березня 2018 р., у с. Холмівка, Бахчисарайського району пройшов обшук вдома у Нарімана Мемедемінова. 23 березня 2018 р. суддею «Київського районного суду міста Сімферополь» Білоусовим Мемедемінову було обрано запобіжний захід тримання під вартою.
12 квітня 2018 року група правозахисних організацій країн Європи Громадянська платформа солідарності приєдналася до кампанії солідарності з громадянським журналістом Наріманом Мемедеміновим. Понад 30 організацій підписали відкрите звернення з вимогою звільнити журналіста та припинити репресії та переслідування щодо нього. Серед організацій, що підписали звернення: International Partnership for Human Rights (Бельгія), Human Rights Monitoring Institute (Литва), Helsinki Foundation for Human Rights (Польща), Libereco – Partnership for Human Rights (Німеччина), Center for the Development of Democracy and Human Rights (Росія) та інші.
17 квітня 2019 року представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір засудив арешт активістів «Кримської солідарності» після масових обшуків 27 березня в анексованому Криму, закликав до їхнього негайного звільнення з російського СІЗО.
10 травня 2019 року Європейська федерація журналістів прийняла спеціальну заяву солідарності з українськими колегами, які стали жертвами переслідувань у РФ, Криму та на окупованому Донбасі.
18 липня 2019 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій є заклик до Росії звільнити всіх українських політв’язнів, включаючи Мемедемінова. 6 листопада 2019 року колективним лауреатом Національної премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка Національна спілка журналістів України визнала кримськотатарських цивільних журналістів, які переслідуються у Криму, включаючи Мемедемінова.
11 грудня 2019 року міжнародна неурядова організація «Комітет захисту журналістів» включила чотирьох кримськотатарських цивільних журналістів у свою спеціальну доповідь про журналістів, кинутих до в’язниці за виконання своєї роботи, включаючи Мемедемінова.
3 лютого 2020 року міжнародна правозахисна організація Freedom House закликала Росію переглянути вироки кримськотатарським журналістам, пов’язаним із правозахисним рухом «Кримська солідарність». Правозахисний центр «Меморіал» (Росія) визнав Нарімана Мемедемінова політичним в’язнем.
***
Нарімана Мемедемінова засудили в Росії до двох із половиною років позбавлення волі за звинуваченням у виправданні тероризму (частина 2 статті 205.2 Кримінального кодексу РФ) за кілька відео-роликів, опублікованих на його ютубі-каналі.
В російському Апеляційному військовому суді, де розглядалася скарга на його вирок, Наріман Мемедемінов, за свідченням сайту «Ґрати», так обґрунтовував свою невинуватість:
«Я, Мемедемінов Наріман Ібраімовіч, кримський татарин, мусульманин, громадянин України, вимагаю:
1. Припинити брехати, називаючи це кримінальною справою і, нарешті, називати це політично мотивованим переслідуванням.
2. Зупинити судове провадження щодо мене, зняти всі обвинувачення і звільнити, виправдавши повністю.
3. Офіційно вибачитися перед моєю матір’ю, родиною й родичами.
4. Принести офіційні вибачення всьому кримськотатарському народу, який огульно звинувачують, заарештовуючи й переслідуючи мене й мені подібних соціально-позитивних людей…
…Репресії, обшуки, політично-мотивовані кримінальні справи, гоніння за національною й релігійною ознакою, заборона Меджлісу кримськотатарського народу, заборони святкових заходів, арешти імамів і штрафи для них, якісь списки «заборонених книг», списки з «забороненими людьми», регулярні адміністративні штрафи та попередження активістам, журналістам — це мала частина того, що відбувається протягом останніх шістьох років у Криму.
«Єдине, що потрібно для тріумфу зла, — щоб хороші люди нічого не робили» — фраза відома. Це, якщо завгодно, закон життя людського. Саме тому так званим охоронцям безпеки не вдається затвердити черговий ярлик на мій кримськотатарський мусульманський народ. Так як досвід народного мирного ненасильницького руху за свої права переданий нам батьками й дідами.
І тому, слава Богу, хороші люди не діяли, а повсюдно стали на бік політв’язнів наших днів, підтримували й зараз підтримують нас і наші сім’ї. Як і раніше, сьогодні в моєму народі утворився активний чисельний прошарок активістів, журналістів, правозахисників, оглядачів, які в народі й повсюдно з народом відгукуються на беззаконня і продовжують мирний ненасильницький рух за свої права й інтереси мого мусульманського народу. І це прекрасно, це природно, так як проявляється в усі часи однаково активно і стрімко. Сьогодні весь сучасний світ вражений стійкістю, єдністю й солідарністю кримських татар, мусульман Криму. Єдине, чого домоглися ті, хто намагається сьогодні очорнити добре ім’я мого народу, — це ще більшої недовіри й абсолютного до них самих неприйняття. І ще сліз. Домоглися сліз десятків матерів і батьків. Сотень дітей.
… А як же Четверта Женевська Конвенція 1949 року? Парадоксально, але в судах РФ, протягом 26 місяців я спостерігаю безпрецедентне порушення всіх міжнародних договорів, меморандумів та, звісно, внутрішнього законодавства. Наприклад, порушення статті 15 Конституції РФ, статті 1 Кримінального кодексу, статті 1 Кримінально-процесуального кодексу — і це тільки порушення загальних положень, а приватних у десятки разів більше.
Єдино виправданий і вкрай необхідний шлях для судів Російської держави — це відхід від незаконних, злочинних шаблонів, а також припинення відкритого нехтування своїм же законодавством.
***
У вересні 2020 року Наріман Мемедемінов залишив стіни колонії-поселення №8, відбувши весь термін ув’язнення. Він повернувся додому, до кримського села Холмівка, де на нього два з половиною роки чекала родина. Після перших арештів на півострові, після анексії Криму, Наріман Мемедемінов був одним із тих, хто висвітлював ці події як громадянський журналіст. Пізніше його матеріали використали деякі українські та міжнародні видання, у тому числі й Крим. Реалії, щоб розповісти про ситуацію у Криму.
***
Наріман Мемедемінов (2019 рік): «Лише тому, що ми соціально позитивні, щирі, що ми відгукнулися на біди свого народу і хотіли донести всім іншим, усьому світу про те, що безпосередньо відбувається в Криму після 2014 року, коли мусульманський кримськотатарський народ почали звинувачувати в тероризмі, екстремізмі, навішувати нові ярлики, чергові ярлики терористів, екстремістів… І лише за цю позицію, за ці добрі, щирі та правильні дії ми сьогодні знаходимося, зокрема, я перебуваю за ґратами, я вигнаний із Криму та перебуваю на території Російської Федерації – зокрема , у Ростові. І Всевишній Аллах нехай прийме всі добрі діяння мого джамаату та всіх мусульман… Ні в кого немає жодного права сьогодні говорити про мій народ: «терористи, екстремісти», бо це також брехня. І наші діти, діти всіх кримських політв’язнів знатимуть, що їхні батьки – не зрадники своєї культури, своєї основи, своєї релігії!»
***
За місцем проживання до колишнього медіа-координатора «Кримської солідарності» та громадянського журналіста Нарімана Мемедемінова прийшли співробітники поліції для проведення бесіди.
Співробітники поліції спитали, чи не збирається він проводити мітинги і протести. Наріман Мемедемінов відповів, що, звісно, не збирається. На цьому вони попрощались.
***
На прохання інформаційної служби НСЖУ Наріман Мемедемінов розповів, як він живе зараз:
– Перший обшук у моєму будинку пройшов у 2016 році. Казали, що маю якісь заборонені, секретні матеріали чи щось подібне. 2018 року до мене прийшли з постановою. Нібито я публічно виправдовую тероризм, не закликаючи до терористичних дій. Два роки, поки тривали слідство та суд, я провів у СІЗО. На жаль, ухвалили обвинувальний вирок — 2,5 роки позбавлення волі. Але мої адвокати і я вважаємо, що ми перемогли. Нам таки вдалося довести, що все моє звинувачення — надумана брехня. Мабуть, просто так випустити із зали суду мене не могли. Не могли сказати, що я невинний і вільний.
Через тривале перебування в СІЗО із 2,5 років вироку мені залишалося 3 місяці. Після цього я вийшов на волю. Відразу повернувся до Криму, до родини та співвітчизників. Досі намагаюся адаптуватися.
Після цього мене хотіли взяти під адміністративний нагляд, але це не вийшло.
Після звільнення журналістською діяльністю я більше не займаюся. На мені були обмеження, зараз вони закінчилися, але все одно не беру участі в цьому через реальність, в якій ми сьогодні перебуваємо.
А так займаюся тим самим, чим займався до арешту — монтаж опалювальних систем, сім’я, діти. Аль-Хамду лі-Ллях, я не маю жодних обмежень на відвідування місць, де багато людей. Тому якщо відбуваються обшуки, арешти чи суди, я їх відвідую. Неодноразово після свого звільнення їздив у Ростов-на-Дону на судові засідання та оголошення вироків.
Інформаційна служба НСЖУ
У публікації використано матеріали ГО «Кримська солідарність», сайту «ПЕН-Україна», «Читомо», сайту Крим.Реалії проекту «Радіо Свобода», Центру прав людини ZMINA, Товариства «Меморіал» і інших. Інформаційна служба НСЖУ висловлює глибоку подяку колегам за люб’язно надану можливість.