На щастя, уряд відмовився від недолугих податкових реформ, закручених законів про авторське право або санкціонованих платежів. Національна спілка журналістів України публікує адаптований переклад точки зору відомого канадського юриста Майкла Гейста, яка була опублікована виданням «Financial Post».
Канадські медіа-організації стикаються зі складними викликами в епоху практично необмеженої конкуренції в Інтернеті, кардинальним переходом до цифрової реклами та безпрецедентною глобальною економічною та медичною кризою. Оттава поки що відмовилася «вимагати» від Google і Facebook фінансувати місцеві ЗМІ. Це може викликати критику в деяких колах, але твердження про те, що санкціоновані урядом платежі від Інтернет-компаній дозволять розв’язати проблеми сектора, непереконливі.
Усі згодні з тим, що медіасектор є конкурентоспроможнішим, ніж будь-коли. Видання, такі як «New York Times» та «Washington Post», цифрові медіа-компанії, такі як «Athletic» та «Logic», подкасти, що конкурують з масовими мультимедійними аудіопропозиціями та постійним цифровим розширенням суспільного мовлення «CBC» пропонують переконливі й конкурентоспроможні альтернативи новинам. Google і Facebook не винні в такому різноманітті вибору для канадських споживачів новин. Це наслідок низьких бар’єрів для виходу на ринок та виникненню організацій, які розповсюджують інформацію більш ефективно, ніж більшість спеціалізованих медіа-компаній.
Через неправильне розуміння механізмів Інтернет-реклами, існує твердження, що цифрова реклама призводить до односторонньої втрати доходів. Наприклад, канадські медіа генерують доходи від реклами за допомогою Google, при цьому розподіл прибутків полягає в тому, що гроші спочатку надходять в США, а вже потім належна частина повертається назад в канадські фірми. Поділ прибутків від цифрової реклами — звичайне явище для цілого ряду контенту, які генерують канадські організації, включаючи відеоролики, розміщені на YouTube, і включення до результатів пошуку їх сайтів.
До того, економічна цінність від розміщення посилань на веб-сайти канадських медіа, є незначною для глобальних інтернет-компаній. Google не бореться з новинними агрегаторами навіть у своєму продукті «Google News», тоді як у дописах Facebook переважають відео, фотографії та персональні історії, а не посилання на канадські новини.
Всупереч цим ринковим реаліям, канадський медіасектор протягом багатьох років намагається переконати уряд втрутитися, в тому числі за допомогою податкових реформ, щоб виключити Інтернет-рекламу в американських компаній з видаткових витрат канадського бізнесу. Такі пропозиції завжди відкидалися, враховуючи, що вони зроблять цифрову рекламу дорожче для канадського бізнесу і навряд чи переконають їх переадресувати свої бюджети на місцеві майданчики, які пропонують меншу аудиторію і менш цілеспрямований підхід.
Медіа-організації також стверджували, що закон про авторські права повинен перешкоджати Інтернет-компаніям посилатися на їх статті в Інтернеті, як це роблять «агрегатори новин». Але медіа не мають ексклюзивних прав на новини. Їх авторське право, більше, полягає в конкретному вираженні новин. Посилання на їх статті, що супроводжуються короткими описами, зручно вписуються в правила «справедливих стосунків» Канади — ті правила, якими регулярно користуються і самі медіа-організації, коли роблять статті, які часто ґрунтуються на низці опублікованих джерел.
Варто зазначити, що ЗМІ, які не хочуть, щоб їх контент потрапляв до таких сервісів, як «Google News», необхідно просто попросити їх видалити. Але дослідження показали, що після того, як Google закрив «Google News в Іспанії, трафік веб-сайтів видавців знизився на 10 відсотків.
В останні тижні дискусія перейшла до закону про конкуренцію та аргументів, що було б «справедливо», щоб Google та Facebook підтримували місцеві ЗМІ. Франція та Австралія раніше вже заявили, що мають намір застосувати таку систему, однак жодних подробиць не оприлюднювали. Насправді, Австралія впродовж цього року просто планує запропонувати обговорення цього питання на публічній дискусії.
Заклики до справедливості, можливо, важко оскаржити, але розробка правил, які дозволили б невеликій групі організацій отримувати користь від посилань в Інтернеті, неминуче призведе до важкої розробки методології, за якою буде визначатися, який саме Інтернет-контент заслуговує компенсації, який тип посилання враховується і хто має право на отримання вигоди. Така система також, ймовірно, порушить торгові зобов’язання Канади, враховуючи, що платити будуть і американські компанії, а отримувати вигоду тільки канадські.
При цьому залишилося без уваги те, що Оттава вже виділила на цей сектор сотні мільйонів канадських доларів. Ініціатива місцевої журналістики (Local Journalism Initiative) обіцяє перерахувати 50 мільйонів канадських доларів (приблизно 947 млн грн) протягом п’яти років у місцеві медіа-організації для прямої підтримки нових журналістів. Минулого року уряд оголосив про майбутні виділення сотні мільйонів для трудових кредитів на підтримку найму журналістів із розрахунком — до 55 000 канадських доларів (приблизно 1 млн грн) витрат на одного працівника.
На сьогодні проблема полягає в тому, що жодна програма не розвинулась так, як планувалося. Під час впровадження Ініціативи місцевої журналістики, для того, щоб зменшити конкуренцію для цифрових початківців, навмисно виключили з переліку деякі незалежні ЗМІ. Тим часом податкові кредити на оплату праці на сьогодні все ще не відшкодовуються.
Нинішня підтримка медіа-сектору від федерального уряду далеко не ідеальна, але, на щастя, уряд відкинув хитрі податкові реформи, перекручені закони про авторські права чи обов’язкові платежі. Скоріше за все, їх підхід базується на принциповій передумові, що підтримка журналістики служить інтересам громадськості, і тому саме громадськість повинна допомагати її фінансувати.
Майкл Гейст – канадський юрист, вчений, завідувач кафедрою Internet and E-Commerce Law в Оттавському університеті.
