У суді, а в політичному суді, якими є сьогодні практично всі суди в окупованому Криму, і багато які в самій Росії, дуже часто, а взагалі майже завжди, буває так, що за процесуально-судовим кодексом судять начебто злочинця, формально є судді, звинувачення, є прокурори, адвокати, свідки, але усе це – тільки імітація, бутафорія. Насправді, за логікою, все це не тримається купи, розпадається на друзки, а справжніми суддями виступають ті, хто тимчасово перебуває в клітці, бо їх виступи, докази і свідчення гострі, логічні, переконливі, неспростовні. Так відбувається, коли зрадники і колаборанти судять патріотів, але справжні судді на таких процесах – це самі «підсудні», і справа тільки в часі. Сьогодні ті, хто відіграє роль «суддів» тремтять і фальшивлять, намагаються запроторити в тюрму патріотів, але вони усвідомлюють, що прийде час, який буде суддею над ними самими.
Так було і на цьому суді. Вже розглянуто і сфальсифіковано всі «докази», вже десь там пишуть вирок, але на сцену історії виходить сам підсудний, який з перших слів стає суддею над «суддями».
***
По формі це «останнє слово» підсудного Асана Ахтемова, а по суті – це вирок, який він виголосив своїм суддям. Послухаємо:
Асан Ахтемов: … Заявляю, що сам мотив злочину, що інкримінується нам, абсолютно абсурдний, як і сам злочин: підрив газогону в кримському селі Перевальному.
Якийсь газогін, що розміщений у полі, на значній відстані від військової частини, у розпал літа, коли газове опалення відключено, а отже пошкодження цього газогону ніяк не могло зашкодити ані військовій частині, ані місцевому населенню, до якого, як пояснив у суді представник «Кримгазмережі», не підключений цей газогін, також не підключений до об’єктів інфраструктури.
Представник військової частини, а лише до неї підключений цей газогін, майор Пшуков Р.Ф., який давав свідчення у цій кримінальній справі, не тільки не знає, де проходить цей газогін, за його словами, він навіть не цікавився, що за підрив і де він стався, що говорить нам про те, що ця подія, що сталася 23 серпня 2021 року, ніяк не вплинула на роботу військової частини. А пригнічений моральний стан військовослужбовців ніяк не зафіксовано документально, так само не зафіксовано скарг від них.
Сфабрикована кримінальна справа щодо мене та моїх друзів є абсурдною у прямому розумінні цього слова. Оскільки цей газогін, як ми з’ясували в суді, не підключений до приватних домоволодінь, до об’єктів інфраструктури, від місцевого населення скарг також не надходило, їх цікавило лише скупчення людей у формі біля нього. Про який підрив обороноздатності РФ чи заподіяння шкоди об’єктам інфраструктури може взагалі йтися?! Зі сказаного вище очевидно – навіть придуманий співробітниками ФСБ мотив злочину, що інкримінується нам, сам по собі абсолютно неспроможний. А сфабрикована кримінальна справа щодо мене та моїх друзів є абсурдною у прямому сенсі цього слова.
Я не вірю, що комусь, окрім ФСБ, треба було пошкодити цей газогін. Адже саме вони мали для цього цілком очевидний мотив. А саме – посадити за ґрати мого друга, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, політолога, професійного журналіста Джелялова Нарімана Енверовича.
І це вже не моє припущення – я це знаю точно. Мені про це розповіли співробітники ФСБ під час тортур, коли я ще не розумів, що відбувається.
Вони говорили: «Не треба було йому їхати на «Кримську платформу»… Ми його засадимо надовго… Ми його попереджали». І так далі…
***
Про кого йдеться: Ахтемов Асан Ісламович народився 5 грудня 1989 року у Криму у селі Левадки Сімферопольського району. Закінчив Сімферопольську загальноосвітню школу №4 у 2007 році. У 2012 році закінчив навчання в Кримському інституті інформаційно-поліграфічних технологій Української академії друкарства за спеціальністю інженер-технолог поліграфічних технологій.
4 жовтня 2013 року Асан одружився. 2014 року у нього народився син, через 4 роки, 2018 року – дочка.
З 2015 року працював журналістом, кореспондентом і помічником редактора кримськотатарської газети «Авдет». Захоплюється виготовленням шкіряних виробів у національному стилі. Є співорганізатором кримського шахового турніру «Алтин тамґа», а також учасником громадської організації «Nefes», співорганізатором щорічної акції онлайн-диктанту з кримськотатарської мови. Крім того, був учасником різних акцій, присвячених культурному та суспільному життю кримських татар.
Був затриманий 3 вересня 2021 року за звинуваченням у підриві газопроводу в селі Перевальне. Піддавався фізичному і психологічному тиску з боку співробітників ФСБ. Під час затримання його побили, вивезли до лісу, погрожували розстрілом, після чого катували електричним струмом у присутності призначеного адвоката, щоб досягти свідчень. До цього дня Асан Ахтемов перебуває у СІЗО-2 міста Сімферополя.
***
Суть справи. За версією ФСБ, 23 серпня обвинувачені навмисне встановили на газогін у селі Перевальне Сімферопольського району вибуховий пристрій, пошкодивши газогін. Це нібито призвело до того, що газопостачання в селі було перерване, що позначилося на роботі соціальних установ та завдало збитків у розмірі 105 тисяч рублів. 3 та 4 вересня 2021 року співробітники незаконного управління ФСБ в Криму провели п’ять обшуків на півострові, після яких затримали й повезли в невідомому напрямку п’ятьох кримських татар: Ельдара Одаманова, Азіза Ахтемова, Нарімана Джеляла, Шевкета Усеїнова та Асана Ахтемова. Родичі та адвокати затриманих подали заяви до різних де-факто правоохоронних органів, однак жоден з них тоді не повідомив про місце перебування зниклих. 4 вересня стало відомо, що всі затримані перебували в будівлі ФСБ. 7 вересня ФСБ оприлюднила заяву, в якій звинуватила затриманих у диверсії на замовлення Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України та Меджлісу. Російські ЗМІ також поширили відео ФСБ з нібито «зізнаннями» заарештованих у Сімферополі 6 вересня кримчан Азіза й Асана Ахтемових. ГУР Міноборони України відкинуло обвинувачення ФСБ щодо нібито причетності відомства до пошкодження газогону в Перевальному. Згодом з’явилась інформація, що до Асана та Азіза Ахтемових застосовували тортури. Російські силовики звинуватили Асана й Азіза Ахтемових та Нарімана Джелялова в порушені ст. 281 КК РФ («диверсія»), ст. 222.1 («незаконні придбання, передання, збут, зберігання, перевезення або носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв») та ст. 226.1 за нібито контрабанду вибухових пристроїв. Усі звинувачення мають формулювання «злочин, скоєний організованою групою осіб».
***
У виступі на суді Асан Ахтемов на прикладах показав, якою була режисура його справи та за яким сценарієм вона фальсифікувалась. Співробітники ФСБ примушували Асана Ахтемова по кілька разів репетирувати покази, які вони підготували, та перезнімали кілька разів слідчі дії на фальшивих відтвореннях ходу подій. Про це сам Асан Ахтемов розповів під час свого допиту у незаконному «Верховному суді Криму» у справі про «підрив» газопроводу у Перевальному. Ось як про це пише «Кримський процес»:
“За словами Асана Ахтемова, після викрадення 3 вересня його привезли до підвалу й одягли електричні дроти на вуха, через які силовики пускали електричний струм. У перервах між цим йому погрожували розправитися з його родиною. Коли Асан Ахтемов погодився на будь-які дії, співробітники ФСБ почали проводити низку слідчих заходів з його участю.
Під час засідання він заявив, що в більшості випадків силовикам доводилося кілька разів перезнімати слідчі дії. Вони часто імпровізували й змінювали свої первинні задуми. Так, наприклад, коли собака кінологів не захотів нічого шукати в багажнику автомобіля Ахтемова, де він за початковою версією віз вибухівку, вони вирішили, що під час зйомки він має вказати на пасажирське сидіння, до якого було легше підвести собаку кінологів.
Як інший приклад, він навів зміну місця «розпакування» вибухівки. За первісною версією Ахтемов дістав вибуховий пристрій з упаковки із сиром на кухонному столі в будинку, але, коли під час слідчих дій з’ясувалося, що будинок був замкнений, то від нього вимагали, щоб він на відео показав, що ніби розпакував вибуховий пристрій у гаражі, який окупанти відчинили.
Крім того, політв’язень повідомив в «суді», що протягом кількох днів після тортур його допитували щонайменше тричі. При цьому текст відповідей змушували вивчити напам’ять. Коли він щось забував чи плутав, його виводили в коридор і били. Один з інцидентів стався на очах адвоката за призначенням, проте захисник не став нічого робити навіть після того, як Ахтемов вказав йому на факт побиття. А у фінальній версії відео «слідчих» його примусили стверджувати, що свідчення дає добровільно і жодного тиску на нього не було.
У «суді» Асан Ахтемов відмовився від показів, які він дав під час попереднього слідства, повідомивши, що правдою з усього, що є в обвинуваченні, є лише факт, що він їздив разом із братом Азізом Ахтемовим у Херсон. А всі наступні дії спочатку співробітники ФСБ вигадали і з маніпуляціями оформили як докази.
Під час судового слідства також з’ясувалося, що двоє свідків сторони обвинувачення, які надавали свідчення на етапі попереднього слідства, зробили це під тортурами або реальною загрозою їх застосування”.
***
З останнього слова Асана Ахтемова:
… Я вже тоді розумів, чому мене вплутали в це. Ми тісно спілкуємося з Наріманом, я поділяю його погляди, і про це багато хто знає, у тому числі й співробітники ФСБ. Але не міг зрозуміти, навіщо їм знадобився мій брат Азіз Ахтемов. Задавав запитання слідчим: чому саме він? Адже в мене з Наріманом є спільні друзі, які більш підходять для реалізації їхнього злочинного плану. Відповідь на запитання, про яке я довго думав, виявилася простою. Мій брат проживав по сусідству з Наріманом, є активістом Кримськотатарського національного руху, а найголовніше, ми з ним їздили до Херсона, що й стало основною причиною їхнього вибору.
13 липня суд у мене та Азіза запитував: «Чи з’явилися у вас захворювання через те, що вас катували?». 18 липня, при моєму допиті, суд цікавило також питання: «Як можна повісити дроти на вуха, якщо на голові була маска». Хіба ці питання мають цікавити суд?
Хочу зазначити, що в судових засіданнях було допитано свідків звинувачення, які також підтвердили звіряче ставлення співробітників ФСБ, розповіли про тортури, скоєні стосовно них. Але суд заявив, що це не стосується справи. Таке ставлення суду робить очевидним його зацікавленість, і не варто очікувати на справедливий, об’єктивний і всебічний розгляд.
Свою недовіру суду та представникам держобвинувачення, в діях яких я не бачу різниці і вважаю, що вони виконують одну і ту саму функцію, таку, як беззастережне виконання вказівок, наданих їм ФСБ, я висловлював багато разів за допомогою заяв, відводів як усієї судової колегії, так і окремих суддів, і відведенням представника держобвинувачення – прокурора Лобова Р.В. Усі відводи, заявлені мною, як і заявлені моїми друзями, є об’єктивно аргументованими, підтвердженими фактами. Суть цих відводів полягала в зацікавленості суду та представників прокуратури, які, на мою думку, перебувають у змові, у певному результаті сфабрикованої щодо нас кримінальної справи, а саме, в постановці обвинувальному вироку.
Усі відводи, заявлені мною, як і заявлені моїми друзями, об’єктивно є аргументованими, підтвердженими фактами, що доводять зацікавленість суду та сторони звинувачення такими, як оголошення прокурором недостовірної інформації, введення їм в оману судової колегії, приховування від суду найважливіших доказів нашої невинності.
Зацікавленість суду виявилася в тому, що він:
- порушуючи принципи нейтралітету та показуючи свою необ’єктивність, необґрунтовано відхиляв клопотання сторони захисту;
- знімав питання, які б допомогли з’ясувати істину, викрити фальшивих свідків та підставних осіб;
- неодноразово ставив навідні питання свідкам сторони держобвинувачення, щоб ті давали відповіді на них, потрібні обвинуваченню;
- відхиляв клопотання про залучення до матеріалів кримінальної справи відеодоказів щодо суті справи, а також клопотання про залучення як свідків реальних очевидців подій;
- не звертав уваги на суттєві суперечності в свідченнях свідків і навіть на їхню відверту брехню, яка з’ясувалась під час судових засідань;
- відхиляв клопотання щодо проведення незалежних експертиз.
Із доказів сторони звинувачення є лише:
- брехливі свідчення таємних свідків, які нічим не підтверджуються та які неможливо перевірити;
- сфальшовані експертизи;
- та історія, придумана співробітниками ФСБ і представлена як свідчення, які були озвучені та підписані під впливом фізичного та психологічного тиску, загроз розправою над сім’ями, страшних тортур електричним струмом.
Відсутність реальних доказів причетності нас до скоєння злочину, що інкримінується нам, таких як:
- роздруківки дзвінків чи листування, показань справжніх свідків, які говорили про існування певної організованої злочинної групи;
- білінгів телефонів для визначення нашого місця розташування в день події, або в будь-який інший день, що доводять нашу присутність на місці події;
- відсутність доказів з камер фотофіксації ДАІ мого автомобіля, на якому за версією ФСБ я кілька разів відвідував місце події;
- а також конфіденційні візити співробітників ФСБ до слідчого ізолятора під час судового процесу для проведення «розмов» зі мною та моїм братом, метою яких було вмовити нас дати свідчення, в обмін на які обіцяли гарантований невеликий термін вироку та м’які умови відбування;
- все це говорить про неспроможність звинувачення, відсутність реальних доказів, їх страх перед правдою.
***
Асан Ахтемов про себе: Я народився у Криму. Тут-таки закінчив школу, інститут, одружився та став батьком двох чудових дітей. Все дитинство чув розповіді старих людей про їхнє тяжке повернення на Батьківщину після депортації у 1944 році. Пишався людьми того покоління, бо, незважаючи на всі труднощі, вони не втратили честь і гідність, залишалися людьми, які прийдуть на допомогу у будь-який час, ніколи не залишать у біді. Труднощі зробили наш кримськотатарський народ дружнішим, згуртованішим.
На мою думку, з того моменту, як нас окупували в 2014 році, почалася ще одна депортація мого народу, почалися репресії щодо кримських татар. Дуже багатьом, щоб залишитися живими і не втратити свободу, довелося, залишивши свої домівки, покинути рідний Крим, незважаючи на те, що наші дідусі та бабусі з такими труднощами сюди поверталися. Нова депортація, можливо, не така масова і не така жорстока, як 1944-го, але це відбувається й донині. Мало того, що РФ незаконно захопила територію Криму, то ще заборонила звичайним людям говорити, висловлювати свою особисту думку і навіть думати не так «як треба». Будь-яка неугодна для цієї країни дія рано чи пізно припинялася і каралася або штрафом, або позбавленням волі, або позбавленням життя.
Я хочу звернутися до всіх, хто сьогодні тут, і до тих, хто не зміг прийти, знаю, ви мене почуєте. Велике вам спасибі за підтримку. За те, що не залишаєте мою сім’ю та всіляко допомагаєте. Це дуже важливо для мене. Не дарма кажуть: друг пізнається у біді. Я знав це давно, а зараз у цьому переконався. Хочу сказати, що у поганих людей не буде стільки добрих друзів. Всім тим, хто має стосунок до фальсифікації цієї кримінальної справи, я хочу побажати перенести всі ті почуття, які відчував я, моя сім’я і мої діти. А також хочу сказати: усі написані вами папери не зламають нас. І рано чи пізно правда переможе. І все стане на свої місця, і всі займуть свої місця.
Все, крім виправдувального вироку та звільнення нас із зали суду, буде злочином, суперечністю здоровому глузду та ганьбою всієї судової системи РФ. Але знаючи принципи цієї системи, я дуже сумніваюся, що суд винесе справедливе рішення. Судова система РФ, на жаль, влаштована так, що виправдання невинних – це щось із галузі фантастики. За офіційними даними, кількість виправдувальних вироків близько 0,5%. Вдумайтесь тільки! Шанс виграти в лотерею мільярд рублів набагато вищий, ніж довести свою невинність у суді. А те, що ця кримінальна справа сфабрикована стосовно нас як активістів Кримськотатарського національного руху, з політичного мотиву взагалі прирівнює до нуля шанс винесення виправдувального вироку.
***
Сім’я Асана Ахтемова: У дворі будинку батьків Асана Ахтемова найпершою зустрічає Хонда. Хонда – це улюблений собака Асана, він приніс його додому цуценятком кілька років тому і назвав на честь улюбленої марки автомобіля, — розповідають про своє відвідання сім’ї політичного в’язня журналісти сайту Крим.Реалії.
Дружина Асана, Репіка Ахтемова каже, що під час обшуку в їхньому будинку в селі Левадки, собака поводився тривожно: «Тієї ночі, коли Асана викрали, собака гавкав, стрибав на цей паркан. Я думала: якщо вона зараз перестрибне, то вона їх усіх з’їсть. Вона вже під ранок втомилася теж, всю ніч гавкала. Підійде до води, п’є та знову продовжує. У них якийсь зв’язок – у Асана із собакою, вони якось відчувають один одного», – каже Репіка.
Обшук у Асана Ахтемова в Левадках розпочався в ніч проти 4 вересня. За спогадами дружини Ахтемова, вони лягли спати, коли прийшли з обшуком співробітники ФСБ. Рєпіка згадує, що під шум і крики зайшли люди в масках та зі зброєю.
– Асан Ахтемов – це ви? – запитали силовики.
– Так, я, – підтвердив Асан.
– Давай вставай, одягайся.
Репіка переказує цей діалог і згадує, що відразу ж почала питати про те, хто вони такі і куди відвозять її чоловіка.
«Я була просто в шоці, почала вставати. Вони сказали, щоб я зачекала на слідчого, він прийде і все розповість. Вони вивели і забрали Асана, забрали телефони відразу. За дві хвилини все це сталося, я навіть не встигла нічого зрозуміти. Попросила, щоб дозволили вийти одягнутися і поводились не галасливо, бо спали діти. Людей поменшало, зайшли двоє в цивільному одязі. Один із них сказав, що він слідчий, але не представилися, я взагалі не зрозуміла, хто вони такі. Почали мені давати якісь документи, якусь ухвалу суду. Один із них сказав: Підпишіть, і ми почнемо огляд. Це не обшук, це огляд. Я говорю: я підписувати нічого не можу, у мене трясуться руки. Він каже: ну тоді ми нічого не почнемо. Сіли та сиділи. Я якось зібралася, бо хотілося, щоб вони якнайшвидше всі пішли, бо в мене діти, мені було страшно за них. Я не знала, що робити далі. Вони почали оглядати весь будинок, усе перевернули, спитали, чи є заборонені предмети. Вони сказали, що шукають вибухові речовини. Перевернули весь будинок, забрали комп’ютер, забрали всі телефони, я залишилася взагалі без зв’язку, навіть не могла нікому зателефонувати».
Співробітники силових структур пішли під ранок, затримавши Асана Ахтемова. Репіці вони порадили «годинку відпочити», бо рівно за годину мав приїхати кінолог із собакою для проведення огляду автомобіля Ахтемових. За словами Репіки, поняті, які були присутні під час обшуку та огляду автомобіля, були їй не знайомі: вони не були їхніми сусідами по квартирі і у дівчини склалося враження, що співробітники відомства та громадські спостерігачі були знайомі.
Всі слідчі заходи закінчилися близько 11-ї ранку, тільки тоді Репіка Ахтемова змогла вийти до сусідів і зателефонувати свекру. Тоді ж вона дізналася про затримання Азіза Ахтемова, троюрідного брата Асана, і про затримання Нарімана Джеляла, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу.
Після обшуку Репіка з двома дітьми – сином Рефатом та дочкою Сафіє переїхали до будинку батьків чоловіка… Асан і Репіка одружені вісім років, до цього вони зустрічалися шість років і два роки дружили. «Ми півжиття один одного знаємо», – усміхається дівчина. «Він до себе притягує своєю внутрішньою енергетикою. Ось просто до людини тягне. З самого початку все так і було: з ним добре, комфортно. Він завжди допоможе. Не тільки мені як дружині, а також іншим людям, яких абсолютно не знає», – з усмішкою згадувала Репіка Ахтемова в іншому інтерв’ю.
Раніше Асан працював у кримськотатарській газеті «Авдет». Відвідував судові засідання, брав участь у культурних заходах, щороку здійснював сходження на Чатир-Даг у День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.
Репіка розповідає, що «Аллах, напевно, вирішив їх зберегти: діти спали до сьомої ранку і нічого цього не бачили. Хоча був момент, коли вони оглянули зал, і треба було перейти до спальні, де спали діти. Я запропонувала: давайте я перенесу дітей до зали, бо включатимете світло, шумітимете. Я перенесла дітей, вони не прокинулися. Потім ранком старший син Рефат, йому вже майже сім років, побачив, що в будинку все перевернуто. Я йому спочатку сказала, що мені щось треба було знайти, але потім, коли він почав ходити по дому, побачив людей за воротами, став питати, де баба (батько кримськотатарською – ред.). Я кажу, що його забрали, але скоро відпустять, скоро привезуть. Досі він чекає, що Асана відпустять, а маленькій Сафії кажемо, що тато поїхав у справах і незабаром приїде. Поки що вона ще не дуже розуміє. А Рефат, звісно, питає, пише листи».
В одному листі зі слідчого ізолятора Сімферополя Асан звертається до сина: «Селям, Рефат. Як твої справи? Тобі подобається у школі? У мене все добре. Поцілунок від мене всіх. Знай, твій баба найсильніший і ти маєш бути сильним. Вчись добре, слухай анашку (мама кримськотатарською – ред.) і захищай, і допомагай Сафієшці. Все буде добре».
Російські силовики публічно не коментують заяви адвокатів фігурантів «справи про диверсію», а також заяви затриманих кримських татар про те, що їх на допитах катували. Крим.Реалії направили інформаційний запит до ФСБ щодо застосування тортур з боку співробітників служби щодо заарештованих кримськотатарських активістів. Відповіді від російської спецслужби поки не було.
***
«Про поводження, залякування і тортури над Асаном Ахтемовим розповіло видання «Грати»: «3 вересня 2021 року орієнтовно о 23:30 годині, коли я спав у себе в будинку зі своєю сім’єю, до нашої оселі увірвалися люди, орієнтовно, у кількості 10 осіб у військовій формі, у масках та зі зброєю. Вони приїхали кількома автомобілями. Ці люди розбудили мене та сказали «поїхали». Дружина та діти прокинулися і кричали від страху. Жодних документів ці люди мені не показали, просто одягли на очі пластикову маску і на руки наручники. Через маску нічого не було видно. Мене почали виводити з дому. Це супроводжувалося погрозами та звинуваченнями в тому, що я нібито зґвалтував якусь дівчину. Посадили в автомобіль та відвезли у невідомому напрямку. Марку та модель автомобіля я не знаю, оскільки очі були закриті. Їхали ми в цьому автомобілі приблизно 40 хвилин. Я думаю, ми їхали у бік Сімферополя.
Автомобіль зупинився, мене витягли з нього, взяли за руки і повели до якоїсь будівлі. Ми спускалися вниз сходами кілька поверхів, більше п’яти хвилин. Я думаю, це було підвальне приміщення. Мене тягла одна людина, і за нами також йшло приблизно п’ять чоловік.
Завели в кімнату, посадили на стілець обличчям до спинки стільця, ноги прив’язали до ніжок стільця скотчем, руки теж прив’язали скотчем до спинки. Коли мене вели, з боку цих людей на мою адресу постійно надходили погрози, що мені підкинуть зброю та наркотики, казали, що моя дружина гарна і натякали про те, що теж можуть завдати їй шкоди.
Після того, як мене посадили на стілець і зв’язали, на мої вуха повісили оголені дроти, після чого я відчув сильний удар струмом. У часі це тривало секунд десять. І так близько шести-семи разів. Після чого розряди струму пускали потроху і водночас зі мною розмовляли. Коли пускали струм, мене постійно смикало. Після цього я погодився з усім, що мені ці люди казали. А говорили мені вони про те, що я підірвав газову трубу в Перевальному, що мій брат Азіз Ахтемов усе вже розповів, що їм усе відомо, як ми це зробили, на якій машині та інші деталі. Погрожували мені тим, що я не вийду з цього місця.
Після цих погроз і тортур струмом я їм сказав, що погоджуся з усім, що вони мені скажуть. Після цього мене підняли нагору, посадили на лавочку, знову погрожували, після чого я відчув сильний удар в ділянку шиї — потилицю — і мене кудись потягли. Потім зняли маску, прийшла людина, яка назвала себе лікарем, але була у військовій формі. Ця людина сказала мені, щоб я говорив усе, як було. Мабуть, я сказав не те, що їм потрібно, після чого мені знову опустили маску на очі і один раз ударили в ділянку шиї. Потім мене підняли, взяли під руки і повели знову вниз, мабуть, у підвал. Знову посадили на стілець, повісили на вуха дроти. Я думав, що знову битимуть струмом, злякався за своє життя і сказав, що зроблю все, що їм потрібно.
Вони зняли з мене маску, і я побачив відеокамеру. Людина, яка називала себе доктором, сказала мені, що зараз увімкнуть камеру і я мушу сказати все, як треба, або зі мною більше ніхто не говоритиме — маю останній шанс. Окрім цієї людини там були ще чоловіка три у військовій формі і в масках, сиділа дівчина у військовій формі, я побачив тільки її очі, оскільки вона була в масці. Вони кудись поспішали і казали, що маю дві години. Я сказав на камеру все, що вони хотіли, мені знову одягли маску і почали виводити з підвалу. У той момент я думав, що мене ведуть розстрілювати, бо ці люди постійно говорили, що добре стріляють, що я зараз побіжу, вони мене застрелять і скажуть, що це зроблено під час втечі.
Мене посадили в машину та кудись повезли. Я думав, мене привезли до лісу, бо ці люди постійно казали, що вивезуть мене до лісу та вб’ють там.
Мене витягли з машини і сказали: «Давай біжи та пам’ятай, що я добре стріляю». Я сказав, що «я не бігтиму, вбивайте мене тут».
Після цього посадили в машину та кудись повезли. Мене привезли до будівлі ФСБ на бульварі Франка, 13 у Сімферополі, де мене допитували слідчі, і я підписував багато документів. При цьому я себе дуже погано відчував, бо все тіло боліло, я задихався. У будівлі ФСБ мені вмикали камеру, і я казав усе, що їм потрібне. Навіть зараз у мене з’являються напади, коли засинаю. Мені здається, що я забуваю, як дихати. Я вже тиждень не ходжу в туалет…»
***
21 вересня 2022 року Верховний суд Криму оголосив вирок Наріману Джелялу та братам Ахтемовим. Асан отримав 13 років колонії суворого режиму зі штрафом 500 тис. рублів з обмеженням волі на 1 рік.
На оголошення вироку допустили не всіх охочих. Під будівлею суду зафіксували велику кількість співробітників поліції… Підсудні під час оголошення вироку перебували в «акваріумі», на них були футболки із символічними написами – в Асана Ахтемова зі словами з кримськотатарського гімну, в Азіза Ахтемова – з українського. У Джеляла напис «Два прапори – одна країна».
***
З розповіді Першої заступниці Міністра закордонних справ Еміне Джеппар: «Асан Ахтемов – мій родич: історія, яку не розкажуть російські пропагандисти»:
Серед арештованих чоловік моєї троюрідної сестри Асан Ахтемов. За сфабрикованими обвинуваченнями з нього та його брата Азіза роблять диверсантів – виконавців злочину… Брати Ахтемови зазнавали страшних фізичних і психологічних катувань та тиску. Класика ФСБ, через яку пройшли сотні наших громадян: з них вибивали «зізнання». Зізнання в злочині, до якого вони не мають жодного стосунку, а також «свідчення» під політичним замовленням Кремля виставити Нарімана Джеляла як організатора «диверсій», — оприлюднила розповідь ZMINA.
Тож сьогодні я хочу трохи розповісти про Асана. На моїй троюрідній сестрі Репіці він одружився за рік до окупації. Вже через рік вони стали батьками сина Рефата. Через ще кілька років у них народилася донька Сафіє. Асан – чудовий батько та син. Він також опікується своїми літніми батьками. Перші роки після весілля Асан та Репіка жили з його батьками, а рік тому переїхали на орендовану квартиру, звідки його і вивезли російські силовики… Уже під ранок приїхали кінологи із собаками й стали оглядати та фотографувати їхню машину, яку опечатали й відвезли на евакуаторі. Тільки після 10-ї години ранку Репіка змогла вийти з дому до сусідів, щоб зателефонувати свекру, який приїхав і забрав дітей… Родичі досі не мають зв’язку з Асаном, їх не допускають на зустріч з ним та не дозволяють говорити навіть телефоном. До нього досі не пустили незалежного адвоката, з яким родина Асана уклала договір.
Адвокат, який був назначений Асану російською окупаційною владою, Глушко Олег Володимирович, повідомив, що той нібито відмовляється від незалежного адвоката і не хоче з ним зустрічатися та розмовляти. Повірити в це, звісно, важко… Дружина Асана жодного разу з моменту російської окупації Криму не їздила на материк, а Асан лише тричі. Перший раз – три роки тому, щоб подати документи на ID-картку і закордонний паспорт. Другий раз – щоб забрати ID-паспорт, закордонний паспорт на той час ще не був готовий. Свій закордонний паспорт Асан забрав тільки цього року, виїхавши на один день до Херсонської області…
З Наріманом Джелялом Асан познайомився, коли працював у газеті «Авдет». Вони відтоді спілкувалися та разом ходили на різні кримськотатарські заходи в Криму, відвідували «суди» та підтримували родичів заарештованих. Напевно, через таку активність Асан і потрапив до поля зору ФСБ.
Ця історія є, на жаль, тією сповненою тиску та страху дійсністю, про яку навряд розкажуть російські пропагандисти. Натомість вони знову говоритимуть про українських фашистів і диверсантів, які є загрозою «мирній» Росії. Переконана також, що репресії останніх днів є помстою за «Кримську платформу»… Така вона – гірка окупація під фанфари росіян на міжнародних майданчиках про «щасливе буття кримчан».
***
Поет, перекладач та літературознавець Остап Сливинський є амбасадором Асана Ахтемова і представляє його інтереси в публічному просторі, — зазначають в PEN-Україна. Про цю справу він висловлюється так: «Абсолютно сфабриковані докази, що не тримаються купи. Жодного відкритого свідка немає на суді. Тобто є свідчення трьох засекречених свідків, які явно є підставними особами. Це той зовсім кричущий випадок, який не поміщається в голові – судовий процес настільки сфабрикований. Його постановники і режисери взагалі не дбають про будь-яку правдоподібність. Їм абсолютно все одно на те, що про цей процес скажуть правозахисники, будь-які незаангажовані й незалежні слухачі, вони настільки впевнені у своїй безкарності. Це як якась інша планета просто».
Саме тому про ці кримінальні справи потрібно продовжувати говорити. І говорити голосно. Остап переконаний, що без повернення Криму у склад України, без деокупації півострова й без відновлення на його території дії Конвенції про права людини та міжнародного законодавства, неможлива суверенна, правова, незалежна Україна з громадянським суспільством.
Публічне амбасадорство кримських політв’язнів спрямоване на висвітлення цих кримінальних проваджень в публічному інформаційному просторі. Амбасадори є голосами затриманих.
«Якщо кожен із нас буде намагатися ставити перед собою хоча б маленьке завдання – покращити долю бодай однієї людини, яка страждає від несправедливості й свавілля того державного режиму, то ми маємо це робити. Це обов’язок. І це публічне амбасадорство – це дуже людська формула, яка по суті акцентує на двох людях: одна людина, несправедливо переслідувана, незаконно засуджена чи затримана, є жертвою, яка потребує допомоги, а інша – людина, яка може щось зробити для того, щоб це страждання і поневіряння іншої було трохи меншим. Це певна відповідальність людини за людину”, – каже Сливинський.
***
Правда про СІЗО № 2: У сімферопольському СІЗО №2 росіяни застосовують тортури до кримських політв’язнів – першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла та активістів братів Ахметових – повідомив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Джерело Рефата Чубарова повідомило йому, що росіяни з адміністрації Сімферопольського СІЗО-2, куди помістили Нарімана Джеляла, Асана Ахтемова та Азіза Ахтемова, побоюються застосовувати фізичне насильство до Нарімана через його міжнародну популярність, але катують Асана та Азіза.
У травні повідомлялося, що після переведення у Сімферопольський СІЗО №2 росіяни відмовилися видавати Наріману Джелялу його ліки проти болю у хребті. У кримських татар вилучили особисті речі: документи, харчові продукти, одяг, ліки та змушують заучувати гімн Росії. У СІЗО-2 суворіші умови утримання в порівнянні із СІЗО-1, де активісти утримувалися з вересня 2021 року. «У камерах із шостої ранку до десятої години вечора не можна сидіти й лежати на спальному місці. Ув’язненим забороняють дивитися в очі співробітникам СІЗО та змушують заучувати гімн Росії. За будь-яке невиконання цих вимог з боку працівників СІЗО наступає у вигляді простою в незручній для тіла позі, а саме в зігнутому положенні під кутом 90 градусів головою вниз і руками вгору за спиною. Або ж люди зазнають жорсткого морального чи психологічного тиску», – розповіла Левіза Джелял.
Через такий режим в Асана Ахтемова загострився біль у спині. Адвокати політв’язнів звернулися до адміністрації СІЗО, вказавши на проблеми з медичним лікуванням та побутовими умовами утримання.
***
За оцінками правозахисної організації «Крим SOS», щонайменше 35% вироків нинішнім жертвам політично вмотивованих кримінальних переслідувань у Криму ухвалено після початку повномасштабного вторгнення. Здебільшого це люди, яких обвинувачують у нібито причетності до ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» або добровольчого кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджихана. «Крим SOS» указує, що сумарний термін жертвам політично вмотивованих переслідувань у Криму за рік повномасштабного вторгнення становить 699 років і 9 місяців.
Правозахисна організація наголошує, що ігнорування воєнних злочинів російських окупантів призвело до погіршення ситуації з правами людини в окупованому Криму. А відсутність реакції міжнародної спільноти на окупацію Криму та подальші злочини окупантів полегшили Росії завдання з перетворення півострова на плацдарм для вторгнення на материкову Україну рік тому.
Як відомо, правозахисна спільнота в Україні переконана, що деокупація Криму припинить систематичні грубі порушення прав людини на півострові з боку Російської Федерації. Для цього вони закликають країни підтримати Україну своєчасним постачанням зброї та військовим обладнанням у достатній кількості.
Проєкт-розслідування фальсифікації звинувачень проти журналістів у російських “судах” Криму.
Продовження. Початок:
Крим: ідея свободи переможе фантоми диктатури
Наріман Джелял: Помста за незламність і «Кримську платформу».
Ірина Данилович: Росія проти медсестри, або «Freedom is our religion».
Владислав Єсипенко: «шпигун» з «гранатою» без відбитків пальців…
Інформаційна служба НСЖУ
