– Ви як редактори прифронтових газет є незамінними в своїй ролі, й ваша роль критична, – наголосив, звертаючись до учасників тренінгу, керівник відділу свободи слова та безпеки журналістів штабквартири ЮНЕСКО в Парижі Гільєрме Канела. – Особливо під час війни місцеві та регіональні медіа можуть забезпечити рятівний доступ до надійної та точної інформації. Це відіграє вирішальну роль у забезпеченні того, щоб народ України міг отримувати гуманітарну, конфліктно-чутливу та перевірену інформацію.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко наголосив, що українська преса на прифронтових і деокупованих територіях є символом об’єднання, віри, натхнення українців до боротьби і перемоги.
– Зараз на прифронтових територіях, де є проблеми з комунікаціями, традиційні друковані ЗМІ, яким довіряють місцеві жителі, отримують друге дихання, – сказав Сергій Томіленко. – Інфраструктура на деокупованих і прифронтових територіях сильно страждає унаслідок обстрілів і дуже повільно відновлюється, тож електронні медіа часто недоступні аудиторії. Натомість, друковані медіа не лише не залежать від наявності інтернету чи електрики, а й традиційно мають велику довіру місцевих жителів.
Сьогодні в світі є чітке усвідомлення того, що українські журналісти – на передовій інформування населення в часи, коли інформація може зберегти людям життя. Міжнародна солідарність допомагає українським медіа в їхній роботі.
За словами першої секретаря НСЖУ Ліни Кущ, завданням Спілки є не просто відновлення газет, які виходили до війни, а їхнє відродження як сучасних медіа із залученням цифрових платформ.
– Особливо важливо вкладати кошти в людський капітал, – наголосила Ліна Кущ. – Журналісти й журналістки дуже потерпають від наслідків війни: вигорають психологічно, хвилюються за своїх близьких, змушені працювати в важких умовах, отримують маленькі зарплати (якщо взагалі їх отримують), багато хто був змушений переселитися в інші регіони України або за кордон. Без інвестицій у людський капітал ми після перемоги зіткнемося з великим дефіцитом робочої сили. Питання журналістських кадрів, того, хто буде працювати у відновлених медіа і розповідати про відновлення України, – в полі уваги НСЖУ, й ми будемо говорити про це на всіх майданчиках.
Найбільший запит у НСЖУ від журналістів, які готують матеріали з небезпечних зон, – на все, що стосується безпеки.
– Йдеться не лише про засоби захисту, які можна взяти безоплатно у Центрах журналістської солідарності НСЖУ, а й про досвід, – зауважила Ліна Кущ. – Журналісти просять колег ділитися нюансами поїздок у гарячі точки та комунікації з військовими.
Експертка з безпеки журналістів мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ Тетяна Уралова, розповідаючи про роботу журналістів у зоні бойових дій, зосередила увагу на таких моментах:
– акредитацію від ЗСУ варто отримати кожному, хто працює у будь-якій зоні під час дії воєнного стану,
– треба співпрацювати з пресофіцерами,
– якщо немає можливості зібрати матеріал на місці, то можна взяти інформацію у пресофіцера,
– щоб швидше отримати акредитацію, варто у запиті виписати, для якого медіа журналіст збирає інформацію, з якою метою, надати посилання на публікації.
Журналісти обмінялися досвідом співпраці з пресофіцерами. Як з’ясувалося, цей досвід дуже різноманітний, адже дуже багато залежить від професіоналізму як пресофіцерів, так і самих медійників. Оскільки місцеві журналісти не лише працюють, а й живуть на прифронтових територіях, виникає питання про необхідність їхньої акредитації. Нині досвід свідчить про те, що акредитація може як допомогти, так і зашкодити роботі журналістів, оскільки частина пресофіцерів ставляться до медійників насторожено. Дехто з них вважає, що засобам масової інформації має бути достатньо те, що самі пресофіцери публікують на своїх сторінках у соціальних мережах.
Учасники обговорення також зазначили, що збір інформації про ситуацію на лінії фронту можливий не лише за безпосередньої присутності, а й віддалено – завдяки спілкуванню з родичами бійців, із військовослужбовцями у відпустці та на лікуванні, волонтерами.
– Ми не можемо обходитися без розповіді про реалії війни, – зазначив головний редактор лиманської «Зорі» Олександр Пасічник. – Газета повинна бути в окопі!
Із результатами дослідження потреб місцевих газет на прифронтових та деокупованих територіях учасників тренінгу ознайомив автор цього дослідження, секретар НСЖУ Віталій Голубєв.
У дослідженні взяли участь 30 редакцій із 10 областей, які є деокупованими або прифронтовими. Як з’ясувалося, після вимушеної багатомісячної перерви, яка становила в середньому 6 місяців, 90% газет-учасниць дослідження відновили вихід, але 3 газети випустили лише 1-2 номери. Тож про повернення до стабільного графіку виходу говорити поки що не доводиться. Всі газети, крім однієї, зменшили сторінковість у середньому вдвічі, кожне друге друковане видання зменшило періодичність виходу в 2-4 рази. Тож відновлення випуску газет загалом відбулось, але в економному режимі…
Перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак, який взяв участь у обговоренні дослідження, зазначив, що відродження медіа – це, по суті, перший крок повоєнної відбудови України.
– Відновлення України почалося з відновлення друкованих медіа, – сказав Богдан Червак. – На жаль, досі панує скептичне ставлення до друкованих медіа в порівнянні з інтернетом. Мовляв, друкована преса – це вчорашній день. Натомість, на деокупованих територіях друковані медіа стали своєрідним маркером української державності: люди повсюдно радіють знайомим газетам із знайомими логотипами, знайомими прізвищами журналістів. Там, де Сили оборони звільняють місто, з’являється українська газета, а з нею – відчуття повернення України.
Богдан Червак зазначив, що держава сьогодні обмежена в фінансових можливостях, але пообіцяв підтримку НСЖУ в її ініціативах.
У свою чергу Сергій Томіленко зазначив, що позиція Спілки – в тому, що державі варто звертати увагу не лише на «інформаційний марафон» на провідних телеканалах, а й на локальну та гіперлокальну пресу, онлайн-медіа.
– Ми розуміємо, що держава сьогодні не може фінансувати місцеву пресу, але вона може лобіювати інтереси регіональної преси на міжнародному рівні, – сказав Сергій Томіленко. – Бо сьогодні міжнародні партнери кажуть нам, що український уряд звертається до іноземних урядів про надання зброї, підтримку культури, але запитів на підтримку регіональних медіа не надходить.
Журналісти-учасники дискусії наголошували, що органам влади – як державним, так і на рівні місцевого самоврядування слід здійснювати продуману інформаційну політику, спрямовану на виживання місцевих медіа. Великі зауваження в медіа – до діяльності «Укрпошти», яку вони вважають неконструктивною щодо преси, адже при збільшенні цін на поштові послуги якість цих послуг є стабільно низькою.
Директор програм Інституту регіональної преси та інформації (IRMI) Олексій Солдатенко зосередив увагу на тому, що сьогодні фінансові донори добре розуміють стан української преси.
– Для них цілком очевидно, що, крім зовнішньої підтримки, сьогодні інших можливостей виживання для української преси немає. Ніхто нині не буде говорити про «рекламні маркетингові стратегії», бо не той час. Усі розуміють, що зараз потрібні фінансова допомога і навчання, – сказав Олексій Солдатенко, додавши, що учасники програми IRMI отримують саме такі види підтримки. Друкована преса, яка й до війни переживала нелегкі часи, після її завершення може знов зіткнутися з жорсткою конкуренцією інтернет-видань і соціальних мереж, а отже має бути до цього готовою.
У дискусію з Олексієм Солдатенком вступив редактор газети «Новий день» із Херсона Анатолій Жупина, який зазначив, що нині більшість друкованих видань не готові заглядати в майбутнє, плануючи свою діяльність навіть на рік уперед. Його газета, яка до війни була цілком самодостатньою й фінансово дохідною, сьогодні видається лише завдяки зовнішній фінансовій підтримці.
У відповідь Олексій Солдатенко пояснив, що фінансові донори хочуть бачити обґрунтовані заявки на фінансову підтримку, щоб чітко уявляти, що редакційна команда робитиме в майбутньому, які в неї є ресурси, розуміння того, як працювати з читацькою аудиторією.
Практичні поради, пов’язані з імплементацію закону України «Про медіа» – щодо реєстрації ЗМІ, прав журналістів тощо надали доктор юридичних наук, адвокат, керуючий партнер юридичної компанії «IBC Legal Services» Михайло Кочеров і асистент юридичної гарячої лінії Центрів журналістської солідарності, юрист «IBC Legal Services» Даніл Сербін. Зокрема, вони розповіли про те, яких помилок варто уникати для того, щоб не отримати відмову в реєстрації.
Юристи відповіли на запитання щодо того, як закон трактує статус журналіста. Зокрема, наголошувалося, що відтепер офіційний статус визнається лише за тими, хто мають посвідчення, видані зареєстрованими медіа, а також члени журналістських організацій.
Медіатренер Академії української преси, ментор з питань цифрової трансформації навчально-просвітницького проєкту НСЖУ «Кроки до сталого розвитку», що здійснюється за підтримки уряду Японії та ЮНЕСКО, Андрій Юричко розповів про те, що таке цифрова трансформація традиційних медіа і як вона впливає на економічну стабільність видань, як працюють соціальні мережі, їхні алгоритми, що хоче від сучасних видань аудиторія, як відповісти на її запити.
– Не потрібно боятися цифровізації. Треба розуміти, що це – невідворотній процес, – наголосив тренер.
Про нові безпекові виклики та етичні питання для журналістів під час техногенних катастроф та екстремальних подій із учасниками тренінгу поділилася менторка з питань контенту Юлія Суркова – воєнна журналістка, представниця інформагенції «Франс Прес».
Зокрема, журналістка наголосила, що при висвітленні затоплення півдня України внаслідок підриву Каховської ГЕС перед журналістами постало нове безпекове питання: носити бронежилет, ризикуючи потонути під його вагою, чи зняти й збільшити загрозу загинути внаслідок обстрілів. Виникли й нові етичні проблеми: зокрема, чи слід жертвувати виконанням професійних обов’язків при висвітленні евакуації постраждалих, щоб залишити в човні або машині більше місць для евакуйованих…
Досвідом відновлення роботи локальних медіа на деокупованих і прифронтових територіях поділилися Костянтин Григоренко – секретар НСЖУ, очільник видання «Обрії Ізюмщини» і ментор з питань економічної стійкості, і журналістка вишгородської газети «Слово» Київської області Інна Косянчук. Вони розповіли про механізми фінансування видань із залученням донорських коштів, рекламних компаній, про залучення нових технологій, зокрема QR-кодів, випуску поліграфічної продукції тощо. А директорка і редакторка чернігівської обласної газети «Деснянка», паст-президентка Ротарі-клубу Kyiv Capital Леся Джадан поділилася своїм баченням пошуку мотивації до журналістської роботи під час війни.
Учасники проведеного НСЖУ тренінгу отримали сертифікати. Захід відбувся 4-5 липня 2023 року за сприяння ЮНЕСКО та уряду Японії.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ
