Фіксувати воєнні злочини Віталій Чорненький, головний редактор газети «Голос-Інформ» й інтернет-видання «Голос-Інфо», почав одразу після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Разом із відеооператором Михайлом Сенівим торік вони здійснили кілька робочих поїздок на деокуповані території та в зону бойових дій. Результатом відряджень став документальний фільм «Воїни Світла. Історія братів Бутусіних», присвячений подвигу загиблих українських Героїв – Романа та Леоніда Бутусіних. Стрічка, яка вийшла до річниці загибелі воїнів, днями була презентована в Калуші.
На прем’єру «Воїни Світла. Історія братів Бутусіних» прийшло понад двісті людей, що стало несподіванкою для авторів фільму.
Як виникла ідея фільму
На початку березня 2022-го батько Романа та Леоніда Бутусіних Олег розмістив у себе на сторінці інформацію про те, що його сини зникли на Чернігівщині, яка тоді була під окупацією. Одразу після того, як територію звільнили, батько дізнався про втрату синів… Ця історія зацікавила Віталія, оскільки загиблі воїни були етнічними росіянами.
– На похороні я не міг бути присутнім, бо тоді був у відрядженні в Ірпені та Бучі. Повернувся, сказав Олегу, що маю ідею створити фільм. Він схвалив. Уже в середині квітня ми поїхали на Чернігівщину, були на місці загибелі, поспілкувалися з фермером, якого вони врятували, із хлопцями, з якими Роман та Леонід разом воювали, – розповів Віталій.
За його словами, особливо вразило те, що Роман та Леонід могли відступити, як й інші військові, але вирішили битися до кінця.
Знімальна група відвідала село Лукашівку, де Бутусіни героїчно зустріли свою смерть. Багато спілкуватися з рідними, побратимами, капеланом, також завітали в навчальні заклади, де брати навчались. Окрема історія пов’язана із музичним супроводом фільму. Композитор-військовий Олександр Гордієнко, який перебував на реабілітації в Івано-Франківську, погодився написати музику й дозволив використати свою пісню «Червоні маки».
– Сценарій я переписував кілька разів, – згадує Віталій Чорненький. – Думав зняти одне, однак на локації виявилась зовсім інакша ситуація. Я зрозумів, що для таких фільмів майже неможливо зробити сценарій. Вийшло так, що ми спочатку відзняли, а вже потім я писав сценарій.
Історія сім’ї героїв
Сім’я Бутусіних походить зі стародавнього козацького роду. Його пращури виїхали у 17 ст. у Сибір. Сам Олег Бутусін – із Владивостока. У 2013 році він не зміг змиритися з диктаторською політикою путіна і виїхав в Україну.
– Оселилися вони знаково в Грабівці, що на Калущині, яка межує з рідним селом Степана Бандери, – підкреслив Віталій Чорненький.
Коли почалася війна, Олег взяв участь в АТО. Тоді Роман та Леонід були ще дітьми. Підрісши, вони вирішили, як і батько, присвятити себе військовій справі. Обидва у 2019 році пішли служити по контракту. Війна застала братів у Чернігівській області. Там вони прийняли свій останній бій.
У фільмі автори намагалися зрозуміти, чому брати, маючи змогу відступити, не зробили цього.
– Думаю, передусім тут зіграло свою роль виховання. Вони зростали у дуже патріотичній сім’ї та вважали Україну своєю другою батьківщиною… При створенні цього фільму я не зважав на їхню національність і не думав, що мене хтось критикуватиме. Як я можу погано відгукуватися про людей, які свідомо прийняли громадянство України, дали присягу народу і не зважаючи ні на що, не зрадили?.. Вважаю, що це унікальна історія: сини загинули, а батько дотепер воює, хоч він не є громадянином України, а має статус біженця, – поділився Віталій.
Робота над фільмом далася важко, каже автор, зокрема, емоційно. Журналіст згадує, що були такі моменти, коли здавалося, що ця стрічка взагалі не потрібна. Проте сумніви розвіювали телефонні дзвінки батька, який час від часу запитував про роботу над фільмом. Віталій каже: тоді я зрозумів, що для батьків дуже важливо бачити, що їхні діти загинули недарма.
За інформацією Івано-Франківського ЦЖС