Питання номер один в імплементації Закону про медіа – створення справді незалежного регулятора. Про це заявив Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, під час обговорення положень закону на правозахисному клубі на тему «Закон про медіа: чого чекати українським ЗМІ». Організувала захід громадська організація «Центр громадянських свобод», яка є лауреатом Нобелівської премії миру у 2022 році.
«Коли в Британії журналістів вчать писати, за ними стоїть адвокат, який одразу читає текст, бо хоче розуміти, чи буде він іти в суд і як він буде захищати цього журналіста після публікування. Я дивився на текст закону, намагаючись зрозуміти, наскільки він буде працювати. І перше питання я би сформулював, мабуть, одним висновком: цей закон запрацює, якщо буде досягнуто лише однієї характеристики регулятора – незалежність. На жаль, у мене є погані передчуття в сьогоднішній обстановці говорити про створення незалежного органу, на тлі того, як руйнуються навіть ті органи, що були незалежними», – зазначив правозахисник.
За словами Олександра Павліченка, позитивним для нового закону є втілення Директиви ЄС і Ради Європи № 1808 (директива про аудіовізуальні сервіси).
«Директива майже повністю викладена в цьому документі, але вона переобтяжена такого кількістю іншого матеріалу інших матерій, які безпосередньо до неї не стосуються, що створюється враження гібридного закону. Власне, заштовхали і лінійні, й інші всі медіа в один кошик. І стандартне одне регулювання для всіх. Питання: наскільки це зараз виправдано?»
Також прогресивною, на думку виконавчого директора УГСПЛ, є норма маркування шкідливого для дітей контенту: «Ідея дуже правильна. Тому що у нас це питання піднімається, воно не вирішується, немає ще практики його застосування.
Створення реєстрів, передбачених законом, Олександр Павліченко назавав окремим питанням, оскільки не всі реєстри є компетенцією регулятора.
Також виконавчий директор спілки наголосив на проблему судового контролю за виконанням окремих положень Закону про медіа:
«В одній із позицій повністю переписана стаття 10 Європейської конвенції, зокрема, частина друга, де встановлені винятки і застосування права на свободу вираження поглядів. У мене просте зауваження – і я його постійно висловлював щодо закону про доступ до публічної інформації: хто буде здійснювати оцінку пропорційності обмежень? Тому що Конвенція і права виписувалися на суддів Європейського суду, які враховують, по-перше, факт, який відбувся, по-друге, наслідки. І це судді. В даному випадку група незалежних, але не суддів. І тут питання про існування такої норми, яка вводиться і яка в принципі не може бути виконана».
На думку закон Олександра Павліченка, закон має бути передбачуваним і виконуваним, усі критерії мають бути дотриманими. «І коли це буде апробовано на практиці, ми побачимо, наскільки будуть працювати медійно-адвокаційне роз’яснення норм».
Правозахисник звернув увагу на великий обсяг нового закону, який можна порівняти з Податковим кодексом.
«Людина, яка займається ЗМІ, повинна знати й розуміти взагалі всю кухню. У мене в голові не вкладається складність закону для повсякденного оперування. Тобто ще й момент сертифікації має бути. Має бути пояснення: буде чи не буде ускладнено життя журналістів, які щоденно працюють? А тепер їм кажуть: ви повинні зареєструватися, подати, підготувати, і для цього вам потрібна одна або дві людини, ви повинні мати окремий ресурс, щоб виконувати норму нашого закону. Інакше буде санкція. Тобто має бути проведена чітка роз’яснювальна робота, етапізація набуття чинності окремих положень».
«Хочеться, щоб ми справді не лише на рівні нормотворчості, а й на рівні імплементації затверджених стандартів сягнули європейських стандартів», – резюмував Олександр Павліченко.
Фото: Центр громадянських свобод.
