То був недобрий ранок для всієї України і для колективу газети «Черкаський край» також. Коли потоки машин стікалися хаотично до кордонів на виїзд із країни, редакція збиралася на позапланову нараду. Головна редакторка видання Тетяна Калиновська розуміла, що працювати доведеться в надзвичайному режимі, а щоб вижити, треба затягнути паски.
Чорніші за землю сиділи журналісти на тій зустрічі й обговорювали подальший план дій: інформаційний тил покидати ніхто не збирався.
– Перейшли до особливого ставлення в підготовці новин, подачі інформації, щоб не зашкодити армії, бійцям – тобто із застосуванням усіх вимог про порядок під час військового стану, – розповідає пані Калиновська. – За два тижні дійшли порозуміння, що з початком війни макет газети перед здачею до друку вичитують у військовій адміністрації.
До цих змін, каже Тетяна Калиновська, всі звикли безболісно. Найгірше ж було дивитись в очі колегам та відправляти їх у відпустку за власний рахунок або навіть звільняти. Газету ж довелося видавати чорно-білою.
– Довелося кожного працівника на місяць відправити у безоплатну відпустку. Є проблеми з оплатою комуналки, друку, розповсюдження газети. Зараз мерзнемо, бо не змогли оплатити опалення. Мусили звільнити двох журналістів пенсійного віку, які тепер працюють на волонтерських засадах. Втратили й фахівця з реклами, бо реклами ж немає, – продовжує наша співрозмовниця. – Фінансова ситуація дуже складна. Зараз отримуємо третину зарплати, скоротився й обсяг газети – з 16 до 8 сторінок. Відмовилися від кольору. Але чорно-білий формат, мабуть, найбільше відповідає нинішній ситуації. Ми вирішили, що видаватимемо газету чорно-білою до самої перемоги.
Тепер на шпальтах «Черкаського краю» публікуються репортажі із зони бойових дій.
– Наші журналісти, особливо найбільш досвідчений Василь Марченко, разом з волонтерами їздили на фронт. Під час цих поїздок вони шукали наших земляків і розповідали, як вони воюють, як їм допомагають із цивільних регіонів. Тему війни ми подаємо через наших земляків, через людей, які багатьом читачам знайомі. Наші бійці безстрашно захищають країну, захищають усіх нас, і ми зобов’язані писати про це, – впевнена редакторка.
Місцеві жителі цінують друковане слово, для них важлива пам’ять, яку зберігає газета.
– У нас був такий випадок: доки журналіст повернувся з фронту і написав про нашого захисника, то боєць вже загинув. Приходили батьки, цілували газету і дякували за те, що ми робимо. Ми відчуваємо велику потребу в публікаціях про захисників, і наші читачі – теж, – розповідає Тетяна.
Але за час повномасштабної війни редакторка удосконалила свої навички і в розвитку онлайн-газети. Цей своєрідний план Б допоміг охопити більшу читацьку аудиторію і зміцнити інформаційний фронт. Не можна було допустити, щоб черкащани залишися без місцевої інформації. Це важливо й для тих, хто тимчасово виїхав з країни, щоб не втрачався їхній зв’язок з Батьківщиною.
– Ми почали активно розвивати сайт газети «Черкаський край». Створили його на безпечній платформі і тепер використовуємо наш електронний ресурс. Він допомагає охопити широку аудиторію, оскільки прив’язаний до соціальних мереж. Якщо в нас загостряться проблеми із заробітками, із можливостями утримувати редакцію, ми перейдемо на електрону платформу, – ділиться думками пані Калиновська. – Роль журналістів під час війни надзвичайно важлива не лише тому, що ми подаємо перевірену інформацію, а й тому, що журналісти протидіють фейкам, дезінформації. Ми ж розповідаємо, що насправді відбувається як на мирній, так і на тривожній території, і доносити правдиву інформацію до людей маємо різними способами.
«ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни» – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
