Не раз уже наголошувалося, що для реформованих редакцій важливим і актуальним є міжредакційний обмін досвідом. Редактори відзначають, що така практика дає не менше, а в дечому й більше, ніж великі тренінги. Тут відбувається спілкування практиків, які виросли і здобули досвід у схожих умовах.
Услід за «Обріями Ізюмщини» з Харківщини було вирішено організувати такий виїзний практикум на Тернопільщині, у Кременці – на базі товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційний центр «Діалог», створеного на базі колишньої однойменної комунальної газети.
Проходили ці тренінги за сприяння Офісу Ради Європи в Україні. А практичним досвідом з редакторами районок із семи різних регіонів України ділилася тоді редактор газети «Діалог» та сайту Кременець.City Вікторія Іваницька.
НАША РОЗМОВА З Вікторією ІВАНИЦЬКОЮ
про те, чому варто продовжити практику міжредакційного обміну досвідом, а також про те, як живеться і працюється «Діалогу» сьогодні.
ОТЖЕ, РЕДАКТОР ВІКТОРІЯ ІВАНИЦЬКА ВВАЖАЄ:
– Досвід – це те, що дуже потрібне всім нам – редакторам, журналістам, іншим працівникам редакцій. Часто ми сидимо в своїх маленьких районах, нікуди не виїжджаємо, мало спілкуємося, обмежуючи себе у творчому зростанні. А цілком можливо, зовсім поруч є газети успішніші, тиражніші, з цікавим досвідом, яким вони ладні поділитися з іншими. Тому завжди варто нам більше спілкуватися між собою.
Зараз ми бачимо, що багато районок, навіть після роздержавлення продовжують працювати за старим сценарієм: вони ніби бояться змінюватися, відійти від стандартів писати про владу тільки в позитивному ключі. Не намагаються змінювати дизайн і структуру текстів. І тому обмін досвідом між редакціями дуже потрібний і сьогодні. На тренінгах і в Ізюмі, і у нас у Кременці ми розглядали кожну газету окремо, визначали краще і розбирали помилки упритул до аналізу текстів.
Формати у підготовці газетного номера теж можна осучаснити і тим самим полегшити свою роботу.
Радує, коли дізнаємося від учасників такого міжредакційного спілкування, що отриманий досвід вони запроваджують і в своїх редакціях, що це дає свої результати.
ЧОМУ ТАКА ПРАКТИКА НЕ ОТРИМУЄ АКТИВНОГО ПРОДОВЖЕННЯ?
– Напевно, що не вистачає коштів. Перші такі тренінги відбувалися за активного сприяння Офісу Ради Європи в Україні, витрати учасників були компенсовані. Добре було б, якби й надалі діяли програми, що забезпечували б, наприклад, проживання, харчування учасників таких тренінгів.
Водночас, спілкуючись з редакторами, ми говорили про те, що не такі вже великі витрати на участь в міжредакційних обмінах досвідом, і користь від такого прямого спілкування на місцях значно перевищить затрати.
Можна скоротити час тренінгу до двох днів, можна організовувати такі обміни локально, в межах області, щоб не доводилося далеко їхати. Мені, наприклад, не складно поїхати в редакцію, поділитися тим, що є цікавого у нас, повчитися у інших. А організацію такого між редакційного обміну досвідом, думаю, можуть узяти на себе обласні журналістські організації або прес клуби, як це було в нашій Тернопільській області.
Хоча є й інші можливості для журналістів. Тренінгів, де пропонують якісне навчання і дуже круті стажування тепер теж вистачає. В цьому плані радила б Media Development Foundation. Вони одні з найкращих. Саме після серії цих тренінгів мала стажування у 1+1 на ТСН.
СЬОГОДНІШНІЙ «ДІАЛОГ» – ЦЕ…
– … тижневик, що виходить на 12 шпальтах, чотири з яких – у кольорі. Друкується в Чернівцях, де редакцію влаштовує співвідношення ціни і якості.
Тираж тримається у межах 3000 примірників і поширюється через передплату і в роздріб. Обсяги роздрібних продажів обов’язково аналізуємо і відповідно коригуємо кількість газет наступного номера на кожну точку. Розвозить газети по торгівельних точках наш співробітник-комп’ютерник.
Відходять у минуле великі штати редакцій. «Діалог» – не виключення: в штаті редакції четверо співробітників, включаючи редактора і бухгалтера. Маємо дописувачів-фрілансерів. Це теж зараз хороша практика.
Розлучення з владою проходило цивілізовано і спокійно. Коли колектив ухвалив рішення про бажання працювати самостійно, то швидко вдалося порозумітися і з засновниками, і з депутатами райради, тож потрібну підтримку було отримано вже на наступній сесії.
Пізніше було укладено угоди про висвітлення їхньої діяльності на сторінках газети, за якими і продовжується співробітництво, але в редакційну політику колишні засновники не втручаються.
З оформленням документів допомагав юрист обласної спілки журналістів Роман Руснак, який допоміг багатьом редакціям і поза межами Тернопільщини.
Гаряча тема – пошта. Хоча проблема насамперед у верхівці керівництва. Зокрема, скорочення штатів і графіків роботи, питання зарплати листонош – проблеми не місцеві, а такі, що повинні вирішуватися на державному рівні. Нова керівниця місцевого поштового відділення намагається вирішувати оперативно всі питання, навіть такі, які раніше було вирішувати складно.
ЯК ЗНАХОДЯТЬСЯ І РОЗПОДІЛЯЮТЬСЯ ТЕМИ?
– Це добре, коли кожен має свою лінійку роботи, але в нинішніх умовах ми поки що дозволити собі цього не можемо. Тепер у нас кожен уміє робити все, працюють універсали, які і пишуть, і фотографують, і ставлять матеріали на шпальту. Ми розуміємо, що маємо щодня подавати якісний матеріал, паралельно ми вже навчилися не витрачати на підготовку матеріалу багато часу, як це було колись.
Тут також діє принцип універсальності. Розподілу і закріплення конкретних напрямків, як було раніше, також немає. Всі ми слідкуємо за подіями, що відбуваються, інформуємо колег по редакції. Для цього не обов’язково збиратися на планування, ходити з кабінету в кабінет. Частіше спілкуємося on line: про все, про що дізнаємося і що варто публікації в газеті та сайті, інформуємо в чаті, в messenger, viber. В такий же спосіб вирішуємо між собою, хто висвітлюватиме подію.
На кожен місяць і на кожен номер створюємо on line папки, куди заносимо все про майбутню публікацію. Коли видали номер в друкарню, підсумовуємо, що вже вийшло, що залишається далі і коригуємо подальшу роботу.
При такій організації випуску газети наші журналісти не висиджують в редакції від… і до…, ми маємо можливість працювати дистанційно.
НА СТОРІНКАХ «ДІАЛОГУ» ПУБЛІКУЮТЬСЯ ТІЛЬКИ ШТАТНІ ЖУРНАЛІСТИ?
Звичайно, що ні. Якщо є гарні тексти про цікаві події від наших позаштатних дописувачів, публікуємо їх в газеті. При цьому виплачуємо невеличкі гонорари.
Наприклад, нам дописують студенти, і вони часто пропонують розповіді про цікавих особистостей, радяться, чи згодиться такий матеріал в редакції. Такі розповіді мають читацький інтерес.
Не чужі для нас інші теми.
Ось уже кілька місяців, як співпрацюємо із журналісткою з іншого району, котра працювала раніше в своїй місцевій редакції. Як з’ясувалося, такий варіант теж можливий. Вона швидко вивчила місцеві особливості, готує хороші тексти. Працюємо теж on line. Тобто, за бажання – все працює.
ЗВІДКИ ПРИХОДЯТЬ У РЕДАКЦІЮ ГРОШІ?
Основне джерело надходжень коштів – передплата. І було б набагато краще, аби пошта не забирала такий високий відсоток своїми непомірними тарифами.
Щодо реклами. Завдяки тому, що друковану газету «Діалог» на Кременеччині знають давно, вона стала своєрідним брендом. Тому і реклами в ній більше, ніж в on line виданнях. Є блокова реклама, є вітання, оголошення.
За висвітлення діяльності органів влади, колишніх засновників надходження мінімальні. Якийсь відсоток матеріалів публікує міська рада. З двома ОТГ, що є на території району, також співпраця ситуативна. Коли у них виникає потреба надрукувати оголошення, ще якусь інформацію, укладається угода і послуга оплачується по факту, на підставі актів виконаних робіт.
САЙТ «КРЕМЕНЕЦЬ.CITY» НЕ СТАВ ЗАЙВИМ КЛОПОТОМ?
– Сьогодні всі ми стаємо мобільнішими, хочемо отримувати найсвіжішу інформацію у легкому доступі. Свої проблеми друкованим виданням створює Укрпошта, вартість паперу, вартість друку тощо. Тому ми розуміли, що треба сміливіше виходити за межі друкованого формату, створювати on line видання.
Редакція «Діалогу» потрапила в першу хвилю створення сайтів за сприяння агенції розвитку локальних медіа «Або». Ми, виконали всі тестові завдання, вийшли в число десяти претендентів на підтримку у створенні сайту, яких було більше сотні.
До нас в редакцію приїжджала закріплена за нами ментор Лєра Лауда, провела короткий тренінг – пояснила, як планувати роботу, шукати джерела прибутку, про нові формати реклами, осучаснення стилістики текстів, про роботу з соціальними мережами. Далі вчилися дистанційно – по messenger, по скайпу, в телефонному режимі. Єдиною моєю помилкою на той час було те, я як редакторка, взяла лише на себе усе дистанційне навчання і технічний бік створення сайту.
Сама ж виставляла матеріали, які готувалися в редакції вже за новими стандартами. Було складно, але результат був того вартий: сайт читають не тільки в Україні, а й за кордоном. Здебільшого це земляки, які виїхали і живуть далеко від Кременця, і сайт нібиєднає їх з рідною домівкою.
Сайт – це справді неоціненний досвід, і ми дуже багато для себе взяли, навіть в газеті завдяки новим отриманим знанням багато чого змінили. Наприклад, наш «Діалог» вже тоді відійшов від звичного word, почали працювати на google диску, що значно зручніше і оперативніше, економить час. Тепер тексти і фотографії не треба перекидати на електронку або флешку, редактор оперативно може внести правки і дати рекомендації, що треба виправити або доповнити. Якісь свої поради можуть зазначити й інші колеги. Це значно покращує комунікацію і економить час. Здавалося б, це банальні речі, але більшість редакцій по Україні, працюють все ж за старим форматом.
Нашому сайту довіряють. Впевнилися, що ми даємо тільки достовірну, перевірену інформацію. Наші тернопільські колеги його стабільно моніторять і беруть те, що представляє для них інтерес. Потім навіть зв’язуються з героями статей, готують свої матеріали. Трапляється, що нашу інформацію повністю розміщують на своїх інформаційних ресурсах.
СВОЮ ІНФОРМАЦІЮ ПРОДАЄТЕ ЧИ ДАРУЄТЕ?
Просимо, щоб хоча б давали посилання, що джерело інформації – «Кременець.Сity» або газета «Діалог». Раніше траплялося, що нашу інформація повністю перепубліковували без будь яких посилань, навіть не вказували наших авторів. Тепер таке стається дуже рідко.
ПУБЛІКАЦІЇ САЙТУ ДУБЛЮЮТЬ ГАЗЕТУ «ДІАЛОГ»?
Формати друкованої газети і сайту різняться. Наприклад, у друкованому варіанті ширші тексти і менше фотографій, на сайті – навпаки. При цьому даємо перехресне посилання, що про цю подію більше є в газеті, на сайті.
Звісно, що сайт має більше можливостей швидко подати гарячу новину. Тому оперативну інформацію, щоб вона не втрачала актуальності, чекаючи виходу газети, розміщуємо на «Кременець.City».
А буває, що газетна інформація не форматна для сайту і виходить тільки в друкованому варіанті. Хоча варто сказати, що газетні тексти також зазнали змін: якщо раніше вони могли вирізнятися грою слів, то зараз віддається перевага конкретиці. Позбавились і вигадливих заголовків, важливіше, щоб заголовок чітко орієнтував, про що йдеться в публікації.
ЧИ ПРАВДА, ЩО ГАЗЕТУ ЧИТАЮТЬ ПЕРЕВАЖНО СТАРШІ ЛЮДИ?
– З досвіду нашого «Діалогу» так сказати не можна. З практики знаємо, що читають ті, про кого пишуть. Якщо ідуть матеріали молодіжної тематики, то відзначається інтерес і молодих людей. І про цікаві події, цікавих людей читають не тільки старші. Важливо, як подано матеріал.
Ольга ВОЙЦЕХІВСЬКА.
