Вкрай низькі зарплати змушують журналістів місцевих видань звільнятися й шукати іншої роботи. Втрата кадрового потенціалу боляче б’є по редакціях видань, і кожне з них намагається по-своєму розв’язати цю проблему.
– Тяжко, дуже тяжко тепер, – розповіла в коментарі НСЖУ головна редакторка «Новин Рокитнівщини» (Рівненська область) Наталія Лозян. – Реклами немає. Угод на висвітлення діяльності влади ніхто не підписує, хоча закон про реформування комунальних ЗМІ передбачає пріоритетне підписання угод із виданнями, які зареєстровані на певній території. Ніхто не виділяє навіть найменшої суми, ані копійки. Що в нас немає співпраці з місцевою владою – це факт. Отже, виживаємо, як можемо.
Через економічні проблеми виданню довелося зменшити зарплату працівникам, і двоє з шістьох пішли – верстальник і кореспондент. Відтак газету верстає сама головна редакторка.
– На щастя, я вмію робити будь-яку газетну роботу: починала з посади відповідального секретаря, – розповідає Наталія Федорівна. – У нас усі працівники тепер готові замінити одне одного: треба – пишемо, треба – читаємо коректуру, треба – верстаємо. Все робимо, аби газета вийшла. Якщо ми перестанемо разом працювати на газету, вона просто перестане існувати.
Редакторка наголошує, що видання й далі друкується тільки завдяки стійкості і взаємопідтримці членів колективу. Газета, як і раніше, виходить раз на тиждень, тільки не на 12 сторінках, як раніше, а на 8. Зберігся й кістяк читачів: якщо в червні газету передплачувало близько 2200 читачів, то в серпні – 1878. «В усякому разі, є для кого працювати», – вважають у редакції.
– Ми не можемо платити працівникам навіть мінімальну зарплату. Ходимо на роботу три години на день, і, відповідно, за цей час оплачуємо, – каже редакторка. – Іншого варіанту я не бачу: треба і людей зберегти, і щоб газета виходила. Як на мене, скорочувати посади – не вихід, бо нам працівники потрібні. Як колись казали, працюємо «за ідею» – в повному розумінні цього виразу.
Складний економічний стан вимагає вдаватися до нестандартних кроків. Так, уже кілька років газета в липні не виходить: редакція йде у відпустку, й передплати на цей місяць немає.
– Ми не знаємо, що з нами буде завтра, – каже Наталія Лозян. – Але передплатну кампанію на 2023 рік плануємо оголошувати, документи підготували. Можливо, й не слід було б цього робити: бачу, що багато газет призупиняють свою роботу, закриваються. Але нам шкода і газету, і наших читачів, які її чекають: дзвонять, запитують. Тобто, ми людям потрібні. Тому, думаю, варто працювати далі навіть і в тих умовах, що склалися.
