Про це йшлося в НСЖУ під час онлайн-тренінгу «Психологічна безпека журналістів, які висвітлюють війну в Україні».
Національна спілка журналістів України за підтримки ЮНЕСКО і в партнерстві з організацією «Репортери без кордонів» проводить низку заходів, покликаних навчити українських журналістів правилам безпеки в жорстких умовах війни. Тема другого онлайн-тренінгу з цієї серії – «Психологічна безпека журналістів, які висвітлюють війну в Україні».
«Психічне здоров’я журналістів – невід’ємна складова загальної безпеки професії, і це давно враховують провідні світові медіа. Сподіваюся, наш тренінг призведе до того, що українські редакції запровадять певні практики, які допоможуть журналістам упоратися зі стресом і психологічним навантаженням», – зазначила, представляючи тему розмови, перша секретар НСЖУ Ліна КУЩ.
З власного досвіду ста днів у полоні
Книжка правозахисника, журналіста, секретаря Національної спілки журналістів України Валерія МАКЕЄВА «100 днів полону» може бути підручником для тих, хто раптом опиниться в схожій ситуації.
З власного досвіду Валерій Макеєв знає, що найтяжчі тортури – моральні: коли вороги розповідають, нібито українська армія потерпіла поразку, що України більше не існує, що про тебе забули рідні і близькі.
Виступаючи на тренінгу, правозахисник і журналіст розповів, як необхідно навіть у неймовірних умовах перебування в ув’язненні налагодити своє життя так, щоб не загубитися в часі, не втратити головні орієнтири для виживання. Наприклад, по тоненькому сонячному промінчику в камері Валерій визначав час за вікном.
Найважче, за словами спікера, пережити перші кілька діб, коли тиск на полоненого максимальний. «Якщо ви пройшли це, то вже витримали перше випробування. Якщо вас перевели до в’язниці – це теж добре, отже, вас зафіксували не як безвісти зниклу особу, а як полоненого. Знайте, що на ваше визволення чекають рідні, колеги. Рано чи пізно, це станеться».
Через «віконце» ЗМІ до споживача може надходити і світло, і негатив
Багато цікавого й корисного для себе почули учасники тренінгу від колишньої журналістки, а тепер військової психологині, тренерки із виживання та опору у ворожому середовищі Олени СЕК. Вона пройшла потужну школу американських колег і від 2017 року професійно працює з визволеними з полону військовими та цивільними людьми.
Не менш актуальними і фаховими стали професійні поради журналістам від ще одного спікера – соціального психолога, керівника дивізіону стресу та психотравми Національної психологічної асоціації Володимира ПЄТУХОВА, який очолює групу реінтеграції Генерального штабу Збройних Сил України.
Під час тренінгу Олена Сек і Володимир Пєтухов порушили найактуальніші на сьогодні питання в роботі журналістів.
« Засоби масової інформації – це щит, що дозволяє нам триматися впевненіше в боротьбі з ворогом. І разом з тим, ми ніби відчиняємо віконце, через яке до споживача інформації може дійти як світло, так і негатив. Цього не треба забувати, особливо в час ворожої інтервенції в нашій країні», – наголосив Володимир Пєтухов.
Наприклад, подаючи матеріали про знущання й тортури в полоні, не варто цей процес смакувати. Слід брати до уваги, що надлишок такої інформації породжує страх і серед військових, і серед цивільних, негативно впливає на моральний стан людей люди починають боятися чинити спротив окупантові.
Обговорюйте роботу з колегами, а негатив складайте до «смітника»
Йшлося в ході тренінгу й про те, як журналістові виконувати свою роботу в складних умовах, як спілкуватися з тими людьми, які не хочуть говорити з журналістами, як відновлюватися після непростих відряджень і тем.
Олена Сек порівнює журналістську роботу під час війни з роботою в середовищі з радіацією, коли людина перебуває в постійній небезпеці. В такій ситуації обов’язок редактора – взяти на себе відповідальність за психічне здоров’я своїх співробітників.
Буває стрес – як обстріл, – гострий та короткочасний. А як бути, коли негатив наслідків війни тисне щоденно, накопичується і не дає дихати? Наприклад, редактори стрічки новин, які щодня передивляються фото й відео зі сценами насильства. В редакції важливо, каже Олена Сек, добирати і розставляти кадри, для яких певна діяльність є мінімально травмівною, щоб людина не втрачала контролю над емоціями при перегляданні руйнувань, мертвих тіл, інформації про катування і ґвалтування.
«Журналісти мислять образно. Є така техніка: коли людина отримує негативну інформацію, вона вкладає її не в себе, а в образний контейнер, мішок, смітник. Потім цей контейнер, мішок, смітник подумки закривається і видаляється, тим самим знімаючи стрес», – каже психологиня.
Не бійтеся звертатися до психологів
Емоційно-психологічного розвантаження можна досягти і в процесі обговорення виконаної журналістом роботи в колективі. Це й обмін інформацією, і профілактика психологічної самотності та безпорадності співробітників. Журналіст у таких умовах не буде токсичним і для себе, і для тих, з ким він працює.
«Якщо ви працюєте з людьми, які перебували в негативних умовах (наприклад, з біженцями), можете наштовхнутися на їхню агресивність. У такому разі треба набратися терпіння, показати, що ви їх підтримуєте, і тоді люди відкриються перед вами», – радить Володимир Пєтухов.
Експерт радить журналістам уникати ситуації невизначеності. Варто передбачити і проаналізувати стресову ситуацію, в яку вони можуть втрапити, працюючи в зоні бойових дій. Треба спрогнозувати свою поведінку, тоді журналіст знатиме краще, як діяти в момент обстрілу чи ще якоїсь небезпеки.
Якщо стресове навантаження перевищує можливості організму людини, варто звернутися до психологів. Безоплатні консультації надають спеціалісти Національної психологічної асоціації. Якщо журналіст не подбає про зміцнення свого психологічного стану, люди, з якими він спілкується, відчуватимуть його емоційну вразливість і не довірятимуть такому співрозмовнику.
На завершення спікери тренінгу дали кілька порад, як відновити сили й емоційний стан після складних відряджень простими, здавалося б, методами. Це – режим сну і дихання, пиття і харчування, низка простих, але дієвих фізичних вправ.
«Треба прислухатися до власного тіла, яке вас не обманює. Ваш зв’язок мозку, емоцій і тіла – це і є ви, це те, що дає вам можливість почуватися стабільно і захищено, дає натхнення і можливість працювати», – завершує Володимир Пєтухов.
Впоратися зі стресом, пов’язаним із журналістською роботою, допоможуть групи психологічної підтримки. Такі зустрічі відбуваються в тому числі й онлайн.
https://www.facebook.com/HealthPsychologyU/events/?ref=page_internal
Розклад і посилання на реєстрацію:
Щонеділі 17.00
https://docs.google.com/forms/d/18B4NabS4h6YdYbUDLkTlpUDeote9s1tQgykzj5415Cw/edit#responses
Щовівторка і щочетверга
https://docs.google.com/forms/d/1HqUrlDjYyic9El7b5n44F3vdPprg0yd4EVQqeImPMhY/edit
Використані позначки та подані матеріали у цій статті не означають висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району чи його влади, або щодо делімітації її кордонів. Автор несе відповідальність за вибір і подання фактів, що містяться в цій статті, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО і не зобов’язують Організацію.
