Про те, які заходи доцільніше провести до професійного свята, йшлося днями на нараді секретарів НСЖУ. На початку заходу очільник Спілки Сергій Томіленко поінформував присутніх про заходи у столиці та регіонах, які передуватимуть Дню журналіста. А також про Всеукраїнську нараду керівників медіа, що її проведуть 9 червня за участю міжнародних донорів і представників влади – учасники обговорюватимуть економічне майбутнє вітчизняних медіа.
На думку Костянтина Григоренка, інформаційні медійні активності мають прозвучати 6 червня у ЗМІ різного рівня: від обласних – до міжнародних медіа. Крім ролі журналістів на інформаційному фронті, ключовими мають бути теми журналістської солідарності і самоорганізації.
А Сергій Шевченко запропонував ідею залучити іноземні медійні організації і спілки до відзначення українських журналістів – тих колег, які висвітлюють події на фронті, пережили окупацію, полон, реалізують потужні волонтерські ініціативи, телеведучих… Аби месидж НСЖУ „Журналісти важливі” зазвучав і в міжнародному форматі.
Зоя Шарикова висловила ідею підготувати окреме звернення до колег, які нині фактично є заручниками ворога – перебувають на тимчасово окупованих територіях. Також, на думку Сергія Томіленка, обов’язковим має бути вітання-звернення до журналістів, які переслідуються в Криму, кримськотатарських медійників, бранців окупанта.
На нараді також ішлося про переосмислення ролі й досвіду української журналістики після Перемоги. Про це говорили Валентина Душок і Микола Семена. На його думку, в цьому ключі актуальним буде проведення такого собі форуму з тематикою „Українська журналістика на війні”. Втім, мужність і героїзм працівників ЗМІ, які взяли зброю до рук і пішли боронити Україну, теж у фокусі уваги. Людмила Долженко зазначила про запорізького журналіста Богдана Василенка, який в окопах веде з війни щоденник. І таких випадків чимало.
Обговорювали також питання, як увічнити досвід українців у цій війні. Як ідея пропонувався такий собі „Літопис історії війни”, що включить у себе розповіді про всі акспекти пережитого людьми в ці страшні часи: життя під час бойових дій, в окупаціях, евакуації, робота волонтерів, фахівців різних професій, журналістів, супротив рашистській владі…
У цьому контексті Вікторія Плахта розповіла, як багато сьогодні роблять журналісти-волонтери. Скажімо, головна редакторка ТРК „Надвірна” організувала 15 допомог для Маріуполя, це практично піввагона, і сама курувала її надходження. За словами Вікторії Антонівни, у ЗМІ Прикарпаття започатковано рубрику „Війна: журналістські долі”, де, крім журналістів, пишуть про медійників-волонтерів.
На важливості журналістської взаємодопомоги зауважив Гліб Головченко з Миколаєва. Нещодавно місцеві журналісти отримали гуманітарку від колег із Івано-Франківщини і, як зізнався пан Головченко, деякі навіть плакали, отримуючи ці пакунки…
Резюмуючи, Ліна Кущ сказала свою точку зору про звернення до влади і бізнесу з нагоди Дня журналіста, що її лаконічно можна окреслити поширеним месиджем „Не словом, а ділом”.
„Я б їх закликала – якщо ви дійсно хочете привітати українських журналістів сьогодні, то маєте кілька варіантів: зробити внесок до Фонду пам’яті загиблих журналістів України, замовити рекламу в місцевих медіа, підтримавши таким чином журналістів, які 3 місяці вже працюють без зарплатні, прийнятирішення про Фонд українських медіа. Ми маємо зайняти принципову позицію, що в час, коли йде повномасштабна війна і журналісти працюють в екстремальних умовах, запевненням влади про повагу до нашої праці ми не віримо, повіримо справам. Можемо посприяти в такому випадку контактами родин журналістів, які в тяжких умовах, де загинули журналісти чи знаходяться в полоні…”
