«Найбільша складова роботи Міжнародного фонду «Відродження» щодо Криму – це робота із документування фактів про життя окупованого Криму в усіх його вимірах, особливо в тих, що стосуються фундаментальних порушень прав людини, порушень майнових прав, руйнації історичної спадщини тощо», – зазначає виконавчий директор фонду Олександр СУШКО.
Під час виступу на організованому НСЖУ круглому столі на тему: «Як збільшити присутність Криму в інформаційному просторі України в 2022?» він поділився своїми думками:
«За моїми спостереженнями, робота з фіксацією і подачею ретельно перевірених фактів є дуже ефективним медійним засобом. Це стосується і української аудиторії, і особливо – зарубіжної, де першим питанням щодо будь-якого будь-якої подачі матеріалу є питання про верифікацію фактів.
Я тішуся, що всі ці роки тимчасової окупації Криму ми співпрацювали з багатьма професійними і сміливими людьми, які були присутні на місці подій, фіксували і передавали факти порушень прав людини на материкову Україну. Тепер ці факти можемо надавати медійникам і правозахисникам за першим запитом.
У 2021 році фондом «Відродження» у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті і Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, з дуже багатьма громадськими організаціями був створений віртуальний музей ключових подій та злочинів, скоєних під час російської окупації території України.
Тепер сайт ефективно працює як джерело інформації для українських і зарубіжних медійників, що шукають достовірні ілюстрації до своїх тез. Будь-хто може зайти на сайт rusaggression.gov.ua і отримати інформацію. А особливістю порталу є те, що вся інформація перевіряється, вона є верифікована. Ця інформація – то об’єктивні дані, а не інтерпретації, виклад суб’єктивного ставлення нас до подій, що відбувалися.
Інформаційний простір вимагає фактологічних верифікованих ілюстрацій, які викликають довіру. І це великий плюс, що маємо такий ресурс правдивої інформації.
Водночас ми розуміємо, що важко говорити про розширення такої роботи, і це пов’язано із зрозумілими ризиками, з якими стикаються люди в Криму. Тому, я і всі наші партнери, покладаємося тільки на самовіддану ініціативу людей, які усвідомлюють ризики, але все ж таки працюють.
Зрозуміло, що цільові аудиторії можуть бути різними. Тому, коли запитують, якими повинні бути кримські історії для медіа, у нас немає однієї відповіді: ці історії можуть бути дуже різножанровими. Але вони повинні бути регулярними, тема має звучати так, щоб вона не стала маргінальною.
Не секрет, що в Україні і ще більше – в середовищі міжнародної спільноти, доволі часто звучить теза про те, що ситуація в Криму порівняно з конфліктом на Донбасі не така гостра. Можна почути: «Там же немає гарячої війни!». Отже, зачепити емоції людини стосовно Криму не так легко.
Це транслюється і в політичні концепції, коли кажуть, що давайте розділимо: Донбас – це гостро і важливо, а Крим – це не так важливо, бо там немає такої гостроти моменту. А гострота моменту транслюється саме через історії людей, які відчули на собі всю суть окупаційного режиму, що зачіпає базові громадянські права і свободи. Цінність таких історій в тому, що вони зачіпають певний нерв у людей, для яких є важливими цінності свободи, демонструють, що ця проблема є безпрецедентно масовою для сучасної Європи.
У лютому ми відзначаємо чергову річницю початку тимчасової окупації Криму. І медійна ініціатива тут була би дуже важлива. Як на мене, протягом останніх років інтерес до кримської тематики генерується, поступово стає більше якісних матеріалів ініціатив.
Хотілося б відзначити одну з цікавих минулорічних медійних ініціатив, коли не кримчани, але люди, які до 2013 року були частими гостями півострова, розповідали свої історії про Крим. Деякі з цих історій були неочікувано, фантастично і пронизливо змістовними. Можливо, варто дати продовження цій традиції?
Потрібна синергія держави і небайдужих людей, які готові інвестувати в зусилля з розбудови інформаційного поля про Крим. Такі організації, як наш фонд «Відродження» та інші, активні люди через збір коштів, як це зараз часто робиться, можуть досягати синергії у випадку, якщо відчуватимуть, що це жива тема.
А жива тема – через живих людей, а живі люди – про них розповідають журналісти. І тут ми знову приходимо до того, що в кримському питанні роль медіа, журналістів, людей які можуть сторітелити, дуже важлива. Вона не дає темі маргіналізуватися.
Нагадаємо, що за участі відомих громадські діячів, правозахисників і журналістів Національна спілка журналістів України провела круглий стіл на тему: «Як збільшити присутність Криму в інформаційному просторі України в 2022?». У ході дискусії виступили голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат кількох скликань Рефат Чубаров, голова НСЖУ Сергій Томіленко, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, кримський журналіст, секретар НСЖУ Микола Семена, голова Правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко, голова Правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, координатор «Платформи звільнення політв’язнів» Ігор Гриб, голова Правління ГО «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» Наталія Гуменюк, виконавча директорка Українського ПЕН-центру Тетяна Терен, голова Правління ГО «Кримськотатарський ресурсний центр» Ескендер Берієв, головний редактор сайту судової журналістики «Ґрати»; Антон Наумлюк, ведуча Першого кримськотатарського телеканалу ATR Гульсум Халілова.
Також під час цього заходу НСЖУ презентувала «Рекомендації для журналістів «У фокусі – КРИМ» за підсумками спеціального онлайнового курсу для українських медійників. Авторами Рекомендацій є відомі журналісти, активісти НСЖУ Ліна Кущ та Микола Семена.
