Однією з ключових проблем України залишається нездатність органів влади гарантувати фізичну безпеку журналістів, працівників ЗМІ, блогерів, осіб, які висловлюють думки з чутливих тематик, активістів та правозахисників.
Такий висновок зробили в новій тематичній доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини “Громадянський простір і основоположні свободи в Україні”.
Доповідь охоплює звітний період з 1 листопада 2019 до 31 жовтня 2021 року, зосереджуючись на питаннях свободи думки та вираження поглядів, мирних зібрань та об’єднань і становищі правозахисників та правозахисниць по всій Україні.
Загалом на території, що контролюється урядом, УВКБ ООН з прав людини задокументувало 36 випадків нападів, погроз, актів залякування та мови ворожнечі, спрямованих проти журналістів, які працюють над чутливими політичними темами та темою обмежень щодо COVID-19, а також правозахисників та правозахисниць, зокрема тих, хто опікується питаннями прав жінок, гендерної рівності, запобігання корупції, прав меншин та довкілля.
Здебільшого порушники не були притягнуті до відповідальності, що створює відчуття безкарності та призводить до нових нападів, наголошується в доповіді.
Початок звітного періоду характеризувався зниженням політичної напруги після президентських і парламентських виборів у 2019 році.
Серед постраждалих журналістів найбільше критиків політики уряду
У 2020 році стан реалізації свободи думки та вираження поглядів, мирних зібрань і об’єднань погіршився напередодні місцевих виборів та через появу нових проблем, спричинених запровадженням протипандемічних заходів.
“Урядові санкції, що вплинули на діяльність телеканалів та онлайн-ЗМІ, і нездатність влади захистити журналістів та інших осіб від нападів чи притягнути порушників до відповідальності обмежили доступ громадськості до інформації та вплинули на вільне вираження думок”, – йдеться в доповіді.
Проти журналістів, працівників ЗМІ, блогерів та тих, хто висловлює думки з критикою органів влади, політики уряду або панівного політичного порядку денного, за звітний період зафіксували 29 інцидентів. У 22 з них злочинці вдавалися до насильства, в інших – були погрози, зокрема онлайн, підбурювання до насильства, онлайн-кампанії з дискредитації та навмисне пошкодження майна.
Об’єктами більшості з 15 нападів, зафіксованих УВКПЛ у 2020 році, були журналісти-розслідувачі та працівники ЗМІ, які висвітлюють політичні теми, як-от звинувачення в корупції та застосування обмежень, пов’язаних з COVID-19.
Нинішнього року 7 з 14 задокументованих нападів були спрямовані проти тих, хто висловлював думки з політичних питань або критикував основні наративи влади.
Так, в одному з випадків члени груп, що пропагують насильство, у присутності правоохоронців вигукували погрози фотографу популярного ЗМІ, який знімав організований ними мітинг. Попри очевидні ознаки переростання ситуації у фізичний напад співробітники поліції не втрутилися, щоб зупинити нападників або захистити жертву.
В іншому випадку правоохоронці не змогли провести належне розслідування нападу на редактора одного з інтернет-видань Полтавщини, яке критикувало місцевих політичних лідерів через імовірну корупцію. Як наслідок, деякі з тих самих порушників скоїли другий напад на цього редактора лише за вісім днів після першого.
Ухвалення санкцій проти ЗМІ не відповідають міжнародним стандартам
На свободу думки та вираження поглядів 2021 року також вплинули санкції, запроваджені Радою національної безпеки і оборони та ухвалені президентом Володимиром Зеленським проти кількох компаній та приватних осіб, які фактично призвели до закриття трьох телевізійних каналів і заблокували доступ до онлайн-ЗМІ, що багатьма сприймалися як опозиційні чи проросійські медіаджерела.
“Хоча захист національної безпеки та громадського порядку є законною метою, що може виправдати обмеження свободи вираження поглядів, міжнародні стандарти в галузі прав людини вимагають, щоб ці обмеження були необхідними, пропорційними та накладалися незалежним органом”, – наголосили в УВКПЛ ООН.
Рішення про санкції були ухвалені виконавчим органом під головуванням президента, а текст указів не містив обґрунтування запровадження санкцій, зокрема конкретних проблем безпеки або пояснення, як конкретні санкції розв’язуватимуть такі проблеми й чому менш обмежувальні санкції не можуть бути ефективними. Отже, у цих рішеннях не була доведена відповідність міжнародним стандартам необхідності та пропорційності обмежень свободи вираження поглядів, підкреслили в доповіді.
Брак чіткого обґрунтування санкцій може спричиняти самоцензуру ЗМІ, які уникатимуть висвітлення чутливих тем, що можуть оцінюватися як пов’язані з питаннями національної безпеки, вважають в управлінні. Санкції також призвели до стигматизації медіафахівців, які раніше працювали чи далі працюють у ЗМІ і яких зачепили санкційні заходи. Це підриває критичну журналістику та створює розкол серед медіапрацівників, наголосили в УВКПЛ ООН.
У доповіді наведено приклади, коли один популярний відеоблогер відверто закликав українські ЗМІ не брати на роботу людей, які працювали в таких медіа, а кілька груп, що пропагують ненависть, організували мітинги із закликами до влади закрити ще два телеканали, які багатьма сприймаються як проросійські, – “Інтер” і “Наш”.
Більшість нападів вчинили на жінок-активісток та правозахисниць
Правозахисники та правозахисниці на території, що контролює уряд, переважно працювали в умовах, які дозволяли реалізовувати свої основоположні свободи та брати участь у державних справах та громадському житті.
Проте деякі групи стикаються з великими труднощами у своїй роботі. За звітний період УВКПЛ зафіксувало 14 інцидентів, включно з нападами, погрозами та залякуваннями, що стосувалися 18 правозахисників і правозахисниць – десяти жінок і восьми чоловіків. Серед них – жінки-правозахисниці, захисники прав жінок, ЛГБТ-активісти та активістки, правозахисники й правозахисниці, які працюють над питаннями боротьби з корупцією та екології, особливо в регіонах.
Лише в одному з цих інцидентів особи порушників встановили, і тепер їх притягують до відповідальності.
Із 14 задокументованих інцидентів 11 були спрямовані проти 14 правозахисниць. В одному випадку 15 липня 2021 року двоє невідомих жорстоко побили правозахисницю з Дніпра, яка працювала над питаннями корупції. Вона потрапила до лікарні. Потерпіла проводила розслідування й повідомляла про незаконне захоплення об’єктів нерухомості. Двом затриманим було повідомлено про підозру в справі з кваліфікацією “замах на вбивство”.
Також серед усіх задокументованих інцидентів вісім були спрямовані проти десяти ЛГБТ-активістів і активісток.
“У семи з восьми випадків, попри те що потерпілі повідомили поліції факти, які вказують на дискримінаційні мотиви цих нападів, їх не було взято до уваги, а в центрі розслідування та обвинувачення був менш тяжкий злочин – хуліганство. Як наслідок, визнані винними особи не будуть покарані пропорційно тяжкості злочину, а жертви не матимуть ефективного засобу правового захисту”, – підкреслили в доповіді.
Правозахисниці стикалися з додатковими гендерними ризиками та перешкодами в їхній роботі через стигму, гендерні стереотипи, нерівність та дискримінацію. УВКПЛ зауважує, що випадки мови ворожнечі проти правозахисниць частішали до, під час та після зібрань ЛГБТІ, а також феміністських маршів та заходів.
Так, у період проведення маршів на честь Міжнародного жіночого дня та ЛГБТ-прайду у 2020 та 2021 роках державні службовці вживали щодо правозахисниць сексистські, жінконенависницькі та гомофобні вислови, які потім були розтиражовані в найпопулярніших ЗМІ та соціальних мережах.
Протягом звітного періоду УВКПЛ також зафіксувало дискримінаційні вислови та погрози гендерно зумовленого насильства з боку інших осіб на адресу правозахисниць, включно з ЛГБТ-особами, як онлайн, так і офлайн. Принизливі коментарі щодо їхньої сексуальності, сексуальної орієнтації та репродуктивного чи сімейного статусу використовувалися для дискредитації роботи правозахисниць.
У деяких випадках цьому передувала мова ворожнечі з боку груп, які пропагують насильство, зокрема крайніх правих.
“Загалом більшість випадків мови ворожнечі, задокументованих УВКПЛ за звітний період, були спрямовані проти ромів і часто містили підбурювання до насильства проти них. Українське законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за підбурювання до насильства, що суперечить статті 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права”, – уточнюється в доповіді.
УВКПЛ також задокументувало чотири акти насильства, скоєні невідомими особами проти екологічних правозахисників, однієї жінки й трьох чоловіків, та їхнього майна.
Зокрема, в Одесі 17 червня 2021 року невідомі підпалили гараж у будинку правозахисника, який працює над питаннями корупції та екології, пошкодивши автомобіль його доньки. Потерпілий розслідував незаконний видобуток піску та створення сміттєзвалища в центрі Одеси. Раніше потерпілий зазнавав погроз і нападів через свою діяльність, проте досі невідомо про прогрес у розслідуванні цих справ.
Поліція розпочала розслідування за фактом підпалу, проте винних так і не знайшли.
Водночас УВКПЛ відзначило дії українського уряду задля підвищення безпеки активістів і журналістів, а також покращення в забезпеченні громадського порядку під час великих публічних зібрань протягом звітного періоду. Проте в управлінні наголосили на тому, що Україну характеризує загальний брак відповідальності для правопорушників, які вдаються до насильства та погроз щодо правозахисників і правозахисниць, працівників ЗМІ, громадських діячів тощо.
Зокрема, у низці задокументованих випадків порушники не приховували належності до груп, які пропагують насильство, але попри це слідчі не змогли встановити їхні особи.
Попри покращення охорони громадського порядку під час великих зібрань ЛГБТ, безпека на зібраннях меншого масштабу, а також на зборах, присвячених різним чутливим темам, як і раніше, є недостатньою, що наражає учасників на ризик фізичних нападів, йдеться в доповіді.
Джерело: Центр прав людини «Zmina»
Джерело: доповідь УВКПЛ ООН