На вебінарі для журналістів і студентів факультетів та кафедр журналістики вишів України «Як зробити кримську тематику цікавою для іноземної аудиторії» виступила українська журналістка – кримчанка, яка нині живе і працює в Німеччині, Анастасія Магазова. Вебінар у межах онлайн-курсу «У фокусі – Крим» провела Національна спілка журналістів України в партнерстві з Європейською федерацією журналістів. У заході узяли участь голова НСЖУ Сергій Томіленко, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ та секретар НСЖУ – оглядач сайту Крим.Реалії, куратор програми «У фокусі – Крим» Микола Семена.
На прикладах своїх публікацій Анастасія Магазова розповіла, як німці реагували на інформацію про Крим, які теми їх цікавлять.
Шлях до «Die Tageszeitung»
Анастасія Магазова ще студенткою зацікавилася міжнародною тематикою, і, можливо, тому, що зі школи непогано знала німецьку, зацікавилася саме німецьким напрямом. Писала дисертацію про медіаімідж України в німецькій пресі. А коли 2014 року вимушено залишила Крим, зрозуміла, що академічна праця – не для неї.
На той час уже мала певний досвід і зв’язок з німецькими медіа. Тому вирішила, що коли вона перебуває на місці подій на малій батьківщині, має використовувати ці свої зв’язки, щоб інформувати про події на півострові найширше коло зарубіжної аудиторії. Так кримська журналістка серед перших опублікувала в Німеччині репортажі з Криму.
Анастасія співпрацює з виданням «Die Tageszeitung» (у перекладі – «Щоденна газета», виходить у Берліні тиражем близько 500 000 примірників). Співпраця розпочалася ще 2013 року, коли Анастасія брала участь у тренінгу для журналістів зі Східної Європи, організованому при редакції цієї газети.
Тоді матеріал за підсумками тренінгу Анастасія зробила на історичну тему – про депортацію кримськотатарського народу та вшанування пам’яті жертв тоталітаризму. Стаття сподобалася, у редакції «Die Tageszeitung» журналістці запропонували писати для них з Криму.
«Наступна проблемна точка» і перша реакція німців
У грудні 2013 року, коли в Києві зароджувався Євромайдан, ситуація в Криму вже насторожувала якимись не дуже зрозумілими внутрішніми процесами, викликала тривогу. Анастасія назвала свій репортаж про Крим «Наступна проблемна точка», а за два місяці цей заголовок виявився пророчим.
І далі у своїх матеріалах з Криму, з місця подій у Сімферополі та Севастополі, вона розповідала про те, як піднімають голову проросійські, антиукраїнські антиєвропейські сили.
Нині згадує:
– Уже тоді, на початку 2014-го, були найгірші передчуття щодо Криму. Редакція просила мене працювати буквально щодня, їм було дійсно цікаво розуміти всі процеси на півострові. Коли я залишала Крим, у газеті під псевдонімом опублікували мою статтю «Прощавай, Криме».
І раптом після цієї публікації редакція «Die Tageszeitung» дістала дуже багато листів з негативними відгуками. Люди писали, що в газеті працюють брехуни, що автора такої публікації не може бути, що в Криму підтримують Російську Федерацію тощо. Навіть були випадки, коли забирали свої кошти за передплату.
І тоді стало зрозуміло, наскільки сильно працює в Німеччині російська пропаганда.
Згодом редакторка «Die Tageszeitung» запропонувала Анастасії, яка вже мешкала у Львові, написати нову статтю – «Тепер я живу у Львові» й розповісти, як влаштувалася, що відбувається, як простежує долі героїв своїх кримських публікацій.
Анастасія Магазова каже:
– Моя редакторка вирішила, що треба неодмінно й далі розповідати через людські історії про події, окреслювати, як вони трансформують людські долі. І тепер, попри те, що німецька преса мало пише про Крим, у нашій газеті багато розповідають про утиски свободи слова на півострові, порушення прав людини. Маючи вже більше контактів з німецькою пресою, готую публікації й до інших видань. Зокрема, важливими й цікавими для мене стали матеріали про Олега Сенцова. Я описала його історію від судилища в Ростові-на-Дону до звільнення, а потім презентації його документального фільму. Думаю, це важливо не лише для цієї людини, але й для медіа, для об’єктивного висвітлення історії.
Три основні причини забуття проблеми Криму
Перша – це час. Уже дуже багато часу минуло від початку віроломної окупації Криму, частини Донбасу, і події просто стираються з пам’яті людей. Стирається зухвалість, з якою вчинено злочин. Так буває з нерозв’язаними конфліктами. У світі сталися інші ключові події – хвилі терористичних атак, війна в Сирії, Афганістан, пандемія – вони відсувають за кордоном проблему Криму на другий план.
Друга причина – обмеженість доступу до території Криму не тільки для українських, а й для іноземних журналістів. Коли Анастасія пояснює німецьким колегам процедуру акредитації і в’їзду на територію півострова, більшість з них відмовляється від ідеї побувати в Криму і зробити матеріал. Для них це дорого, їм потрібно швидше й простіше. І найчастіше репортажі в німецькій пресі зроблені з бюро, розташованих у Москві.
Третя причина – це російська пропаганда і російське лобі, які дуже потужні в Німеччині. У тамтешній пресі ще від часів Євромайдану, коли в Києві майже не було німецьких журналістів, Україна асоціювалася з чотирма К – die Krim, die Krise, Korruption, Krieg – Крим, криза, корупція, війна, – зазначає журналістка, добре обізнана з німецькою дійсністю.
І тільки після окупації Криму це сприйняття трохи зрушилося в бік розуміння, що Україна – це незалежна самобутня держава, яка має власну мову, культуру, свій політичний устрій. Дуже важливо утримати цю трансформацію, повернути Україну в європейський медіапростір, у чому велика надія покладається на Кримську платформу.
Потенційні теми про Крим
Йдеться про теми, які не потребують безпосереднього доступу до території Криму, що зараз перебуває поза межами правової сили. Журналістка зазначає, що ці теми будуть актуальними для ЗМІ, бо вони мають широкий контекст і виходять за рамки життя на самому півострові.
Серед найактуальніших називають тему порушення прав людини і знищення свободи слова в Криму.
Також непроста, але вкрай важлива тема – санкції проти країни-агресора, їх дотримання та як вони впливають на економіку. Санкції ж мають вплив на обидві сторони: і на тих, проти кого запроваджені, і на тих, хто їх запроваджує.
Потрібно писати й про екологічну ситуацію на півострові та її наслідки. Якщо в українських медіа ця тема не дуже популярна, то в європейському медіапросторі цим проблемам приділяють дуже велику увагу.
Ще одна тема – безпека в чорноморському регіоні та мілітаризація півострова. Вона зачіпає не тільки Україну, а й усі держави, що належать до цього регіону.
Завершує перелік тема життя «нацменшин» у нинішньому Криму. Йдеться не тільки про кримських татар (вони, нагадаємо, мають законний статус корінного народу України), а й про німців, болгар, вірменів, азербайджанців – тобто про всі ті народи, яких багато на півострові.
Будь-яка медіапідтримка дуже важлива, і ми це вже бачили на прикладі багатьох звільнених з російської неволі людей. Але в тюрмах держави-агресора залишилося ще немало політв’язнів, особливо кримських татар. Тому наша журналістська робота має бути ще активнішою.
Як готувати матеріали про Крим
Треба шукати зв’язки, контакти та джерела. Це можна зробити, перебуваючи в будь-якій точці як України, так і поза її межами. Завжди є якісь знайомі знайомих, колега який знає колег, з якими можна налагодити зв’язки. Можна знаходити зв’язки під час таких заходів, як серія вебінарів «У фокусі – Крим». Також можна переглядати групи в соціальних мережах, де часто люди висловлюються більш відкрито, а соцмережі – це не тільки вогнище хейту чи мови ворожнечі, мережі можуть підказати нові теми.
Важливо розповідати про проблему через людські історії. Коли людина в центрі події в репортажі, інформації тощо, це дійсно добре працює. Згодом варто повертатися до історій своїх героїв.
І найважливіше: хоч би якою цікавою і гарячою була інформація, публікувати її потрібно максимально обережно, щоб не зашкодити майбутньому людей, з якими тримаєте зв’язок і які вам довіряють.
Як варто писати
Від початку окупації Криму минуло майже вісім років. І в Україні, і за кордоном виросло покоління читачів, яке забуває контекст подій у Криму або взагалі не надто обізнане з тим, що відбувалося після 2014 року.
У Німеччині тема утисків свободи слова в Криму була дуже актуальною перші кілька років, а тепер переходить більше у площину уваги спеціалізованих медіа. Можна спробувати розповідати про Крим не загальними словами, а на конкретних прикладах, як-от на прикладі аполітичного культурного Українського центру в Криму, де зібралася невелика група активістів, що прагнуть зберігати українську ідентичність. Ці люди перебувають під тиском, ризикують втратити роботу…
Також варто розповідати, приміром, як окупаційна влада Криму намагається знищити не тільки українську, а й кримськотатарську ідентичність. Доцільно подавати матеріал не лише сухими фактами про арешти, гоніння, але таким чином, щоб ширше пояснити контекст. Наприклад, чи може ця людина становити загрозу окупаційному режиму, за що її переслідують.
Анастасія вважає, що, інформуючи про Крим, треба дотримуватися балансу – розповідати не лише про негатив, а й про позитив:
– Треба показувати історії успіху, що розкажуть про Україну як самобутню державу з багатою історією, культурою, політикою. Мені пощастило взяти інтерв’ю для «Die Tageszeitung» у Джамали, коли та представляла Україну на Євробаченні. У розмові переплелася історія Криму і всієї України. Це було важливо – донести до міжнародної спільноти ідею, що Крим – то Україна, аби не траплялося такого, що в німецьких медіа на мапі Європи іноді Крим позначений як російський.
Анастасія Магазова відповіла на запитання учасників вебінару і презентувала збірку репортажів з Нагірного Карабаху «Невизнані історії», яку вона написала разом з колегою Тетяною Козак.
***
Росія хоче опустити залізну завісу навколо Криму, яка була б непроникна для правдивої інформації про все, те що там відбувається. Тому поширення інформації в міжнародних медіа важливе для Криму. Інформаційну блокаду весь час доводиться долати, і це добре знає на власному прикладі секретар НСЖУ Микола Семена.
Він розповів, як йому заборонили публікуватися, але водночас каже:
– Я не почувався в якійсь інформаційній бульбашці, тому що зі мною постійно зв’язувалися міжнародні кореспонденти, я розповідав їм про все, що відбувається навколо мене в Криму. Казав про відсутність свободи слова і свободи медіа, про політику Росії в Криму.
Насамперед, це було Радіо Свобода, з яким Микола Семена співпрацював і за публікації був засуджений. Інформацію з його інтерв’ю передавали багатьма мовами, її зафіксували в ОБСЄ, ООН та в інших міжнародних організаціях. Подавали його матеріали Бі-Бі-Сі, «Голос Америки», «Німецька хвиля». Ім’я автора, звісно, не розголошували, зв’язок тримали телефоном, через інтернет.
Велику зацікавленість до справ у Криму проявили також журналісти Грузії, незалежних російських засобів масової інформації, таких як «Новая газета», «Медуза», «Медиазона», «Открытая Россия». Так Микола Семена з неволі відкривав Крим для всього світу. Також поширення інформації про Крим у міжнародних масштабах сприяло появі заяви Верховної Ради України про затримання Російською Федерацією Романа Сущенка і Миколи Семени.
Увагу на проблеми Криму звернули тридцять правозахисних організацій Європи, які зробили гучну заяву про політичний характер справи Миколи Семени. Примітно, що серед підписантів цієї заяви були дві правозахисні організації з Росії.
Верхом зацікавленості європейських і міжнародних організацій проблемами Криму була Резолюція Європарламенту від 7 жовтня 2017 року щодо справ лідерів кримськотатарського народу Ільмі Умерова, Ахтема Чийгоза та журналіста Миколи Семени. Резолюція вимагала від Росії звільнення 28 бранців, справи яких мали політичний характер. А підготували цей документ – на основі повідомлень ЗМІ про умови життя в Криму.
Микола Семена каже:
– Кожен журналіст, і особливо з міжнародних медіа, повинен розуміти, що його повідомлення має важливе інформаційне й політичне значення. Такі повідомлення лягають в архіви Організації Об’єднаних Націй і Ради Європи, Європарламенту і Парламентської Асамблеї Ради Європи, правозахисних організацій країн світу, а там роблять відповідні висновки. Цим, сподіваюся, ми прискорюємо деокупацію Криму і повернення його під юрисдикцію України.
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ поділилася спостереженнями з власної практики.
Якось під час зустрічі з німецькими журналістами вона запитала: «Чому, коли ви пишете про події в Криму й на Донбасі, не звертаєтеся по матеріали до нас, українських журналістів, вихідців з Донбасу й Криму, ми ж можемо передавати інформацію про те, що там відбувається, з перших рук? Чому берете джерела, які, на наш погляд, не завжди об’єктивні?» І почула у відповідь, що німецька аудиторія більше довіряє власним журналістам, яких добре знає, за публікаціями і телепрограмами яких стежить, ніж, можливо, і краще обізнаним журналістам з України, які в Німеччині не дуже відомі.
Ліна Кущ радить:
– Важливо налагоджувати зв’язки з іноземними колегами, навіть якщо ви, можливо, нічого не пишете для цього медіа зараз. Але, коли у вас є зв’язок і колега сприйматиме вас як надійне джерело інформації з перших рук, так ви зможете передавати інформацію і впливати на зміст матеріалів закордонних медіа.
На жаль, часто ми спостерігаємо, що іноземні журналісти, не дуже занурені в тему, беруть інформацію з джерел, з яких взяти її найлегше. І часто найдоступніші для іноземних колег – це російська RT, інші пропагандистські ресурси, які Росія підтримує кількома десятками мов світу. Тобто журналіст отримує звідти матеріали своєю рідною мовою. А з України інформацію, що стосується Криму та окупованих територій Донбасу, дістати набагато важче, бо часто її подають лише українською мовою. Отож особисті зв’язки наших журналістів з колегами за кордоном плюс знання іноземних мов – важливі для просування на міжнародну аудиторію об’єктивної інформації про те, що відбувається на тимчасово окупованих землях України.
Підсумував вебінар голова НСЖУ Сергій Томіленко:
– Кримська тематика – це місія журналіста в умовах, коли в суспільстві втрачається гострота сприйняття російської агресії. Не можна спрощено підходити до тематики висвітлення окупованих територій Криму, Донецька, Луганська, адже однією з ключових характеристик нашої професії є суспільний інтерес. Тому й реалізується цикл вебінарів «У фокусі – Крим», щоб методичними рекомендаціями допомогти колегам і майбутнім журналістам розібратися глибше в цих чутливих темах. Дуже важливо, щоб на шпальтах видань були слова підтримки тих, хто через російську агресію в Криму зазнає гонінь, арештів і тортур – як от громадянські кримськотатарські колеги, журналіст Радіо Свобода Владислав Єсипенко, багато інших. Онлайн-курс для журналістів «У фокусі – Крим» – ініціатива Національної спілки журналістів України у партнерстві з Європейською федерацією журналістів. Курс із 10 зустрічей – про досвід і методику висвітлення проблем окупованого українського півострова.
Презентація Анастасії Магазової
präsentation_krim_magazova
