Зміни, які принесе новий Закон про медіа, неабияк турбують редакторів, адже він не передбачає вирішення головних проблем видавців, натомість ставить ще більше питань, які, ймовірно, зможуть загрожувати свободі слова чи суттєво ускладнити процес випуску ЗМІ. На розширеному засіданні секретаріату НСЖУ, що пройшов 2 березня, відбулося обговорення проекту Закону про медіа за участі голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександра Ткаченка та заступниці голови комітету Євгенії Кравчук.
Розпочинаючи обговорення, Олександр Ткаченко зауважив, що готуючи Закон про Медіа робоча група виходила з мети створити рівні умови для всіх медіа:
– Ми не поділяємо медіа на друковані, он-лайн, відео тощо. Ми вже провели обговорення з різними індустріями, отримали чимало пропозицій, які звели в єдину таблицю і нині розглядаємо, що з цього потрібно приймати у вигляді поправок, що змінити і на що поглянути з іншої точки зору.
Євгенія Кравчук наголосила, що Закон про медіа, очевидно, один з небагатьох важливих українських законів, які широко обговорюються ще до прийняття.
– Були проведені зустрічі з інтернет-провайдерами, друкованими та он-лайн медіа, з представниками телеканалів, ОТТ-платформ. Були проведені регіональні зустрічі. Ми разом із Радою Європи та Євросоюзу провели зустрічі в Дніпрі, там також були присутні журналісти із Запоріжжя, подібна зустріч була у Львові, де були журналісти з Тернополя, подібну зустріч плануємо в Одесі. Додаткове обговорення проведено з міжнародними фахівцями, юристами, медіа-експертами. І звичайно ми відкриті до конкретних пропозицій. Левову частку пропозицій ми озвучимо ще до другого читання, щоб не було непорозумінь, – підкреслила пані Євгенія.
Під час обговорення одеський журналіст Леонід Штекель виступив категорично проти Закону про медіа та назвав його «типовим радянським законом про цензуру»:
– Приймається державна стратегія, яка ухвалює правила роботи в сфері комунікації, тобто влада визначає, що повинно робитися в сфері комунікації. Це типово радянські прийоми, коли влада вирішує, що правда, а що є злочином.
Секретар НСЖУ, видавець газети «Високий замок» Степан Курпіль зауважив, що проблема кожної нової влади полягає в тому, що вона приймає закон «під ситуацію», не думаючи про майбутнє і далеку перспективу так, як це робиться в демократичних країнах.
– Практично немає доброго слова про цей проект Закону про медіа. Тому раджу проаналізувати, чому це так: чи всі такі недобрі до Верховної Ради та комітету, чи все-таки є аргументи, на які треба реагувати, – наголошує Степан Курпіль. – Особливо турбує питання надання додаткових повноважень Нацраді з питань телебачення та радіомовлення. Ми створюємо орган, який наділений повноваженнями суду й може вирішувати хто правий, а хто неправий. Вибачте, але це дуже небезпечно, щоб не сталося, що таким чином ми поховаємо демократію та свободу слова.
На застереження журналіста Олександр Ткаченко відповів, що у Європі існує чимало прикладів, коли так само один орган регулює різні медіа. І це не є приводом для занепокоєння:
– Стосовно того, чи є це органом, який може щось заборонити чи когось закрити, то ні, це не так. У законі чітко прописано формулювання, в яких випадках Нацрада виносить приписи, в яких може застосовувати штрафи, але так само мова йде лише про рішення суду. Жодної прямої дії Нацрада стосовно ЗМІ застосувати не може. До речі, як ми дізналися нещодавно, така пряма дія в інших європейських державах є, у нас цього немає.
Редактор газети «Донбасс» Олександр Бриж зауважив, що йому випало попрацювати в журналістиці у часи комуністичного режиму, проте навіть тоді контроль над ЗМІ був слабшим, ніж той, що передбачений в новому Законі.
– Ми не надавали компартії фінансових звітів, звітувалися перед видавництвом. Я глибоко переконаний у тому, що закон обмежуватиме діяльність редакції, права журналістів та як наслідок свободу слова, – переконаний Олександр Бриж.
Пан Ткаченко, пояснюючи чому пункт щодо фінансової звітності закладений в Закон, підкреслив, що в суспільстві давно ведеться дискусія про те, що медіа повинні стати бізнесом. Це дасть можливість убезпечити ЗМІ від впливу на них з боку власника.
– Були різні ідеї щодо того, яким чином це можна здійснити, ми пішли, на наш погляд, найбільш ліберальним шляхом – це звичайна фінансова звітність, яка буде показувати, чи збиткове ЗМІ чи ні. Якщо воно збиткове, тоді суспільство само може оцінити, наскільки таке медіа контролюється тими, хто його фінансує, – переконаний Олександр Ткаченко.
Секретар НСЖУ Вікторія Плахта з Івано-Франківська відверто висловилася, що не розуміє потреби в такому законі, адже в Україні й так впроваджено чимало законів, які регламентують діяльність медіа. Єдине що, на думку пані Вікторії, потрібно відрегулювати – це діяльність он-лайн медіа.
– Що стосується друкованих та теле- й радіо- ЗМІ, ми дійсно звели всі норми в єдиний закон і удосконалили їх з огляду на вимоги часу. А от щодо он-лайн ЗМІ – це справді нове, – відзначив Олександр Ткаченко. – Щодо повноважень Нацради, то ми зараз обговорюємо це питання, зокрема і з Радою Європи, тож зміни будуть і ми готові вам ще перед першим читанням надати певні поправки, які ми напрацьовуємо.
Ольга Мусафірова, власний кореспондент в Україні російського ліберального видання «Новая газета» відзначила, що коли Президент України Володимир Зеленський ішов на вибори, то відзначав, що зробить усе можливе, аби імена власників-олігархів різних каналів були відомі, щоб українці знали, за чий рахунок вони фінансуються. Було б дуже корисно, аби ця опція якимось чином відображалася в Законі про медіа. Тоді не потрібно було б уводити багатьох додаткових пунктів, які так непокоять колег.
Олександр Ткаченко зауважив, що в Законі є положення, які регулюють поняття кінцевих бенефіціарів, що удосконалює вимоги до ЗМІ.
– На сьогодні ми не знайшли демократичного важеля, як реалізувати ідею, що олігархи не можуть фінансувати ЗМІ. Один із можливих варіантів – це фінансова звітність ЗМІ, – каже Олександр Ткаченко.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко під час обговорення наголосив, що ключове зауваження до Закону про медіа полягає в тому, що зміни тривожать колег із друкованих ЗМІ.
– Базово журналісти і редактори газет в регіонах запитують, що робить влада, щоб допомогти? На сьогодні ключові проблеми: фізична безпека і прецеденти покарання за напади на ЗМІ та важелі економічного протекціонізму підтримки медіа. Натомість колеги читають Закон і бачать, що Нацрада, яка не могла навести лад із теле та радіо ЗМІ, стане ідеальним регулятором для всіх видів медіа, – каже Сергій Томіленко. – Було б доцільно поетапне введення повноважень: якщо Нацрада завоює довіру в сфері теле й радіо ЗМІ, на другий етап доручити регулювання друкованих та он-лайн ЗМІ. Олександр Ткаченко на зауваження активістів НСЖУ запевнив, що бачить і відчуває тривогу колег і буде реагувати на зауваження та пропозиції.
