У ці непрості дні ситуація може змінюватися щодня. Тому наголошуємо: так було станом на 28 квітня 2020 року.
У Чернівецькій області, що поруч з Києвом має найбільший рівень захворюваності на covid-19, обласні газети «Погляд» , «Молодий буковинець», «Буковина», а також усі районні видання попри складну епідеміологічну обстановку не припиняють виходу в світ. Адже зараз ведеться передплата на друге півріччя 2020 року, і припинити вихід у світ означало б втрату довіри читача. Люди навряд чи захочуть передплачувати газету, яку вони не отримують, каже голова Чернівецької обласної організації НСЖУ Володимир Бобер. Також він зазначає, що майже у звичному режимі, але дотримуючись правил карантину, працюють й усі телеорганізації буковинської столиці.
Газета «Погляд», де Володимир Бобер є головним редактором, виходить тиражем близько 9000 примірників. З них десь відсотків п’ятнадцять – це роздріб.
– При зачинених кіосках втрачаємо дуже потрібні для редакції кошти, – зазначає редактор і продовжує: – Така ситуація не тільки в нашій газеті. Ми зверталися від імені Спілки до місцевої влади (міської та обласної) з проханням дозволити працювати газетним кіоскам, але там посилаються на урядові рішення щодо заборони роботи невеликих торговельних точок. Місцева влада чекає на постанову Кабміну, що дозволить відкрити кіоски. Але була б добра воля влади, місцеві чиновники зважали б на проблеми підприємців, редакцій газет і журналів та потреби читачів, цю проблему можна було б легко вирішити.
Прикладом є те, що у Чернівцях ще до урядових рішень були відкриті ринки, де велика ймовірність скупчення людей. А ось, щоб одночасно багато людей прийшли за пресою, це малоймовірно. Тому зрозуміти таке ставлення до газет і людей дуже складно.
У «Погляді» журналісти працюють частину часу в редакції, частину – дистанційно. Лише щосереди, коли триває верстка наступного випуску, у редакції працюють верстальник, коректор, відповідальний за випуск і, звісно – редактор. І, коли вкрай необхідно, на подію виїжджають журналіст чи фотокореспондент.
У медіагрупі «Від і дО» працюють також два сайти, над наповненням яких постійно (тепер – дистанційно) працюють контентменеджери. Сайт pogliad.ua – інформаційний, його стрічка наповнюється в постійному режимі 12 годин на добу і більше. Нині, звісно, більшість інформації про підступну хворобу, як долають її лікарі, як планується виходити з карантину. Сайт vidido.ua – це бізнес платформа: оголошення і реклама. Він досить успішно працює й тепер, коли реклами стало значно менше.
ГЛИБОЦЬКИЙ «НОВИЙ ДЕНЬ» – У ЦЕНТРІ СПАЛАХУ КОРОНА ВІРУСУ НА БУКОВИНІ. АЛЕ ТУТ БІЛЬШЕ ЗА КАРАНТИН ДОШКУЛЯЄ НЕПАРТНЕРСЬКА ПОВЕДІНКА УКРПОШТИ.
Глибоцький район у Чернівецькій області страждає від корона вірусу найбільше: станом на 29 квітня, тут занедужали більше 220 людей.
У таких непростих умовах журналісти районної газети «Новий день», як і лікарі стали на передовій боротьби з «короною».
Тираж видання – 4000 примірників, тобто газету отримують майже в кожному четвертому дворі. І варто зауважити, що видання – двомовне: має вісім сторінок українською і чотири – румунською мовами (раніше було взагалі по 12 сторінок як українською, так і румунською , але фінансова ситуація після роздержавлення змусила скоротити обсяги). Така двомовність закріпилася ще з тих часів, коли більшість жителів регіону розмовляли виключно румунською. Тепер молодь уже добре володіє й українською, але з поваги до старшого покоління і бажання молоді читати рідною румунською, зберігаються румуномовні сторінки. Причому дублюються тільки тексти з найважливішою і злободенною інформацією, всі інші – авторські і розповідають про різне.
Про те, як працюється сьогодні, директор та головний редактор Глибоцького ПП «Редакція газети «Новий день» Микола ШАПКА розповів так:
– Працюємо дистанційно – 90 відсотків матеріалів для номера журналісти готують дома, а затим відправляють на редакційну електронну пошту. Працюємо, спілкуючись як з героями публікацій, так і між собою телефоном, скайпом, вайбером. Фотографії просимо наших співрозмовників переслати електронкою, адже тепер це не проблема – кожен має можливість зробити фотознімок своїм смартфоном і переслати в редакцію.
Основна тематика, звичайно, – карантин і коронавірус. Але стараємось порадувати людей інформацією про цікавих людей, про приємні події в житті громади, друкуємо корисні поради і навіть добірочки анекдотів, щоб люди посміхнулися.
Рекламу також приймаємо дистанційно – телефоном або електронною поштою: людина присилає текст, і перераховує гроші за розміщення на корпоративну картку або на редакційний рахунок.
Два дні на тиждень – у вівторок і середу – на кілька годин збираємося по своїх кабінетах у редакції, щоб остаточно сформувати і зверстати черговий номер. У ці ж дні люди, які не користуються інтернетом, приходять до нас, і при дотриманні усіх заходів безпеки приймаємо від них рекламу в редакції.
Наприкінці розмови БУЛО НАГОЛОШЕНО:
– Сьогодні від держави очікую лише одного: щоб держава примусила чесно працювати держане (підкреслюю – державне!) підприємство Укрпошта, яке сьогодні через дрібні зарплати листонош знищує друковані засоби масової інформації. Люди раді читати «Новий день», але перестають передплачувати, бо газету хронічно доставляють з великим запізненням, або люди самі мають піти на пошти забрати газети. За словами районного начальника пенсійного фонду Івана Крецу, в районі 15300 пенсіонерів. З них 75відсотків не вміють користуватися інтернетом і черпають інформацію з місцевих друкованих газет. А немає кому доставляти їм газету!
Те, що ми витрачаємо за доставку більше, ніж за друк і на зарплату своїм співробітникам, я вже не кажу. Але ДЕРЖАВНЕ підприємство Укрпошта повинно організувати роботу своїх відділень так, щоб газети доставлялися вчасно.
А для цього треба не скорочувати листонош і платити їм нормальну зарплату. Минулого року я підрахував: щоб листоноша при нинішній своїй зарплаті отримала місячну зарплату керівника Укрпошти Ігоря Смілянського, їй треба працювати 108 років! Ми завжди поважали листонош, кращих преміювали, вручали подарунки, а нині кому? Їх щодня поменшає.
Отже, щоб держава не продовжила й далі знищувати свій інформаційний простір, треба щось міняти в роботі Укрпошти. І починати з центру…
«НАЙПЕРШЕ – БЕРЕЖЕМО ЗДОРОВ’Я НАШИХ ЖУРНАЛІСТІВ» – каже головний редактор газети «Рідний край» Ярослав ЛИЖНИК
Сторожинецький район Чернівецької області завжди був густонаселеним і тепер має 100-тисячне населення. Тут завжди не вистачало робочих місць. Ще за радянських часів люди шукали заробітку в інших краях, виїжджали тоді на робу на північ Росії, ще кудись по країні.
Тепер у пошуках роботи активні буковинці виїхали в Польщу, Бельгію, до Італії, Португалії, Іспанії. Коли продзвеніли тривожні корона вірусні дзвіночки і коли люди почали втрачати роботу і засоби для існування за кордоном, більшість з них повернулися додому.
Але справжньої небезпеки всі ми ще не зрозуміли, на кордоні був не дуже суворий контроль, не надто суворо ставилися умови самоізоляції. Люди приїжджали, і подеколи не звертаючи уваги на ознаки респіраторних захворювань,спілкувалися з рідними та знайомими. Від людини до людини вірус почав поширюватися, як кола по воді від кинутого у воду каменю. А тут ще й свята підоспіли, люди масово пішли до церков, забуваючи про дотримання дистанції, маски, женучи від себе думки про небезпеку. Спрацював, як пояснюють, і синдром страху перед зверненням до лікарів, щоб не почути про те, що у тебе небезпечний covid. Тим самим інфекція поширювалася ще активніше.
От і вийшло, як вийшло: Сторожинецький район має захворювань на коронавірус трохи менше, ніж Глибоцький, але також має сплески захворювань і підозри на covid-19 і по 15-16 людей на добу.
Про все це – небезпеку коронавірусу, необхідність дотримуватися норм карантину, берегти рідних і близьких – розповідає районна сторожинецька газета «Рідний край», котра, як і багато інших в Україні, з початком карантину перейшла на дистанційну роботу.
Її головний редактор Ярослав Лижник розповів:
– Найперше, бережемо здоров’я наших журналістів. І при нинішніх обмежених можливостях контактів безпосередньо з людьми у пригоді стали досвід, напрацьована роками база контактів, уміння швидко знайти потрібний номер телефону, налаштувати людину на розмову дистанційно – телефоном, через вайбер.
Багато робочих питань вирішуємо телефоном і між собою. А підготовлені матеріали електронкою передаємо коп’ютернику, який також працює дистанційно. Щоб обговорити якісь питання детальніше, довести верстку газети до завершення, один-два дні на тиждень приходимо на кілька годин в редакцію. Але навіть тоді наші спілкування між собою стараємось обмежувати, щоб запобігти зайвим ризикам. Спостерігаючи сплески захворювань у нашій Чернівецькій області, в нашому Сторожинецькому районі, ми, напевно, більше, ніж деінде зрозуміли, наскільки підступним і небезпечним виявився вірус.
Рекламу і оголошення приймаємо і електронною поштою. Але багато людей воліють прийти за звичкою в редакцію і тут дати свої оголошення, привітання тощо. А оскільки редакція розташована в будинку районної ради на третьому поверсі, і доступ до приміщень нині обмежений, нашим працівникам доводиться багато разів на день спускатися вниз і знову підніматися на третій поверх. Це трохи напружує, але ж нічого не вдієш: карантин є карантин.
Ольга Войцехівська.
