Життя журналістки Юлії Сабаєвої російські агресори руйнували двічі. Двічі їй доводилось не тільки змінювати місце проживання, а й починати все спочатку – новий побут, нова робота, нові люди… Матеріал про Юлію підготувало видання «Вісник Хустщини» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
До 2014 року проживала у Кадіївці (колишній Стаханов), працювала директоркою науково-просвітницького центру Луганського національного аграрного університету. Видавала університетську газету «Нива».
«У 2014 мені довелося кілька разів переїжджати, останнім місцем тоді, де я зупинилась, стало Рубіжне. Якщо чесно, вже тоді у місті були відчутні антипатріотичні настрої. Проте незважаючи на це, я не тільки працювала у місцевій газеті «Рубіжанські новини», готуючи матеріали на актуальну тематику, а й почала долучатись до волонтерської діяльності. Ще тоді, вісім років тому, коли росіяни окупували Луганську та Донецьку області, я відчула, як це жити в умовах війни, щодня переживаючи за те, а що буде завтра. Щоб трохи відволіктись, у такі моменти з головою занурювалась у роботу. Зараз мені боляче згадувати все те, що довелось пережити за ці останні кілька років».
З початком російської агресії Юля розуміла, їй знову доведеться разом з сім`єю тікати, знову доведеться міняти свій стиль життя. Та головне, чого прагнули тоді – бути у безпеці, адже нерідко у снах доводилось бачити зруйновані будинки, знищені дороги, нерідко доводилось здригатись від кошмарів та страхіть, що пережили під час російського вторгнення.
«Звичайно, війна залишила помітний відбиток на моєму житті та житті моїх рідних. І я розуміла: нам потрібно їхати з Рубіжного, щоб врятувати своє життя. Тимчасовий прихисток ми з дітьми знайшли на Кіровоградщині. І що для мене було важливо у цей момент: це підтримка колег-журналістів, тих, з ким познайомилась завдяки своїй професійній діяльності».
Юля зазначає: робота для неї – це сенс життя, адже саме в ній вона черпає сили та наснагу.
«Війна не змогла відібрати в мене любові до роботи. Навіть навпаки. Зараз журналістика для мене – можливість не тільки розповісти про те, що відбувається у моїй рідній країні, а й поділитися особистими переживаннями. Адже мені довелось кілька разів змінювати місце проживання, довелось відчути біль та переживання, страх та відчай. Та я ніколи не зраджувала своїй професії, адже розумію, що журналісти – важливі, особливо зараз, коли йде війна з російським агресором. Оскільки саме вони тримають інформаційний фронт та не дають російській дезінформації дезорієнтувати наш народ. І я вірю, спільними зусиллями – кожен на своєму місці – ми обов`язково переможемо!».
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду.
