Софія Денисюк із Рокитного – журналістка, сценаристка та активістка, з початку повномасштабного вторгнення займається волонтерством – є волонтеркою
ініціативи «Навчай українською», організаторка дебатів «Мовні квоти на телебаченні: 90% української мови в ефірі», організаторка ініціативи «Зігрій безхатьків» (збір теплого одягу студентами для людей, які цього потребують), засновниця студентської благодійної ініціативи «Драгодійники». Саме вона започаткувала разом із однодумцями у лютому 2022 р. проєкт «Розмовляю»: безоплатні розмовні клуби української мови у Києві. Матеріал про землячку вийшов у виданні «Новини Рокитнівщини» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
Паралельно дівчина займається розписом бомбосховищ, створенням муралу, веде журналістський проєкт «Хроніки війни» (інтерв’ю з людьми, які постраждали від вторгнення росії в Україну).
«Насправді, від початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого, моє життя кардинально не змінилося. Я не перший рік займаюся волонтерською діяльністю. Правда, це стало масштабніше. Чому я це роблю? Кожного разу, коли запитую у хлопців/дівчат: що ще зробити? Мені кажуть: «Твоє слово – зброя». Саме тому великий вектор нині у моєму житті це великий масштабний волонтерський проєкт «Єдині»: 28 днів підтримки в переході на українську мову, де я операційна директорка», – розповідає героїня публікації.
«Яким бачу майбутнє країни? Без краплини російського. МИ вже – майбутнє. Ми – вже ті, до кого всі хочуть. Для мене особисте кредо: ніколи знову. І від кожного з нас залежить те, що буде. Якщо чуєте російську – не мовчіть, якщо хтось просить допомогу – допомагайте, якщо знаєте, що можете щось зробити – робіть! Наші волонтерські будні тривають. Я й мої друзі продовжуємо спільну справу. Насамперед це, безперечно, допомога тим, хто опиняється в безпеці, рятуючись від вибухів, пострілів, голоду, крові, смертей – усього того, що принесли російські загарбники в Україну. Але не забуваємо й про слово: спілкуючись із багатьма переселенцями, даємо їм можливість хоч частково вихлюпнути свій біль, а самі занотовуємо все, що чуємо. Для чого? Щоб зберегти для нащадків не тільки факти, а й емоції, настрої та відчуття співвітчизників у один із найтрагічніших моментів нашої новітньої історії», – ділиться Софія.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
