Анастасія Рокитна – журналістка та волонтерка – працює у виданні “РБК-Україна”. Близько трьох років активно займається волонтерством та є засновницею волонтерської спільноти VATRA. Під час повномасштабного вторгнення Анастасія поєднує і журналістику і волонтерство, постійно їздить на передову та деокуповані території, де допомагає людям та розповідає правду про війну. В інтерв’ю Українським Новинам журналістка-волонтерка розповіла, чи важко журналістам на війні, що її найбільше вражає та чому щоденна, а часто, цілодобова праця працівників медіа, особливо у нинішніх умовах, надзвичайно важлива.
«Почалося все з Києва. Потім, коли ситуація в столиці покращилась, то ми почали возити допомогу у Миколаїв, Краматорськ, Запоріжжя, Кривий ріг. Після деокупації на півночі у мене почався активний режим. До речі, з Харківщини, коли ми їздили у Балаклію та Ізюм. Привозили медикам допомогу, військовим. От з того часу у мене почався «двіж», ми постійно їздимо», – розповідає вона.
Каже: найбільше вражають дороги, які розбиті. Усвідомлення, що в тих населених пунках, які зараз знищені, жили люди.
«От коли ми їздили по Харківщині, то там були розбиті вщент дороги, все заросло бур’яном і ти думаєш, що колись тут була цивілізація, і ти наче переїжджаєш зовсім в іншу частину країну».
Загалом вражає відчуття життя у двох реаліях.
«Ось я в Дніпрі і тут спокійно, хоч світла немає, але якось затишно та прибрано. А коли ти вириваєшся на деокуповану територію, то там повністю розбите життя, наприклад на Херсонщині. І між цим всім доводиться «жити», – каже Анастасія.
Роботу журналістів під час війни вважає особливо важливою.
«Насправді це як посередники між наданням Заходом нам зброї, коли журналісти висвітлюють події, які відбуваються в Україні…я до речі часто чую від бійців про те, як журналісти їдуть туди, де військові дії, зупиняються посеред дороги і починають знімати і їм взагалі не страшно, хоча – війна. Тобто, журналісти показують те, що насправді відбувається, щоб світ розумів, тому що не всі можуть приїхати на той самий Донбас і показати відчуття і розуміння, що там відбувається насправді. Тому те, що роблять журналісти також як і виховний процес для людей в подальшому. Це як збереження пам’яті, як збереження історії і знову ж це також посередники між наданням зброї Заходом, тому що журналісти публікують, громадськість читає, обурюється і так само може викликати подальші рішення влади інших країн», – каже героїня публікації.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
