На юридичну гарячу лінію для журналістів та ЗМІ надходять запитання не лише локального, а й загального характеру. Оприлюднюємо відповіді фахівців на ті з них, які цікавлять багатьох медійників.
Як відбувається звільнення за ініціативою працівника, який перебуває за кордоном?
На запитання відповідає юрист Даніл Сербін, IBC Legal Services:
– Через ведення активних бойових дій на фронтових та прифронтових територіях України багато видавництв припинили свою активну медійну та видавничу діяльність, а їх працівники змінили місця проживання на більш безпечніші. Деякі громадяни, у тому числі і журналісти, також переїхали жити за кордон, з метою побудови нового мирного життя. Але такі обставини ніяким чином не впливають на припинення чи розірвання трудових відносин між роботодавцем – суб’єктом у сфері медіа та працівником. При звільненні з роботи в умовах воєнного стану можуть виникнути проблемні питання, такі як: чи можна звільнитися, якщо роботодавець відмовляє у розірванні трудового договору, оскільки всі документи, печатка видавництва, накази про прийняття на роботу, примірники трудових договорів залишились на окупованих державою-агресором територіях, чи можна звільнитися дистанційно з-за кордону, якщо можливості приїхати в Україну немає.
Відповідь на дані питання можна надати, керуючись Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП) з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон) від 15.03.2022 року № 2136-IX.
Тим більше, під час воєнного стану Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» має пріоритет перед КЗпП.
Керуючись вищезазначеними нормативно-правовими актами, звільнення працівника у сфері медіа у період дії воєнного стану допускається з ініціативи роботодавця (видавництва) у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Щодо особливостей розірвання трудового договору з ініціативи працівника у сфері медіа, то відповідно до статті 4 Закону, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Зате , враховуючи ці два варіанти розірвання трудового договору, а також розірвання трудового договору за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП, суб’єкти у сфері друкованого та інших медіа в умовах воєнного стану вимагають від журналістів написати і подати заяву про звільнення за власним бажанням працівника або за згодою сторін, адже відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. А згідно з статтею 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому не кожна редакція бажає понести додаткові витрати відносно працівника, який буде в майбутньому звільнений.
До того ж, враховуючи положення ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вищевказане положення вказує на те, що працівник у сфері медіа при звільненні в обов’язковому порядку повинен у власній заяві, чи угоді сторін вказати бажану дату звільнення. Вказувати її рекомендовано, враховуючи двотижневий строк, що передбачений статтею 38 КЗпП. Якщо знехтувати даним положенням, то свій обов’язок роботодавець може виконати у будь-який зручний для нього термін або не звільнити працівника зовсім.
Також наявні непоодинокі випадки, коли суб’єкти у сфері медіа відмовляють у звільненні працівника, адже всі документи, печатка підприємства, накази про прийняття на роботу, примірники трудових договорів залишились на окупованих державою-агресором територіях, а жодні уповноважені особи медіа установи (директор, кадровий відділ) не виконують своїх повноважень. В такому випадку працівнику необхідно стати на облік як внутрішньо переміщена особа, оскільки відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору.
Трудовий договір припиняється на наступний день після подання заяви, а Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це видавництво (роботодавця), територіальний орган Пенсійного фонду України, територіальний орган Державної податкової служби.
Тим не менш, під час здійснення діяльності у сфері захисту трудових прав працівників, виникають ситуації, коли працівник має бажання звільнитися дистанційно, з-за кордону, проте уповноважені особи підприємства йому відмовляють і вимагають подати заяву про розірвання трудового договору або укласти угоду між сторонами в очному форматі, а інколи нав’язують послуги своїх знайомих нотаріусів чи адвокатів, нібито з метою посвідчити заяву. При цьому, при звільненні працівника у сфері медіа, послуги уповноважених осіб органів нотаріату або адвокатів є непотрібними, якщо немає явного спору між сторонами, що потрібно вирішити в судовому порядку. З метою дистанційного звільнення за ініціативою працівника, останньому необхідно написати заяву про розірвання трудового договору та підписати дану заяву власним кваліфікованим електронним підписом, після чого направити таку підписану заяву на офіційну електронну адресу видання. Підписати заяву та пройти автентифікацію можна через офіційний веб-сайт https://diia.gov.ua/services/pidpisannya-dokumentiv. Даний метод підпису будь-якого документу в електронному форматі відповідає вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Даний метод перевірений на практиці, та ним можуть користуватися усі журналісти та працівники у сфері медіа, особливо ті, хто перебуває за кордоном.
У підсумку зазначу, що кожен конкретний випадок у вирішенні спірних питань між працівником та суб’єктом у сфері медіа є індивідуальним та потребує особливого підходу, але, користуючись загальними порадами, вказаними у цій статті, журналіст або інший працівник у сфері медіа можуть звільнитися з роботи та отримати виплати без зайвих перешкод.
Довідково.
Юридична гаряча лінія для журналістів та ЗМІ працює під егідою мережі Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України за підтримки ЮНЕСКО та Міжнародної і Європейської федерацій журналістів. В рамках програми медійники можуть отримати необхідну юридичну підтримку. Консультації надають висококваліфіковані фахівці юридичної компанії «IBC Legal Services» – адвокати, юристи з великим досвідом, які не лише є висококласними фахівцями, а й приємні в спілкуванні люди, які щиро вболівають за свою справу в цілому та за кожного клієнта зокрема. Керуючий партнер компанії – доктор юридичних наук, адвокат Михайло Кочеров.
Для медійників сервіс є безкоштовним та доступним із будь-якого регіону чи країни, де перебувають медійники. Оформити заявку можна, заповнивши спеціальну ФОРМУ. Необхідно вказати контактні дані, назву ЗМІ, в якому працює медійник, регіон проживання, коротко викласти зміст звернення та надати інформацію, яка допоможе юристам розібратися у суті питання та надати допомогу.
Про Національну спілку журналістів України
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) – найбільша журналістська організація України, яка об’єднує 18 тисяч членів та має обласні організації в кожному регіоні. З початком повномасштабної війни росії проти України НСЖУ спрямувала свої дії на допомогу українським журналістам. Зокрема, українські медійники можуть отримати захисне спорядження для роботи в зоні бойових дій, а також фінансову та психологічну допомогу.
Про мережу Центрів журналістської солідарності
Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну та інші види допомоги.
Про компанію «IBC Legal Services»
«IBC Legal Services» – компанія з багаторічним досвідом сильного колективу професіоналів: юристів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, судово-економічних експертів. Широка спеціалізація та багаторічні партнерські стосунки із фахівцями різних галузей та напрямів, дозволяють компанії забезпечувати комплексну підтримку клієнтів у будь-яких складних ситуаціях.
Про ЮНЕСКО
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
