Секретар Національної спілки журналістів України Віталій Голубєв, який з 2006 року працює зі старшокласниками і студентами в межах власного навчального проєкту «Школа універсального журналіста», розповів сайту НСЖУ про те, як працює Школа у воєнний час.
ДОВІДКА
Школа універсального журналіста — освітній проєкт з основ журналістики для старшокласників і студентів. Заснований у 2006 році як Школа молодого журналіста Видавничого дому «ОГО» і телерадіокомпанії «Рівне 1», з 2007 року має нинішню назву — «Школа універсального журналіста». До 2015 року навчання проводилось на базі Видавничого дому «ОГО», де Віталій Голубєв працював головним редактором. Основною цільовою аудиторією були студенти. Частину з них працевлаштували в редакції «ОГО» і на телеканалі «Рівне 1», інша частина знайшла себе на місцевому конкурентному медіаринку. Сьогодні серед випускників ШУЖ — редактори і журналісти багатьох ЗМІ Рівного, фахівці з комунікацій в органах влади і комерційних структурах міста. У 2011 році проєкт був розширений на ще одну цільову аудиторію — старшокласників. Навчання для них відбувалося на базі Національного університету «Острозька академія», де Віталій Голубєв у той час викладав на кафедрі журналістики. З 2016 року ШУЖ працює виключно зі старшокласниками. Паралельно був запущений онлайн-формат навчання, питома вага якого щороку зростала. З 2020 року навчання проходить лише онлайн. А співпраця з Острозькою академією закріплена угодою між університетом та засновником курсів. Віталій залишив редакторську роботу й зареєструвався як ФОП. Нині в ШУЖ навчається близько тисячі старшокласників з усіх без винятку областей України, які фізично знаходяться як в Україні, так і за її межами.
Про ШУЖ — за 20 секунд: для тих, хто не має часу читати далі
Для початку розкажіть, у чому власне полягає курс.
Діти отримують посібники, відеоуроки, вивчають їх, потім пишуть твори, я їх перевіряю, даю кожному особистий письмовий зворотний зв’язок і публікую на спеціальному сайті «Я — журналіст!», а наприкінці учні, які пройшли весь курс, отримують сертифікат. Це формальна сторона. Тепер про зміст. Наша місія трансформувалась саме у 2022. Розумієте, багато років я позиціонував ШУЖ як курси для майбутніх журналістів. «Ми навчаємо молодь основ журналістики» — десь під таким слоганом працював. Нас досі багато хто називає «Школою юного журналіста». Сьогодні я кажу інакше: «Ми навчаємо старшокласників грамотно і переконливо писати українською». І ШУЖ — це курси з української мови та основ журналістики. Журналістом стане не кожен, а українську мову потрібно знати і вивчати всім. Радий, що зараз у цьому ніхто не має сумнівів. Сумно, що це усвідомлення дається такою високою ціною.
Тобто ви розширили цільову аудиторію?
Так. Це не лише старшокласники, яких цікавить професія журналіста, які націлені на журфак і хотіли би підготуватися. Наша цільова сьогодні — всі, хто хоче, з одного боку, дізнатись про цікаву і важливу професію журналіста, а з іншого — «прокачати» свою письмову українську. Щоби впевненіше почувати себе скрізь, де потрібно писати українською мовою — від шкільних уроків до заробітку копірайтингом, від ЗНО і ДПА — до написання проєктів і ведення сторінок у соцмережах. Тобто до нас ідуть не лише «типові гуманітарії», як раніше. Ключове — чи збирається дитина далі навчатися після школи, чи бачить своє майбутнє у сфері розумової праці.
Ви говорите, що курс допоможе в підготовці до ЗНО, але ж сьогодні ми достеменно не знаємо, яким буде і чи взагалі буде ЗНО-2023… Це не маніпуляція?
Ми не знаємо, але цього і не потрібно знати. По-перше, ми навчаємо дітей починаючи з 8 класу — знаєте, скільки разів можуть змінитися умови підсумкової атестації до того моменту, коли це торкнеться їх безпосередньо?! То що, сісти, чекати і нічого не робити, щоб потім схопитися в останній момент? А друге, і головне, ось що: в умовах змін є сенс спиратися на незмінне. Незмінне — це українська мова. З нею ми і працюємо. А тут часова рамка — на століття.
Гаразд, повернемося до більш приземлених речей, до сумних і страшних реалій 2022-го. На скільки ви зупинили роботу після 24 лютого?
На місяць і 5 днів. Це я про набір. Остання передвоєнна учениця оплатила навчання 23 лютого, перший учень воєнного часу — 28 березня. Але роботи учнів перевірялись і публікувались щодня. І весь цей час батьки потенційних учнів телефонували, що готові працювати далі. Я просив їх зачекати. Потрібно було зібратися з силами, дещо переосмислити, адаптувати правила роботи до умов воєнного часу.
І як ви їх адаптували?
Знизив вартість навчання. Скоротив термін з 12 місяців до 6. Усі матеріали перевів у електронний формат. Це дало можливість працювати з учнями незалежно від місця їхнього фактичного перебування, в тому числі за межами України. (Раніше частину матеріалів я надсилав у друкованому вигляді). Спростив умови прийому: достатньо надіслати на вайбер номер запрошення на навчання. (До нас потрапляють виключно за запрошенням, це «фішка» проєкту. Але якщо хтось звернеться сам, ми не відмовимо за умови, що дитина належить до вікової категорії, з якою працюємо). У відповідь людина отримує реквізити для оплати, і відразу після повідомлення про оплату отримує на електронну пошту всі матеріали навчання. Вся комунікація може займати лічені хвилини. Намагався зробити так, щоб навчання стало доступнішим — як за ціною, так і за організацією доступу до нього. Щоб діти отримали можливість, завдяки якій можуть і відрефлексувати у творах власний травматичний досвід, і вивчати українську.
Це дало результати?
Так. Нові учні додаються практично щодня.
Як змінилась їхня географія?
Зараз я не надсилаю запрошень у школи регіонів, де ведуться активні бойові дії. Але є учні звідти, які розпочали навчання до 24 лютого. Зараз вони — хто де…
Але ви загалом відслідковуєте, як змінилась географія учнів?
Із окремих робіт я дізнаюсь, що хтось із дітей виїхав за кордон, хтось перебрався в інший регіон України, хтось залишився вдома. А хтось — виїжджав, але вже повернувся. Радію, коли чую в телефонних розмовах: «Ми повернулися додому, вперше пішли до школи, а там на нас чекав лист…». Мені досі телефонують, що лише зараз отримали запрошення, відправлені у лютому…
Скріншоти публікації з офіційної Фейсбук-сторінки Рівненської обласної військової адміністрації про випускницю ШУЖ Лілію Мочаліну, яка стала студенткою-журналісткою НаУ “Острозька академія” 
Скріншоти публікації з офіційної Фейсбук-сторінки Рівненської обласної військової адміністрації про випускницю ШУЖ Лілію Мочаліну, яка стала студенткою-журналісткою НаУ “Острозька академія” 
Скріншоти публікації з офіційної Фейсбук-сторінки Рівненської обласної військової адміністрації про випускницю ШУЖ Лілію Мочаліну, яка стала студенткою-журналісткою НаУ “Острозька академія” 
Скріншоти публікації з офіційної Фейсбук-сторінки Рівненської обласної військової адміністрації про випускницю ШУЖ Лілію Мочаліну, яка стала студенткою-журналісткою НаУ “Острозька академія”
В яких країнах проживають нині учні ШУЖ?
Не фіксую це. Розумієте, це не той час, не та ситуація, щоб хизуватися картою з прапорцями: мовляв, нашого цвіту по цілому світу. Людей біда по цілому світу розкидала. Та й на навчальний процес місце перебування учня ніяк не впливає.
Окрім корегування місії, сам продукт зазнав якихось змін?
Так. Тепер це не один продукт, а два. Річ у тім, що паралельно з набором нових учнів я запустив повторні продажі існуючим клієнтам. Раніше продуктова лінійка була короткою: курс — ну і мої книжки для тих, кому ну дуже вже стало цікаво. А цього року я розробив новий курс — поглибленого рівня. Це нові відеоуроки, близько 150 хвилин відеоматеріалу. Нові теми для робіт, нові посібники. І акцент у цьому курсі «ШУЖ 2.0» — саме на українську мову. Умовна назва: «Пишемо українською грамотно і переконливо». Пропоную поглиблений курс тим, хто пройшов курс базовий. А отже, я напряму, не лише ідейно, а й комерційно зацікавлений у тому, щоб довести до кінця навчання максимальний відсоток учнів, яких набрав. Таким чином набір учнів сьогодні йде ніби двома паралельними шляхами.
Також можна отримати окремо лише відеоуроки, без запису на курс. До речі, це може бути цікаво і педагогам, які працюють зі старшокласниками, адже вони отримають готовий матеріал, який можна інтегрувати в їхні уроки чи гурткові заняття.
Навчання в ШУЖ платне?
Так, це підприємницька діяльність, яка здійснюється офіційно. При цьому для мене важливо, щоб курс ШУЖ залишався доступним для якомога більшої кількості учнів. Але пільг і знижок на навчання немає. Доступність у моєму розумінні — це не пільги, а однакова для всіх прийнятна ціна.
Скільки часу займає робота з учнями ШУЖ?
Я працюю щодня, без вихідних. Особисто перевіряю кожну роботу. Особисто відповідаю кожному учневі. А пишуть навіть і вночі. Допомагають дружина Юлія і донечки — двійнята Олександра і Віталіна, яким по 5 років, і Іванка, якій чотири.
А діти в якому сенсі допомагають?
Я казав, що на ШУЖ потрапляють за персональними запрошеннями. Це величезний обсяг паперової роботи. Донечки допомагають мені складати запрошення в конверти, заклеювати і штампувати їх. Я плачу їм за це символічний гонорар (посміхається, вперше за час розмови — авт.). Нехай звикають, що життя — це праця, що сімейна справа — це добре і корисно, і що кожна праця повинна оплачуватись. А коли трішки підростуть, тато розкаже їм і про сплату податків як обов’язок кожного свідомого громадянина.
Ви самі чогось нового вчитеся в роботі зі своїми учнями?
Так. Я сам зараз проходжу декілька платних онлайн-курсів з української мови, зокрема, для педагогів. І дуже часто згадую власні шкільні роки. Річ у тім, що я навчався в російськомовній школі і ріс у російськомовній родині. Моя рідна мова російська. Але в 10 і 11 класах я двічі виборов перше місце на IV етапі всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури, в Тернополі та Ужгороді. У Тернополі нас особисто нагороджував В’ячеслав Чорновіл. Ці перемоги я вважаю одними з найголовніших досягнень у житті, поряд з якими мало що можу поставити. Хіба що диплом «Журналіст року», який отримав з рук голови НСЖУ Сергія Томіленка 2016 року за перемогу у всеукраїнському творчому конкурсі НСЖУ. Сьогодні я прагну бути корисним для старшокласників з усієї України і як журналіст, і як людина, яка може допомогти їм краще оволодіти українською.
Що у роботі з учнями за ці 8 місяців запам’яталось вам найбільше?
Повідомлення від Лілі Мочаліної з Херсонщини, яке отримав напередодні 1 вересня. Вона подякувала за те, що, як висловилась дівчина, закохав її в Острозьку академію. Ліля мешкала на тимчасово окупованій території. Сьогодні вона навчається на спеціальності «Журналістика» в Острозькій академії, куди вступила на бюджет.
